Льот у Вічність

Десь у всесвіті.

Відлуння зірок, їх мерехтіння на екрані спостереження створювали відчуття комфорту, спокою та навіювали сон. Вони дарували можливість поміркувати, проаналізувати думки та почуття, оцінити свої враження та творити, створювати щось нове.

Ден повернувся до клавіатури, його пальці знов торкнулись клавіш електронного роялю. Музика знов залунала навкруги утворюючи нову тендітну та стрімку композицію. Ця музика увібрала в себе спокій та затишок, зовсім легеньке хвилювання, деяку безпорадність та велич оточуючого. Це була пісня космосу. «Льот у Вічність» – саме така назва була до вподоби Дену, йому здалось що саме така назва відобразить у повній мірі його думки та відчуття що їх було трансформовано у музичні ноти. Ця мелодія майже завершена. Залишилось підібрати останні акорди. І все. Фінал. А тоді … Тоді Ніна вперше почує цю мелодію та виразить її у танці. Вона завершить цей витвір – поєднання танку та музики. Єдність руху та звуку. В той час коли Ніна вперше буде чути мелодію та відображати її у танці вони почнуть трансляцію її танку на Землю де автоматична станція прийому завжди готова зробити запис їх нового творіння. А вони по завершенні трансляції знов поринуть у простір Всесвіту у пошуках нового натхнення.

Ден радше відчув аніж почув вухами як Ніна увійшла до рубки. Вона підійшла ззаду та притиснулась до нього:

– Як справи, коханий?

– Я майже закінчив. Слухати будеш? Я дещо непевен у закінченні. Потрібно щось … ну ніби яскравіше… не знаю навіть. Ось сиджу чекаю, може на екрані щось надихне.

– Ні, – посміхнулась Ніна, – Я не буду слухати допоки ти не закінчиш і я не вийду на сцену. Краще приготую нам вечерю. Чого б ти хотів на вечерю?

– Гадаю краще повечеряти вже після запису. Мені дуже кортить побачити як ти це перетвориш у рух. А після цього відсвяткуємо, тож може щось ну дуже смачненьке?

– Добре коханий, тоді ти завершуй свій шедевр, а я поки створю кулінарний шедевр, щось придумаю, хай це буде несподіванкою для тебе.

І Ніна швидко вийшла залишаючи митця на одинці зі Всесвітом та музикою що вбачається у кожному його шматочку.

Вони вже три роки мандрували разом. Ден – композитор, пілот, навігатор та технік їх маленького корабля та Ніна – танцівниця, біолог, повар, офіцер зв’язку та систем життєзабезпечення. Чоловік та дружина. Двоє землян які подорожують шляхами безкінечних просторів Космосу.

Їх твори були надзвичайно популярні на Землі. З усіх подорожуючих митців саме їх пара була найталановитіша. Він створював музику, вона втілювала її у танець.

Ніна ніколи не слухала твори Дена до початку трансляції. Тому її танок завжди був унікальним та неповторним. Перше відчуття музики, перше натхнення, перший вираз у русі. Людям було до вподоби саме це.

Іноді, Ден та Ніна пізніше записували варіації танку, але найціннішим був саме той, найперший запис.

Ден на хвилину заплющив очі. А коли знов відкрив їх то побачив у самому куті екрану маленьку цяточку що щойно спалахнула та яка стрімко збільшувалась і відігравала всіма барвами. Ось воно! Саме це йому потрібно щоб завершити композицію і він швидко почав формувати стрімку та наполегливу чергу нот. Фінал майже приголомшував.

Радісний сміх долетів навіть до кухні де була в той час Ніна. Безперечно що на цей момент це найкраще творіння Дена. Його найвдаліша композиція яка передає все безмежжя Всесвіту. Уява Дена почала працювати подумки змальовуючи йому можливі па Ніни. Але він ніколи не міг передбачити як саме Ніна втілить його музику у рух. Начебто за ці роки він повинен був вивчити всі можливі комбінації та рухи, але дружина кожен раз була здатна здивувати його.

– Кохана, я чекаю на тебе у студії. Я завершив!

Ден вимкнув усі звукові попередження, світлові попередження, зайві системи щоб ніщо не завадило трансляції та не порушило створення найліпшої композиції, найкращого їх витвору. Він перейшов до студії, висвітлив сцену та приготувався до трансляції та відтворення своєї музики.

Ніна легко та стрімко ступила на сцену. Волосся вільно обіймало її плечі, сукня, одягнена на гімнастичне тріко, в очах очікування та любов. Вона нагадувала стрілу яка накладена на лук та готова до польоту. Ден почав грати. В їх маленькому всесвіті не залишилось більш нічого – музика, танок, любов. Його музика, її рухи створювали образ Всесвіту в усій його багатогранності та величі.

Музика все прискорювалася, фінал наближався, Ніна рухалась все швидше і швидше. І на останніх акордах вона стрибнула зі сцени, з поля зору камер в обійми коханого, він радісно піймав її та встояв на ногах, але наступної секунди страшний удар збив обох з ніг.

Маленька яскрава зіронька що допомогла завершити шедевр насправді виявилась мандрівником всесвіту – комета яка так швидко наближалась до корабля пройшла крізь нього навиліт. Вона подарувала митцям не лише натхнення, але й загибель. Марно автоматика корабля намагалась попередити, завадити, все було відключено на час трансляції.

На екрані, який на диво залишився непошкодженим у рубці висвітлився надпис: «Запис завершено. Це шедевр! Чекаємо наступних творів! Земля». На екрані поруч – «Розгерметизація! Загроза вибуху реактору! Рятівна шлюпка готова та чекає! Рятівна шлюпка готова та чекає!» Але вже ніхто не побачить цих повідомлень. Марно рятівний бот чекає на екіпаж. Вони вже ніколи не створять нового шедевру. Спалах вибуху від реактору поховає їх у Всесвіті і, можливо, крізь тисячі років мандрів світла досягне Землі та стане завершальною нотою натхнення для митців майбутнього. «Льот у Вічність» Дена та Ніни розпочато.

Світло теж розпочало свою невпинну мандрівку, а комета що спричинила все це лише трішки змінила орбіту свого руху зіткнувшись з невеличкою пилинкою яка колись була космічним домом для митців Землі.