10. — Бачиш космос? Колись ти ним полетиш і тієї миті коли простір торкнеться твоєї шкіри — замерзнеш. Тебе не врятують ні твої батько, ні мати, ні брати. Тебе не врятує те, що ти людина. Ти хочеш так померти? —Так, володарю. — Ти зробиш це для мене? Помреш, коли я забажаю? — Так, володарю. —… Читати далі »
«Все заради здоров’я та процвітання людства. З любов’ю, твоя ЦБД “Грація”», — говорив рекламний щит. Лютер дивився у вікно, закинувши голову на м’який підголівник. Люди, що стояли на зупинці, порозходились. Потяг так і рушив, не дочекавшись жодного нового пасажира. Зелені, але мертві, дерева стовпами йшли одне за одним та створювали враження суцільної огорожі. Кожного разу,… Читати далі »
Метушня на сьомому поверсі робочого блоку F дослідницької станції корпорації Куаркомі зовсім мене не бентежила, часу було обмаль щоб на це відволікатись. Я швидко йшла довгим коридором, проте смакувала кожен крок. Я хотіла запам’ятати цей день в усіх деталях. Сьогодні мій перший виліт у відкритий космос. Зовсім недавно я пройшла відбір до команди космічного корабля,… Читати далі »
Ходили чутки, що на сьогоднішні Лови підготували достолиха грізних Завад, і Галка покладала на це великі надії. Першою їй трапилась Мавка. Мавку було легко розпізнати по надміцному плексигласовому дну, крізь яке виднівся розмірений рух двигуна. Вона наближалась до Галчиної “Кассі” збоку аж надто стрімко — навіть враховуючи, що ці моделі вважали найшвидшими з усіх Завад.… Читати далі »
Карина слідом за лікарем потрапила у медичний відсік станції. Завдяки зниженій силі тяжіння рухи тут нагадували швидше плавання, ніж ходьбу, тому на поворотах Карина трималася за поручні, спеціально розміщені у небезпечних місцях. Цей відсік, нещодавно переобладнаний у реанімаційну палату, був невеликий, тож Карина одразу побачила ліжко. Від нього тяглися трубки та проводи, апаратура тихо попискувала,… Читати далі »
Ти говориш. Говориш без упину. А я дивлюся. Не на тебе — на своє життя. Навколо нас кілометри води чужого моря. Тиснуть. Випробовують на міцність. В командному відсіку мало місця для нас обох. Але ти тут. Хоч формально, керую тут я. Тебе ніколи не спиняли подібні перешкоди. Я б могла наказати. Все-таки, я вище за… Читати далі »
Що робить людину особливою в цьому світі? Я завжди гадав, що її інтелект, здатність до складного логічного мислення, змога виживати не завдяки, а всупереч природі. Після другої одноденної війни, що ледь не перетворила світ на суцільне радіоактивне море, ті хто лишились в живих залишили нам, їх нащадкам, правила та закони, що ми повинні були б… Читати далі »
Ганна бігла напівзігнувшись, закривши голову верхніми мацаками. Її дихання збилося, серце калатало у грудях, а зябра палали від напруги. Безглуздий жест — мʼякі мацаки не здатні ані зупинити, ані сповільнити жоден із бойових снарядів, що використовував супротивник. Але інструкції, вбиті в пам’ять під час підготовки, керували тілом на автопілоті, всупереч обставинам. Пригинатися, закривати голову, шукати… Читати далі »
Люмен, не стримуючи захоплення, стрибав по кімнаті. Хіба міг він повірити, що став одним із фіналістів нещодавнього конкурсу NASA? Незадовго до цього знову почали віруситися теорії змови, нібито NASA спочатку досліджувала океан, але надосліджувала щось таке, що вирішила “ну його”, подивилася ще разок на водну дзеркаль, побачила там небо, між ними сталася іскра, буря, безумство,… Читати далі »
Гинути не хотілося. І не через третій закон робототехніки, а тому, що місія, заради якої був я створений, стала б недосяжною і саме існування моє втратило б сенс. А все через захаращеність зіркової системи Фієста уламками астероїдів. Врешті-решт діставшись цілі багатовікової мандрівки, я стикнувся з перепоною у вигляді скупчення каміння. Воно все частіше стукотіло по… Читати далі »
Споглядання пекла шкодить вашому психічному здоров’ю. Це мали б написати в інструкції до Прометея. Люди до всього пишуть інструкції, навіть якщо це наймогутніша штука у світі, й ніхто достеменно не знає, як вона працює. Що тобі ці слова? Нейронами мозку гуляють зомбі-сигнали, доки не приткнуться до прожитого досвіду, доки не зіллються з іскрами глибинних сподівань.… Читати далі »
Її розбудив потужний удар у живіт. Водномить сперло в грудях і заледве вдалося вдихнути. В куточках заплющених очей одразу набігли сльози. Але ж болюче, зараза, це материнство, навіть коли бажане. І від згадки про те, що лікарі назвали її вагітність “феноменальною” легше анітрохи не стало. Аякже, “диво” не входить у лексикон справжніх фахівців. Хоча тут… Читати далі »
— Вітаю, любі мої! З вами ваш улюблений Рейвен Стар. Сьогодні у мене в студії надзвичайний гість: професор, лінгвіст та перекладач Кріс Морсбі, керівник проєкту з вивчення мови велтарі та, не побоюся цього слова, найвідоміша людина на планеті Земля в 2078-му році… — Добрий вечір, Рейвене. Ви точно перебільшуєте, але мені приємно. — Крісе, зізнаюся:… Читати далі »
– Вітаю, пане посол. – Навзаєм, координаторко, радий вас бачити! Скільки часу вже пройшло – десять… – Та навіть більше! Але підкажіть будь-ласка, що такого термінового трапилось, чому ми зібрались? – Ох, – посол сумно похитав головою, – боюся, новини кепські, просто вкрай погані. Це через планету 113-3-1. Справа в тому, що… о, – він… Читати далі »
Двері конференцзала захлопнулися. Кондратенко здригнувся. За сусідньою стіною зо два десятки науковців у будь-яку мить здійснять прорив століття, якщо не тисячоліття. Аномалії космічного гравітаційно-хвильового фону, шість сигм за шкалою статистичної значущості, переконливіше не буває… — Ти сказав щось? — то німець за сусіднім компʼютером почув несвідомий стогін Кондратенка. — Ні-ні… Обробити ті самі проривні дані… Читати далі »
Шахта на Місяці До кінця зміни залишалося ще пару годин, тож Орися на хвилину опустила лазерний різак і видихнула. Треба сконцентруватися. Але рука вже починала зрадливо нити. Уже другу годину довбаю цю стіну, а толку нуль – зітхнула Монік французька коліжанка Орисі. – Поверни трохи різак вліво. Від кута нахилу залежить ефективність інструменту. – Оляля.… Читати далі »
Мене звати Джон Доу, і я щойно перетнув горизонт подій надмасивної чорної діри NGC 3783. На інструктажі перед вильотом я був здивований і не вірив, що відстань від кордону горизонту подій до сингулярності становитиме лише день польоту. За відчуттями, тут достатньо простору, щоб помістити кілька сонячних систем. Уявіть моє здивування, коли на своєму шляху через… Читати далі »
Високий коротко стрижений чоловік років сорока, сидів за столом, перед ним повільно парувало горнятко з кавою, він не звертав на нього увагу. Його голова була сперта на руки які впирались ліктями у стіл. Пройшло кілька хвилин, він і далі сидів нерухомо, тоді наче вийшов зі свого заціпеніння, і пробурмотів “До біса їх всіх, я вже… Читати далі »
Двісті тисяч років тому Завше теплий клімат та безмежні ресурси Шумери були вартісним скарбом для сусідів з Магелланової хмари, чия планета згоріла й втратила атмосферу в наслідок ядерних війн між кількома кланами, залишивши оскаженілих воїнів на бойових кораблях в небі. Вони змушені були об’єднатися задля захоплення нової космічної домівки. Тисячі воєнних зорельотів вирушили до шумерів.… Читати далі »
У дівчини зібране в хвіст волосся каштанового відтінку. А її трохи видовжені до висків сірі очі з бурштиновими іскорками навколо зіниць кидають виклик сірому сіромі – дощу за вікном. Невисока мініатюрна фігурка з вигинами в потрібних місцях заперечує перше враження про належність до школоти. Стандартний бежевий комбез із медичною емблемою на фоні зорельота. Задертий ніс.… Читати далі »