С.С. = Л.Ю! (16+)

Вони не кохають, а лишень розмножуються

– Серафимо, ти навіть не уявляєш, яка крута вечірка була у Касабланці! Ммм, закачаєшся! Я аж з трьома хлопцями ЦЕ зробила! – радісно щебетала блакитноока дівчина.

Ця красуня, яку йменували Іриною,  та  її подруга – Серафима – сиділи на лавці у парку імені Тараса Шевченка. Погода у цей час завжди  погожа. Сонце  схоже на млинець, котрий печуть на великій сковорідці – ясному небі; листя ніжно колишеться під легкі мелодійні звуки вітру, а метелики, яскраві великі цятки  на зеленому килимі, літають то туди, то сюди. Ірина гарно доповнює цю красу, немов злившись з нею. Дівчина і сама, як те сонце, випромінює радість та безтурботність, а ось Серафима повна протилежність цьому буянню фарб: насуплена, занурена у свої думки та у чомусь розчарована. Кілька хвилин вона не звертала уваги на захоплені вигуки подруги, але раптом сказала:

– Ір, ти знаєш, а мені скоро час…  – і замовкла, до смерті злякавшись майбутнього.

– Аааа, так, точно. Тобі через місяць розмножуватися. Як там, до речі, твій партнер? Ммм, Адам, так? Я кілька разів його бачила, гарний хлопець, на дитину буде любо подивитися. Але чому ти так хвилюєшся? Всі ми у двадцять років це проходимо. Ось моїм близнюкам вже рік, ти ж бачила, гарнюні. Я перевиконала план, тому влада не назначить другого партнера для розмножування. Це так довго: приходиш у п’ятнадцять років на пункт вибору партнера; машина підбирає за зовнішністю та станом здоров’я чоловіка;  до двадцяти років здаєш кожен рік безліч аналізів, щоб процес успішно пройшов, уф, одні проблеми. Добре, що у країні зараз перевищення популяції. У моєї мами аж п’ять дітей через те, що  у ті часи було ‘’старіння нації ‘’. Ось хто-хто,  а наші матері повністю виконали свою місію перед країною. Але, ще раз тобі розповім, мені підібрали пристойного батька, а ось іншим маминим дітям не так пощастило, – сказала дівчина та задоволено засміялася.

З прадавніх часів, коли ще на дворі стояв не 3020, а 2020, багато чого змінилося. Але одним із найпрогресивніших напрямків вважається повний контроль емоцій. Майже до ідеалу доведена система знешкодження кохання. Зараз його називають лишень дурнуватою хімічною реакцією. Взято курс на розмноження, себто, поповнення кожної країни потрібною кількістю дітей. Романтичні стосунки та все, що з них витікає – заборонені. Та людям й не потрібні ці емоції. Вони проміняли їх на інтимні нерозбірливі зв’язки та заплановані зачаття.

– А ти знаєш, як було раніше? – прошепотіла на самісіньке вухо подрузі Серафима. – Я знайшла декілька років тому щоденник прапрабабусі. Там було написано, що тоді коханий бабусі дарував їй цукерки, вона виходила заміж у розкішній сукні та…

– Що таке ‘’заміж‘’? – перебивши подругу, поцікавилася Ірина.

– Ну…як тобі пояснити: це церемонія, на якій люди дають обітниці бути разом у горі та щасті, обмінюються обручками та цілуються. Після цього вони вважаються якби родиною, як діти та батьки. Так ось, я знайшла його та показала мамі, а вона накричала на мене, щоб я не цікавилася тими дурницями. А я не послухала…Не розповідала раніше, але у мене…

– Так, стоп,  – злісно перебила її Іра,  – твої слова все більш схожі або на маячню навіженої, або на зраду. Я ніколи ні в кому не бачила такого, але якось чула, що деякі суб’єкти нашого суспільства намагаються йти проти системи, пропагуючи безглузді ідеї. Не змушуй мене занадто замислюватися над  твоїми словами, а то я можу не про те подумати… Якщо хтось піде проти системи, то система зламає його.

Вперше за всю розмову в  Серафимі проскочила іскра життя: щоки порожевіли, скляні очі гарячкувато забігали, а  бліді руки затряслися, але то не було живильне воскресіння. Дівчину заполонила злість, нерозуміння та …розчарування. З Ірою вони знайомі багато років. Вони говорили на безліч тем, і хоча подруга завжди була на своїй хвилі, активно обговорюючи лише цікаві для себе теми, але Серафима не чекала, хай навіть від вітряної, але такої рідної подруги, подібної реакції.

– Я тебе сто років знаю, ти не з тих, хто робить дурниці. Давай про інше поговоримо. Ти чула, що на місці того тунелю, що біля колишнього селища Клевань, побудують новий завод? Так ось, нарешті те зелене місце, котре далеке від нашого міста та не приносить користь нашим людям, зникне. По всьому світі подібні місця знесли, ось, наприклад, у Китаї. Уявляєш, наші предки раніше жили у селищах, де не було ніяких технологій та ходили у такі вбогі місця? Бррр, маячня. Як добре, що у нашому столітті панує прогрес.

Серафима заціпеніла. Вона занадто добре знала про те місце, їй була відома й колишня його давно вже забута назва – Тунель кохання. Все було у цій ситуації занадто…

– Подруго, я скоро повернуся. Передай мамі, що я поїхала за….документами розмноження.

***

Ви знаєте, як це добровільно бігти, буквально нестись у невідомість? Серафима знала. Свій головний забіг вона почала ще декілька років тому, коли знайшла щоденник прапрапрабабусі. Спочатку багато чого, що вона там читала, було для неї дикістю. Її виховали в середовищі, якому були невідомі всі ті почуття, які колись заполоняли серця її предків.

Та скоро вона зустріла його і…закохалася. Дивлячись на нього, вона раптом зрозуміла: в чому різниця між розмножуванням та коханням.

Вони зустрічалися у далекому Тунелі кохання. Там Серафим та Серафима мріяли про не таке ‘’прогресивне‘’ майбутнє.

Героїня добігла до місця їх зустрічі та стала, мов вкопана. Весь тунель був оточений міліцією, поруч зі входом стояв Серафим та…. Іра.

– Стійте! Ви порушили другий закон Л.Ю. Віддайте ваші документи та поїдемо до відділення. Через кілька секунд ми підірвемо це місце, щоб інші були більш обачними.

Закохані з відчаєм подивилися один на одного. Було ясно – це кінець.

– Серафим, пам’ятаєш, що ми загадали у тунелі? – з болісною усмішкою промовила дівчина. – Ми будемо разом, готовий?

Вони взялися за руки, пробігли крізь ошелешену міліцію, зрадницю-подругу, яка лише тільки встигла щось незрозуміле викрикнути, та зайшли до тунелю.

Прогримів вибух. Чи вдалося системі знешкодити Л.Ю.?