У космосі тиша ставала всепоглинаючою. А ще вона дратувала. Особливо якщо лежати та слухати стук серця. Проте інших занять у тісній комірчині Раймонд придумати не міг. Тому кроки двох людей що наближались до двері пролунали наче грім. – Отже я був правий, – промовив юнак не повертаючи голови. – Так пане, – тихо промовив молодший… Читати далі »
Я, пам’ятаю, читав десь-там, що розум у вас у всіх набутий, із книжок, а у нас розум вроджений. А.П. Чехов «На чужині» – Закарбуйте собі на носах, зграя темних неуків та туманів вісімнайцітих – наставник навмисне промовляв із вираженим галицьким балаком, який вважав неперевершено поетично кумедним і чарівно смішним. Майже як польська чи чеська мова.… Читати далі »
бунтувати заради слабких і знедолених доль як вимагати поваги до старших, чекати коли поб’ють доганятися водами-винами покоління без батька і батьківщини.. матріархальне дитинство – богом забута земля Ілона Розновська То була ніч, але Костянтин не бачив жодної зорі — все небо полонила дощова хмара. Злива ще не почалась, але молодий археолог вже відчував, як над… Читати далі »
16+ Разом із шерифом до кабінету залетів пісок. – … ненавиджу, – чоловік із силою закрив двері, обтрусив свої білі чоботи, випрямив шкіряну жилетку з двома плазмовими револьверами і кинув оком на двох в’язнів у лазерній клітці, які різнилися лиш кольором волосся. Порепаними пальцями шериф дістав соломинку із рота і запитав: – Ну що? Як… Читати далі »
Густу темряву розбавила поверхня планети. Наче кісточка цукру, яку кинули в міцну каву, вона вигулькнула перед оглядовим вікном позаземного корабля «Карна ∙ 1». Одинока постать пілота напружилася відчуваючи, як тяжіння магнітного поля розвертає металевого велета в бік кольорової поверхні. Рука обтягнута рукавичкою з бета-тканини міцно стиснула штурвал, утримуючи політ у дозволеному русі. Почалася посадка на… Читати далі »
– Обережно! – після його викрику ваза з нарцисом полетіла додолу, та за півметра до підлоги затрималася у повітрі, розклавшись уламками. Ті витали навколо каркасу, притримуючи квітку. Обдарувавши жінку гнівним поглядом, вчений нагнувся і обхопив вазу. Уламки поверталися на місце, оминаючи сухі тонкі пальці. – Це єдиний зразок, – він оглянув нарцис. Жінка фиркнула: –… Читати далі »
Переклацнувши важелі, він взяв банку улюбленого пива, відкрив і з великим задоволенням впився пересохлими губами. За склом кокпіта була чарівна безодня космосу: як туманності яскравими кольорами виграють на фоні темноти, як зорі миготять світлом, переблимуючись ніби морзянкою і чекають відповіді мільйони років. А ще сонячна корона: ніхто не знає як назвати це явище для інших… Читати далі »
– Діку! Це ж дійсно дико!! – переконував Том, намагаючись відібрати у колеги молоток. – Пусти… Дай… Хочу… – люто сопів Дік, потім різко вирвався і гупнув молотком по тарілці. Та не відреагувала. Дік замахнувся ще раз. Тепер – з плеча… Аж раптом обоє науковців вражено сторопіли й втупились у щілину. На тарілці з’явилась хоч… Читати далі »