Акорди контакту

У день восьмого злаку Діви всі новини в системі починалися сповіщенням про закінчення робіт з утворення захисту для Чумацького Шляху. Людство ось уже понад сто п’ятдесят років снувало павутиння так званих квантових струн з модифікованими, за допомогою гравітаційних каталізаторів, характеристиками. В назві проекту скористалися омонімом із вислову пана Сасскінда. Такими діями єдина цивілізація Галактики сподівалась уникнути катаклізмів під час злиття із зоряним островом Андромеди. Передували цьому запеклі суперечки науковців щодо наслідків незворотного процесу поглинання. Коли перемогли песимісти, почалася робота. На дебатах, що відбулись на форумі, збудованому в марсіанському кратері Белз, науковці згадали, як люди ери панування коржанистих міст, винайшли захист від блискавок, утворюючи мереживні пастки у хмарах. Дискокрути баражували біля грозових фронтів, катапультуючи центрифужні шпульки з мідними дротами в епіцентри енергії горизонтально поверхні, і цим примушували розряджатись хмари пласкими мовнями в повітрі. Тоді Земля ще не була виключно місцем для баз відпочинку, спортивних комплексів, музеїв, природоохоронних парків. Густина населення сягала критичної, тому дозволяти блискавкам лупцювати океани і суходіл ставало дедалі небезпечніше.

Так дії пращурів підказали людству принцип захисту. Тож спочатку «Левітаційні Пуголовки» тактичної дії створили гравітаційний бастіон в сузір’ї Стрільця. Коли центр Галактики був захищений, взялись до роботи Пуголовки дальньої дії і зумовили можливість просування чужорідної матерії виключно тунелями безпеки, які сягали від десяти до ста парсеків в перетині . Ну, і вже десь останні двадцять років червоточини «Зінських щенят» прохромлювали бушприти виключно стратегічного флоту, кожний об’єкт якого мав на облавку до ста контрольованих чорних та білих дірок. Ці кораблі і завершили роботу на колоніальних маргінесах землян.

Астрофізик Альмаах прогулювався по даху хмарочоса. Він був дитям доби фортифікації Галактики, тому свідчення ім’я. Його батько працював на верфях за поясом Койпера. Саме в рік народження Альмааха, в день п’ятої унції Терезів, перші Пуголовки стартували з платформ ближнього космосу. І ось наразі астроном із друзями святкував закінчення титанічної роботи майже трьох поколінь на невеличкому острівці з декількома хмарочосами, що бовваніли серед хвиль, немов щогли з напнутими трамонтаном вітрилами. Ті дивовижні будівлі звели колись арабські шейхи, а потім поновили  волонтери й археологи за креслюнками з архівів на перетині паралелей і меридіанів з географічної місцини Аравійського півострова, знищеного тектонічним розломом Великої Рифтової долини.

Як тільки почало сутеніти, у небі на сході з’явився перший з чотирьох параболоїдів освітлення, але сьогодні штучні помічники Селени не будуть конкурувати в кількості відбитого сонячного світла, а ні в люксах, а ні в люменах, ні між собою, ні з місяцем, бо на прохання науковців, оператори перевели їх із режиму відбиття у режим поглинання, щоб гості змогли помилуватись зоряним небом.

Товариство розташувалось у зручних фотелях-гойдалках, з оази у східному сегменті даху лунали сюрчання цвіркунів і шамотіння водограйчиків. На небі поступово прорізались візерунки сузір’їв. Бракувало запаху коней і упряжі, шелесту ковили, брязкання зброї і омахів багаття, щоб відчути себе кочовими скіфами, сарматами чи бедуїнами з огляду на географічні координати. Чумацький Шлях набував звичних контурів, тільки форми сузір’я тезка проблемної галактики, а також навколишніх Пегаса і Кассіопеї були спотворені яскравим ядром і зірками прибулиці. Альмаах подумав, що варто створити віртуальний вигляд зоряного неба майбутнього, бо завершення процесу експансії побачать далекі нащадки землян, а помилуватись новоутвореним зоряним небом захочуть багато сучасників.

На наступний день колеги відвідали фінальний матч турніру великого шлема, який проходив на корті під величезним акваріумом. Увага друзів розділялась між подіями на газоні і морськими черепахами, скатами, що ширяли над головами у товщі води. Точилася млява розмова про те, як розподілити час відпустки, та подальші події звели нанівець їхні плани. Вже на наступний день інформація щодо захисної мережі поступилась лідерством новинам про дебати на форумі кратера Белз, це була сенсаційна звістка вже тільки тому, що проводились вони вкрай рідко. Колись цей форум вирішував розвантаження густини населення планети, вивід всієї промисловості з Землі у пояс астероїдів, тобто по дрібничках він не збирався, і всі розуміли, що трапилась якась неординарна подія.

Як тільки людство осягнуло масштаби Всесвіту, то зразу почало мріяти про братів по розуму. Земляни прослуховували космос, самі відправляли послання з космічними апаратами, шукали сліди гуманоїдів на Землі. Проєкт SETI, малюнки з пустелі Наска, різні начебто позаземні артефакти збуджували свідомість. Здавалось, ось-ось, і пошуки приведуть до успіху, але сподівання лускали наче мильні бульбашки. Цивілізації зелених чоловічків перетворились на звичайні пульсари, загадкова зірка Теббі, яка претендувала на цивілізоване оточення, хіба що спонукала створення Асгардії – величезного кільця навколо Сонця, де мешкає сімдесят мільярдів людей. Не виправдали надії і сплески Лорімера, бо були лише наслідками блокади в природному еволюційному процесі червоточин Морріса – Торна.

І ось у день десятого злаку Діви, детектори гравітаційного телескопа в печерах Церери і нейтринного в морі юпітеріанської Європи зафіксували випромінювання. Вібрували квантові струни, не хаотично, в певній послідовності, яка зазнавала синусоїдних змін. Науковці розуміли, що це наслідок резонансу на варіації аналогічної системи захисту, зажевріла надія контакту, здавалось би втрачена на завжди. За рішенням форуму, данні з двох телескопів почали завантажувати у надпотужний комп’ютер «Голем-14». Людство зачаїлось в очікуванні…