Ця історія трапилася ще до зоряної експансії.
Червона планета тоді була форпостом із підкорення Сонячної системи. Тут розташовувалися найбільші заводи по виробництву космічних кораблів. І саме сюди прилетів молодий винахідник із Місяця, щоб запатентувати епохальну розробку.
Славнозвісні бари, ні інші марсіянські принади не цікавили молодика. Відразу з космодрому він поспішив до будівлі патентної комісії зі своїм експериментальним зразком.
Власники заводів усіляко заохочували приплив нових ідей, тому в комісії засідали найкращі експерти, що в найкоротші строки розглядали всі заявки на винаходи.
Молодикові теж не довелося довго чекати черги. Вже через кілька годин він задоволено вигукнув на прийомі:
— Як бачите, усі розрахунки вірні, а експериментальний зразок вічного двигуна працює!
Патентна комісія переглянулася й слово взяв старесенький експерт у допотопних окулярах:
— Це все, звісно, захопливо. Але нас більше цікавить, як ви дійшли до такого геніальне рішення? Може, вам упало на голову яблуко?
— Ні, — здивувався питанню молодик.
— Тоді приснилося уві сні? — продовжував допитуватися дідуган.
— Теж ні, — винахідник ніяк не міг второпати, до чого хилить експерт.
— А може готовим рішенням з вами поділилися через ноосферу інопланетяни? — прискіпливо глянув старий на винахідника.
Це вже було схоже на насмішку, але молодик стримався:
— І знову ні. Я його просто придумав.
— Ви його просто придумали, — протягнув стариган. — Аякже, найкращі голови не змогли, а ви, раз, і придумали?
— Ну, звичайно, не так одразу. Спочатку я обдумав, як обійти другий закон термодинаміки, потім узявся за розрахунки, і лише після розробив експериментальний зразок…
Годину по тому рудий вусань промовисто заглянув у порожній кухоль, і молодий винахідник замовив ще випивки, хоча сам досі так і не хильнув. Зате продовжив:
— І патентна комісія додала, що заявки на вічний двигун не приймаються вже четверте століття! Ще й обізвали вигадником і фантазером! А я ж ніколи в житті навіть не збрехав.
Вусань лише скрушно похитав головою:
— Це ж треба, вічного двигуна цим ученим мало, так подавай їм ще довговічніший!
— Узагалі-то під «довговічністю» розуміється властивість виконувати функції до переходу в граничний стан, — почав пояснювати молодик і замовк.
Потім потер скроню, схопився, побіг, вернувся, замовив випадковому співбесіднику ще кухоль і знову вибіг із бару.
Бармен лише покрутив пальцем біля скроні.
Тиждень по тому в той самий бар, незмінним завсідником котрого був рудий вусань, схожий на величезного таргана, завітав знову молодий винахідник.
Молодик тримав мішок з грошима, який урочисто поклав перед вусанем:
— Це вам. Красно дякую!
Вусань кліпнув на купу готівки на стійці.
— Але ж я нічого не зробив, — промимрив він.
— Як це ж нічого?! Ви навіть не уявляєте, яку послугу надали мені! Не дали покривити душею. І тепер перед людством увесь космос стане як на долоні. Адже саме з вашої подачі я допетрав переназвати «вічний двигун» у «довговічний двигун»! І мою заявку прийняли! Навіть уклали контракт на майбутню розробку! А це ваша частина.
Iconic One Theme | Powered by Wordpress
Вітаю, авторе!
Бюрократію вистьобали знатно 🙂 Сподобалося.
Мені от мужик з бару роялем в кущах видався – хто він і звідки, незрозуміло.
Успіхів та наснаги!
Знаєте, оце той випадок, коли до останніх речень думаєш, що якась банальщина, аж тут з’являється оригінальна та життєствердна розв’язка.
Причому твір – справді мініатюра, якій нічого не бракує.
Дійсно вправно написана мініатюра, нічого зайвого, все чітко, ще й ідея цікава є.
Удачі на конкурсі! 🙂
Майстерно написана мініатюра та дуже вправно подана головна ідея твору!
Усе було б добре, тільки не обгрунтовано важливий момент – чому той вусань саме так сказав? Тобто хлопець розказав йому, що комісія не приймає заявку через те, що не вірить, начебто він сам додумався. Логічно, що вусань би сказав, щось на зразок: “мало їм придумати вічного двигуна, треба ще довести, що ти його сам придумав”. Тут скоріше технологічна експансія (зміна Марса на Землю нічого б в оповіді не змінила), але чом би й ні.
Тобто, я так зрозумів, за тиждень винахідник зумів придумати ще й вічний двигун першого роду, який не тільки витрачає повністю все тепло в роботу, а ще й виробляє? Тому й назвав наступний винахід вже “довговічний двигун”? Фантастика. Це сильніше за згаданих в оповіданні Ньютона, Менделєєва, Вернадського всіх разом 🙂
Дуже неочікувано опинитися в фіналі, дякую. Дякую також за фідбек, ви підказали мені багато нових ідей.
Цікаве оповідання, але бракує експансії. Погоджуся з Котом, що заміна місця подій на Землю не змінила б сюжету.
Та й чому при зміні назви у молодика все вдалося, якщо претензії зовсім назви не стосувались…
Цікаве оповідання. Читабельне і ідея якраз для мініатюри, дякую авторові. Але це фінал і тут не до сентиментів. Оповіданню не вистачає азарних ігор, мацаків та іншопланетянок з мацаками.
Авторові наснаги та успіхів.
Задум для мініатюри-анекдота непоганий, але в реалізації явно бракує майстерності. До того ж, краще було би показати, як саме ГГ додумався обійти бюрократію – а не поставити нас перед фактом, що він це зробив.
В результаті – дуже посередньо.
Добрий день, любі критики. В тому і справа, що претензії бюрократії на першому етапі стосувалися лише назви винаходу, до суті винаходу вони навіть не дійшли, бо амбітний молодик уперся рогом і ні на які просто “двигуни” не погоджувався, хоча й встиг показати винахід в дії і коротко про нього розказати. До експансії, Мандрівнику, оповідання має пряме відношення, бо розповідає про передумову виникнення експансії, бо без нових двигунів героя оповідання людство продовжувало б теліпатися в Сонячній системі. Чому Марс? Не описав, бо просто цілком логічно, що, оскільки ракетні двигуни добряче псують озоновий шар, а одночасний запуск сотні ракет взагалі його знищать, то активне освоєння Сонячної системи на нинішніх двигунах точно не буде відбуватися із Землі. Лісовику, мені здається, що мацаки ще більше все запутали б.