Уряд Сполучених Штатів Кому: Мр. Кінг Від: Меллорі Дата: 20/02/2035 Предмет: Детальний опис щоденника жертви, як головного доказу. Також продубльовано висновок експертизи від 19/02/2035. Знайдений на підлозі кафетерію бази №1-3-5 Федерального проєкту «Марсіаніда» 17/02/2035 щоденник являє собою книжечку середніх розмірів. Обкладинка зроблена зі шкірозамінника сірого кольору, містить сліди зубів у лівому верхньому кутку. Запис на… Читати далі »
Вони зупинилися, заглибившись у темряву, де не було жодного променю світла. У повній пітьмі, відчуваючи лише на дотик, обережно торкалися, перевіряли, чи всі на місці. Повільно, майже безшумно, допомагали одне одному вмоститися, ретельно обмацуючи все навколо, щоби переконатися, що місце безпечне. Їжа була поруч, саме тому вони вибрали цей притулок. Вона не була ситною, не… Читати далі »
У напівтемряві холодного приміщення запахи пульсували м’якими хвилями, перепліталися, стиралися, щоби потім знову народитися. Вони сплітали мережу відчуттів, невидимих для тих, хто не вмів читати ці сигнали. Струнка́ вперше торкнулася простору запитанням. Її хімічний слід був майже нечутним — тонким, стриманим, трохи тремтливим. Він розчинився в повітрі, торкнувшись оболонки Найменшої, яка була ближчою за всіх.… Читати далі »
Таксомат зупинився прямо біля входу відносно великої, але нічим не примітної будівлі – скло, бетон, звичайна коробка, яких сотні по місту. Я взяв наплічник з обладнанням і вийшов із авто, яке одразу зачинило дверцята і плавно рушило назад до переповненої вулиці. Скляні двері, стандартний хол із кількома диванчиками світлого кольору і тропічними рослинами розкиданими здавалося… Читати далі »
– Хочеш статую із діамантів? – гриміло над горами, – Діамантових я ще не робив! А лише годиною раніше ніщо не віщувало біди. Так, про хребет Бантероя чого тільки не розповідали в барах шахтарського селища, але ж про біди виключно природного походження. То серед ночі монолітна скеля розсиплеться в крихту, засипавши табір геофізичної експедиції, півтори… Читати далі »
Старий Харалампій стояв на березі, вдивляючись в море. Важкі чорні хвилі, налиті нафтою і мазутом, ліниво облизували пісок, залишаючи по собі райдужну плівку. Харалампій чув, що десь далеко є море, яке ще звуть Мертвим. Чи було воно таким насправді — хіба ті, хто живе біля нього, можуть сказати. А от Азовське море стало мертвим понад… Читати далі »
Чи бачили ви колись райдужні хмари? От і я ні. До цього моменту. Я пам’ятаю той день, як учора, хоча навіть вже й не знаю скільки точно минуло часу. Проте чекайте, технічно він і був учора, якщо враховувати, що завтра знову настане сьогодні, або вчора повториться сьогодні. Це часова петля, панове. І з неї немає… Читати далі »
Мене нудило. Я глибоко вдихнув і пробелькотів спочатку якісь схвалення, потім якісь вибачення, а потім побіг у сторону, де, як мені здавалося, знаходились туалети. Попри вилизані лабораторні коридори, попри людей у білих халатах, попри дозатори антисептику… Уся ця чистота, здавалося, перетворилася на свою протилежність. Цей сморід, він завжди тут був? Чи мені просто ввижається? У… Читати далі »