— Це елементарно, Ватсоне, убивця — ви. — Як ви здогадалися, Голмсе! — Це було просто, — детектив узяв чай із вершками: — Як ви думаєте, чашка напівпорожня чи напівповна? Ватсон зблід: — Не розумію вас, Голмсе. — Щодня місіс Гадсон плює в мій чай. Тому я спокійний за Лестрейда. Нема більшої отрути за її… Читати далі »
“Зміни не бувають без втрат”. Дивно, але саме ці слова Пра кинула в очі своїм Старшим, коли відстоювала рішення поселитися на цій планеті. Не думала, що колись почує їх у свій бік. Останнім часом чути слова загалом стало рідкістю, тому кожна вербальна незгода відлунювала в ній удвічі гострішим болем. Але зараз вона віддала б усе,… Читати далі »
– Все! – викрикнула Софія, мружачись від вранішнього сонця. Робот, – майже в її ріст, – готовий до прогулянки. Вдягнений у футболку з квітами та схожі шорти, він щонайменше схожий на складний механізм, над яким інженери не одну ніч ламали голову. Вона востаннє оцінила його вигляд, підняла пластмасову долоню і натиснула кнопку на зап’ясті. Спершу… Читати далі »
М’ясо тяглося, мов силіконове, і смерділо, наче чоботи сержанта, – першого сержанта і його кирзачі повік не забудеш, як першу любов. Т’Комаль понуро ремигав стейк, часом зупиняючись, щоб відригнути в кулак. Ти диви, який делікатний, ще б виделку взяв. Т’Акур увімкнув екран особистого планшета, погортав меню, забрів знічев’я у розділ “Відео для релаксу”. Він не… Читати далі »
Фотонну ракету проводжала вся Земля. То ж таки крок до зірок, а не казна-що… Люди, затамувавши подих, стежили як зореліт повільно видирається небом, перетворюється на світну крапку, а потім зникає. Тоді люди змахнули скупу людську сльозу і повернулись до своїх важливих людських справ. Безлічі людських справ – купи книжок непрочитані, тібібайти серіалів непереглянунуті… *… Читати далі »
— Старша офіцерка Ксан доповідає, ПО-4 досягнув місця призначення. У Головному відсіку палуби ворожих елементів не виявлено. Чекаємо наказів. Троє офіцерів, під її командуванням, оглядали великий зал за дверима ліфта. Проміння ліхтарів вихоплювало з темряви великі колони, закинуті торгові будки й старі лавиці. — Рухайтесь далі, ПО-4. Вороги у відсіку Шевченка. Мапа завантажується на ваші… Читати далі »
Повітря було наповнене запахом стріляного пороху. Звуки мечів і мушкетів стали поодинокими. Вони лунали все рідше, доки місцевість не накрила тиша. Посеред тіл, що колись були ворогами одне одному, лежав чоловік. У роті йому відчувався присмак вже остогидлого заліза. Він змирився з тим, що пропустив постріл дробом у живіт, але не міг прийняти втрату неба.… Читати далі »
З планети вилетів невеликий корабель та менш, ніж за двадцять хвилин вилетів на орбіту, а потім попросив дозволу стикуватись із прибулим штурмовиком. Полковник Черненко із сивими скронями лише кивнув і його підлеглі одразу ж дали відповідну команду бортовому комп’ютеру. А через хвилину полковник Черненко відправив їм на зустріч команду бійців, в складі якої був один… Читати далі »
«Світло ніколи не приходить двічі. Не важливо, чи ви у кав’ярні, чи на цвинтарі, чи летите на космічному крейсері. Воно не повернеться. Нічого й ніколи не повертається. Час – лінійний. Світло промине лише один раз. » Я дивився на ці рядки дивуючись. На цей невеличкий клаптик паперу. Присягаюся, бачив його вперше. Роздивлявся з усіх сторін,… Читати далі »
Сергій стояв на корпусі корабля. Хотілося ще раз все зважити. Провівши рукою він активував доповнену реальність скафандру розкривши розрахунки. Формули, вектори та прив’язки. А головне мапа стрибків до Землі. Дивлячись на колонки цифр Сергій не звернув увагу як відсунув мапу вбік, аби не заважала. А коли перевів погляд завмер. Рух був рефлекторний, але всі прив’язки… Читати далі »
Ситуація виглядала цілком зрозумілою, та й загалом уся картина злочину сумнівів не викликала. «Елементарно, Ватсоне!». Капітан Чуйко обвів поглядом понівечений склад супермаркету, на око прикидаючи завдані збитки. Що й казати, повеселилися тау-китяни знатно. У тому, що цей злочин вчинили саме іншопланетні гості, сумнівів не виникало: почерк був надто характерним. Із часу Великого Прориву минуло більше… Читати далі »
Катерина дивилася у вікно. “Як же гарно…”- думала вона. Ще б пак, вона ж дивилася крізь вікно космічного корабля! Зірки, сонце, планети… Серце завмирало і змушувало у думках доторкнутися до усього того фантастичного. Катя була в космосі вже давно, однак кожного разу дивилася у вікно ніби вперше. Вона працювала диспетчером на космічному кораблі – оголошувала… Читати далі »
Містить згадки про оргії, вживання наркотичних речовин та болючу смерть
Міжгалактичний ковчег «Tardigrada» подолав відстань у сорок сім тисяч світлових років. Наразі він увійшов до планетної системи, що в галактиці LDV-1618. А вже за декілька днів ковчег сягне планети Orbis. На борту ковчега знаходяться триста тисяч відцифрованих людських свідомостей. Оцифровані мізки, які перебувають у своєрідній комі, мають вигляд металевих куль. Це велика кількість цифрових копій… Читати далі »
Люди, котрі покинули рідну галактику у прадавні незапам’ятні часи, і назвали себе Космічними Мандрівниками, давно вже змінили свою подобу і припинили бути людьми. Космос перетворив їх навдивовижу довговічних істот (за людськими мірками). У той час, коли фізичне життя землян сягало лише однієї сотні років, Космічні Мандрівники спроможні існувати десятки тисяч років. Своїм виглядом Мандрівники походили… Читати далі »
Десь у всесвіті. Відлуння зірок, їх мерехтіння на екрані спостереження створювали відчуття комфорту, спокою та навіювали сон. Вони дарували можливість поміркувати, проаналізувати думки та почуття, оцінити свої враження та творити, створювати щось нове. Ден повернувся до клавіатури, його пальці знов торкнулись клавіш електронного роялю. Музика знов залунала навкруги утворюючи нову тендітну та стрімку композицію. Ця… Читати далі »
Всі ці світи були бідними, бо в них не було істинного знання, без якого людство лише зграя безтямних зомбі. Епілог. Лаборант увімкнув світло. Це було добре, бо час темнової фази закінчився. Він відділив із маточної культури грудку слизу і вніс її у чашку Петрі. Затим помістив зразок у термостат. Штучне освітлення мерехтіло міріадами наносвітлодіодів,… Читати далі »
Закінчується персикове морозиво! Це жахливо. Звичайно, є й інші, але мені смакує саме це. Його ніхто не їсть, окрім мене: залишають, як найменшій. 12 пачок – на цілісінький рік, – і все! Ніколи більше! Рут говорила, що персик – це такий круглий помаранчевий плід, солодкий та соковитий. От би спробувати!.. Скільки всього дивного є у… Читати далі »
– Казала не братися за цю роботу, – Гільда сплела на грудях металеві руки, риси пластиконового обличчя виражали відвертий докір. – І за що було братися? – Макс, відвів погляд від оглядового монітора, зиркнув на фемоїда. – Знову сміття прибирати на орбіті Марса? Чи длубатися на якомусь астероїді Поясу? Нуднішої роботи не придумаєш. – Зате… Читати далі »
У день восьмого злаку Діви всі новини в системі починалися сповіщенням про закінчення робіт з утворення захисту для Чумацького Шляху. Людство ось уже понад сто п’ятдесят років снувало павутиння так званих квантових струн з модифікованими, за допомогою гравітаційних каталізаторів, характеристиками. В назві проекту скористалися омонімом із вислову пана Сасскінда. Такими діями єдина цивілізація Галактики сподівалась… Читати далі »