Я розплющив очі. Місток був сповнений жовтих спалахів і виття сирени. – Ви в порядку, капітане? – спитав перший помічник Мак’Кой і допоміг мені стати на ноги. – В нормі, лише на мить втратив свідомість, – відповів я і трусонув головою, розганяючи туман. – Капітан, пошкодження кожуха ядра реактора! – доповів ОКП1Преслі. – Скинути плазму!… Читати далі »
На станції запала тиша, яку не порушував звичний, а тому вже майже непомітний для вуха, монотонний гул бура, що вгризався алмазними зубами в кору планети. Кожен займався своїми справами, хоча справ на цій богом забутій планетці особливо ніяких і не було. Хімік вкотре перевіряв на атомно-емісійному спектрометрі склад зразків видобутої породи. Лікар вкотре перечитував “Вітри… Читати далі »
Двоє схилилися над третім. – Це його сюди той припхав, як його? – Ларс знов забув ім’я ще одного жителя їхньої посудини. – Орест. Його звуть Орест… – Лозинський нервово стис вуста. Ну чому іноземцям так складно запам’ятати щось українське? Майже місяць, як ця парочка тут, а Стігсон не може вивчити, як звати їх спасителя.… Читати далі »
Колись у підлітковому віці я підходила до дзеркала, і мені здавалося, неначе звідти на мене дивиться чуже обличчя. Але тоді я все одно знала, що це я, а не хтось незнайомий, хай і ввижалося, неначе це якась незрозуміла і надто доросла дівчина. Проте зараз, коли я бачу у відображенні безтурботну посмішку когось іншого, але точно… Читати далі »
Якби встановлення нових колоній було б олімпійським спортом, Космічна Торгова Компанія була б олімпійським комітетом. Ми — це триста тридцять вісім нових колоній за останні пів століття, двадцять три тисячі кораблів у колонізаційному флоті (і це не враховуючи вісімдесяти автономних тераформуючих одиниць та сорока тисяч розвідувальних сонячних парусників), а також ціла веселка можливих суспільних устроїв,… Читати далі »
На хресті висів спаситель людського роду, з прибитих цвяхами кінцівок скрапувала кров. Блакитна, через те, що в цій крові кисень звʼязувався міддю, а не залізом. Спаситель підняв голову, клацнули хітинові пластини на його шиї. Він щось промовив, дивлячись в небо, але його мандибули рухались вʼяло і голос вийшов надто тихим, щоб щось почути. Легіонери вже… Читати далі »
Не можна було точно сказати, коли стався цей науковий прорив. Знання накопичувалися поступово. Спочатку у кожної країни був власний суперкомп’ютер. Потім держави почали об’єднувати зусилля, створюючи суперкомп’ютерні кластери. І нарешті з’явився він — ідеальний надкомп’ютер, названий «Phrenos» («Френос»). Це були перегони. Перегони за знаннями, істиною, владою. Ще на початковому етапі вчені, використовуючи можливості «Френоса», розробили… Читати далі »