Шумери

Двісті тисяч років тому
Завше теплий клімат та безмежні ресурси Шумери були вартісним скарбом для сусідів з Магелланової хмари, чия планета згоріла й втратила атмосферу в наслідок ядерних війн між кількома кланами, залишивши оскаженілих воїнів на бойових кораблях в небі. Вони змушені були об’єднатися задля захоплення нової космічної домівки. Тисячі воєнних зорельотів вирушили до шумерів.
За два роки загарбники захопили планету. Ще на початку космічної агресії старійшини Шумери відправили розвідників на пошук пригожої домівки, і вчора отримали звістку, що таке місце знайшлося.
Десятки тисяч шумерів зібралися на космічному летовищі. Після бойових сутичок з чужинцями залишилося дев’ять зорельотів, до яких могли потрапити не більше тисячі сімей знаті людей і ануннаків. Вони були носіями знань, тому вважалися найбільшою цінністю цивілізації, яку треба було врятувати.
Айрон зростом п’яти метрів – правитель ануннаків і шумерів людського виду, з витонченою фігурою, чистим й світлим лицем та округлими великими очима, які зазирали в душу. Він літав на шатлі в прозорому шоломі з піднятим забралом та прикріпленим на рівні губ гнучким мікрофоном, через який приємним та беззаперечним голосом віддавав накази людям. Просив їх покинути летовище, щоби не згоріти при зльоті кораблів, але ті кричали та пхалися до рятівних ковчегів.
Айрон не мав права на милосердя та наказав увімкнути двигуни зорельотів, що вбило десятки тисяч шумерів нижчої касти: ремісників, хліборобів, митців з їхніми родинами. Молодша знать повстала небаченій жорстокості, але їх швидко позакривали у своїх боксах.
Дві сотні ануннаків та вісімсот шумерів прямували до Землі.
Перед геліосферою Сонячної системи відкрив пащу портал, випустивши зорельоти форми павуків з притиснутими до корпусу лапами. Вони шукали нову нішу входу до міжпланетного тунелю переходів всередині системи, і коли нова гілка відкрилася, майже миттєво явилися над Землею.
Айрон зондував координати місцини, надані розвідниками, і зрадів чудовому клімату на багатих землях в межиріччі й морями по боках, – сьогоднішніх територіях Іраку між Тисою та Євфратом.
Шумери очікували своїх перших прибульців. Понад рік вони шукали розуміння та підтримки старійшин Землі, які б купилися на скарби від золота до чистих металів та технології для накопичення енергії з простору.
Коли шумери насолоджувалися краєвидами, облітаючи шатлами нові землі, перед Айроном стояв Кір з командою розвідників.
– Вони не погодились, ваша світлосте, – Кір опустив голову, не витримуючи пронизливого погляду правителя.
– Ти припустився помилки чи в них високий технічний рівень?
– Мають такі ж знання. Тут багато чого намішано, всі вроді разом у свідомому полі, але порізно… Якась напруга, можливо, інфекція.
– Люди знають свою історію?
– Тільки перші, – їх називають древніми, – зростом як ануннаки, тільки очі як в людей. Представники другої цивілізації – майстри з можливостями богів, – наставники третіх людей. Живуть і окремо за кастами, й впереміш, як і ми вдома. Другі триметрові, а нинішні як ми.
– Тоді це добра новина, вони здатні нас зрозуміти й впустити до себе.
– Не знаю. Завдяки відчуттям свідомого поля ми розуміємо землян, за декілька днів вивчили їхню мову. Я розмовляв з усіма прошарками людей. Вони трохи дивакуваті, не логічні. Навіть своїх науковців вигнали з планети на один зі супутників за якийсь промах… Конфліктують.
– Ага, – Айрон повеселішав, – це прекрасно! Ми допоможемо знищувати той бруд. Гарна можливість стати корисними.
– Не знаю чи таке можливо. Ми станемо ще одною суперечкою між ними. Можливо, вони об’єднаються проти нас.
– Яке підґрунтя для незлагоди поміж ними?
– Сліпці замість слідувати за живими учителями, як було в нас, купилися на допомогу безтілесних богів, які творять для них дива з енергій прохачів, ваша світлосте.
– Зрозуміло. Люди платять за даровані блага втричі більшим еквівалентом життєвих енергій… Відтак, земні учителі не зуміли стати істинними провідниками. Ми надолужимо ту прогалину.
– Наставники та древні – могутні, здатні акумулювати вільні енергії та використати їх як зброю.
– Вони не посміють скористатися світловим променем на поверхні. А ми на відкритий бій в космосі не поведемося. Ресурсів мало.
– В них є лазери й біологічні роботи примітивного типу, виведені з тварин, – не такі як в наших окупантів.
– Гаразд… Поки вони об’єднаються, ми розширимо свої межі – запропонуємо вірянам захистити їхню віру в богів перед скептиками, продемонструємо вдосталь див та запропонуємо гідну плату на службі у нашому війську. Сліпці завше потрібні благим цілям.
Через два місяці ануннаки зібрали три тисячне військо землян, і захопили все межиріччя, неодноразово перемагали у битвах з купками воїнів якогось поселення, що не погоджувалося добровільно коритися сильнішим.
Через рік всі роди Землі об’єдналися задля знищення шумерів. Кілька разів древні земляни та представники другої цивілізації людей зустрічалися на переговорах з ануннаками, вмовляючи їх покинути Землю, але шумери вичікували примирення, адже доволі вдало завербували армію з місцевих і знали, що то буде фактична війна між своїми, якої старійшини планети хотіли уникнути.
Після двадцяти років протистоянь та втрати семи зорельотів, Айрон зібрав шумерів:
– Браття, в сусідній галактиці наша розвідувальна команда знайшла планету, заселену драконами. За Землю триматися не варто, бо оракул показав, що тут нас очікує небуття. На жаль, нас залишилася третина, але і зараз ми не в змозі забрати усіх. Хтось мусить залишитися тут та прижитися поміж людей.
Земляни проводжали поглядом три зорельоти, допоки вони були в атмосфері, а далі зникли в міжзоряному порталі переходу до іншої галактики.
Старійшини древніх відчували істинну причину відступу ануннаків. Якщо не вдасться зупинити безумство, яке охоплює людей в протистояннях, вони заздритимуть тим, хто утік.
Військо ануннаків не розсипалося, а набрало нових прихильників, обросло вожаками, які прагнули влади над майстрами й древніми. Люди ділилися на два табори, у гру втягувалися жителі двох супутників. І як би це не смішило вищих за розвитком та можливостями велетнів та майстрів, конфлікти жадали кровопролиття, що говорило про інфікування мозку людей. Чоловічки сподівалися на підтримку богів, яких вони годують, але не розуміли, що лишень спустошують власні ресурси.
Недавно прилітали брати з Марсу, рівні древнім, вимагали втихомирити народ, бо після загибелі двох супутників наша система під пильним наглядом спостерігачів галактики. Якщо розпочнеться нова війна, а майстри втратять контроль і розпочнуть бійню, то людей можуть перевести на рівень життя без фізичних тіл, залишивши тільки енергетичні, як на інших планетах, непридатних для існування живої матерії. Марсіани переживали, що потраплять у коловорот через нас. Однак фанатиків віри то не турбувало, бо вони були певні, що боги візьмуть їх до свого світу… Сліпці!
Ануннаки обрали для приземлення пологі схили рожево-бурих піщаників, обвитих вузькими потічками, яких можна було переступити. Рослинний світ виявився скупим, майже всі плоди були гіркими та терпкими. Якщо їм треба буде матеріалізувати їжу, то вони тут не ви живуть, і швидко втратять життєві енергії. В повітрі багато метану і мало кисню, магнітні породи під поверхнею подекуди спростовували гравітацію і люди втрачали опору. В цій місцевості мало живності, треба знайти кращі землі. Кілька шатлів попрямували на пошуки, через декілька годин повернулися з іншого боку. Результати не потішили, бо половину планети займали океани з дрібними скелями й полчищами змій, а на протилежній півкулі піски без води, чагарники з отруйними плодами та смугами велетенських дерев, обліплених драконами й велетенськими ящурами. Якась дрібна звірина, птахи-кажани, може й ще якісь види фауни, але розчаровані обличчя шумерів говорили краще будь-яких описів: ця планета для життя людей дуже пісна.
Айрон вирішив летіти далі. В пошуках прихистку гайнуло три роки. Шумери навідувалися до десятків планет, але кращої, ніж Земля не знаходили. Вирішили повернутися і благати старійшин виділити для них невеличкий шматок землі задля поселення, – хоч на пустельних скелястих горах, ніяких військ та зброї.
Шумери дивилися з фронтального вікна зорельота на осиротілу Землю, вкриту білим покривалом та з одним супутником. Життя в анабіозі. Пустили промінь зондування й помітили якісь порухи під поверхнею. Може хтось і вижив.
– Хіба що, повертатися додому, – до окупантів? – запропонував Айрон.
– Вони нас уб’ють, – хтось тихо бовкнув.
– Якщо поміж собою ще не перегризлися, – припустив інший.
– Судячи з інстинктів зла, це невідворотно, – Айрон протягнув руку до Землі, як доказ своїх слів. – Треба глянути, може наша ненька вже вільна.
Два зорельоти зникли у відомому їм напрямку в надії, що окупанти Шумери самознищились.
Земля побажала їм мужності, бо відала все про свою сестру зі сім’ї споріднених галактик та наперед співчувала безпритульним шукачам щастя.