Коли зореліт із науковцями віддалявся від космічної станції, Арія відчувала, що це буде їхній останній політ… Поділ її довгого білого халату посірілий і більший на кілька розмірів, ніж потрібно. Ґудзики загублені, лише один-єдиний — найперший попід коміром, тримає вбрання докупи. Докторка Арія одягає його щодня, як нагадування про те, чому вона досі тут — єдина… Читати далі »
Тонечка сиділа біля пісочниці на маленькій лавці і крізь щілини в штахеті розглядала ноги перехожих. Це було цікаво. Ось важко проковиляли сірі штани в літніх сандалях – якийсь дідусь. Потім протупотіли рожеві колготки в лискучих черевичках – дівчинка. Дрібний стукіт високих каблуків – тітонька… Де ж мама? Вона сказала що вискочить ненадовго до мінімаркету купити… Читати далі »
Може здаватися інакше, але історія ця неймовірно проста, як і більшість історій. Ви побачите в ній космічні кораблі, прибульців, людей, що розсікають хмари літаками. Але все це не має жодного значення, окрім як сюжетно спрямувати вас, читача, до базових емоцій, аби ви просто дочитали історію до кінця та оживили цих персонажів власною уявою. А наприкінці,… Читати далі »
Моєю першою чашкою Петрі стала стара пляшечка для годування. Ми повернулися з батьками після відпочинку і я побачив на що перетворилися залишки мого улюбленого соку. Там, у глибинах прозорого пластику, був цілий різноколірний всесвіт. Захопливий і звабливий. Він кликав до себе… Мене одного. Бо мати побачивши пляшку у моїх маленьких ручках, з острахом забрала її… Читати далі »
Марк натрапив на лавку випадково. Він ходив цією стежкою сотні разів, але ні разу не помічав між стовбурами куце приладдя для сидіння, збитє до купи якимось божевільним лісничим. Іншим разом він би пройшов повз, але сьогодні після чотирьох годин полювання на білку в нього боліли ноги. Марк зморено всівся на вологу мертву деревину, яка ніби… Читати далі »
Двері виявились не замкненими і відчинились беззвучно. Хазяїн квартири мене помітив аж коли почув клацання курка, проте відреагував напрочуд спокійно: дочитав сторінку і аж тоді закрив комікс. Око вихопило напівоголену дівицю зі зброєю на фоні чогось сигароподібного. ‒ Чекав на твою появу, але трохи не так, ‒ намагаючись не робити різких рухів, він дістав сигару… Читати далі »
Дата: #ПОМИЛКА!. Час: #ПОМИЛКА!. Крізь темряву долинають крики: — о-я-ине… -чу!… -о-я-ине Івановичу! Костянтине Івановичу, прокиньтеся! Ви знову заснули на робочому місці! — Заснув? Що значить, заснув? Ні, що ви, я не можу спати… Сон — то взагалі не для мене… — Ви розумієте, котра година, Костянтине? — причепився якийсь молодик у формі. — Мм…… Читати далі »
Частина 1: Початок гри Весл відчув легкий тиск у шлунку, коли його транспортний корабель нарешті приземлився на поверхню Вернета — найбільшого і найвідомішого центру азартних ігор у всій галактиці. Вигляд планети вразив його. Вернет був гігантським, різнобарвним калейдоскопом неонових вогнів, що мерехтіли без перерви вдень і вночі. Величезні казино височіли як стовпи серед океану відпочинку… Читати далі »