— Мамо, дивись, зірка падає!
Дівчинка бігла темним полем, ніби намагалась наздогнати яскраву плямку, що стрімко рухалась небом.
***
— Один з двигунів горить! Треба систему аварійної посадки вмикати! — пролунав в навушнику голос механіка
— Діємо за пунктами 6 та 8 Інструкції. Пасажирам оголосити червоний рівень! І прослідкуйте щоб усі натягли шоломи! — капітан пасажирського міжпланетного човна Антон Кіт швидко переглядав показники на екрані діагностики. Є інструкція, треба діяти згідно з нею — це завжди спрацьовувало. Але щось недобре відчувалося йому цього разу, може надто близько вони до Землі? Чи встигне система спрацювати?
— Система може не встигнути спрацювати! Може краще пункт 4 та почекаємо аварійників на орбіті?
— Нам що назад вертатися, що на Землю сідати — різниці немає, а кисню може не вистачити. Ні, рухаємося на посадку. І бережи нас, Боже! — на останніх словах Антон стишив голос, але механік все одно почув.
— Тоха, ти шо? Невже панікуєш!? Та зараз все спрацює, не перший раз!
— Все норм, Алекс, все норм, поки відключаюсь, треба пасажирів перевірити, — Антон відключив систему зв’язку. Хвилина, йому потрібна лише хвилина, щоб зібратися. Він має довести свій човен до пункту призначення! Це його останній міжпланетний переліт, контракт закінчено і нарешті повернення додому. Чому зараз? Чому ця бляшанка вирішила поламатися саме зараз, коли йому конче необхідно долетіти живим?! Коли на нього чекають?!
— У однієї з пасажирок істерика, потрібен дозвіл на застосування пункту 5.4, — почувся з динаміків голос стюарда.
— Дивлюсь,— Антон перемкнув найближчий екран на пасажирський салон човна. Все було вже й не так погано, більшість пасажирів сиділа на своїх місцях з кисневими шоломами на голові згідно Інструкції. Тільки зліва купка людей стояла навколо молодої жінки, яка щось несамовито кричала, намагаючись вирватись з рук одного з стюардів. Ще трохи і до неї ще хтось приєднається.
— Пункт 5.4, негайно застосувати, даю добро!
В один момент жінка затихла, здивовано оглянула всіх і осіла на руках у стюарда. Той обережно посадив пасажирку в крісло, одягнув їй шолом та почав розсаджувати інших.
— Антоне, човен розвертає. Система не компенсує повністю двигун!
— Зрозумів, переходжу на частково ручне керування! — пальці капітана побігли по сенсорному екрану і раптово зупинились — Слухай, щось з ним не те, Алекс, думай що хочеш, але я відчуваю, це не тільки двигун. Треба шукати ще поломку, — в голосі не було ні паніки, ні сумнівів, ніби заспокійливе, що його хвилину тому вкололи жінці, частково подіяло і на Антона.
— Та шо може бути? Ми все перевірили, ти сам дивився!
— Треба шукати. Юр в тебе?
— Тутоньки, хотів вже до тебе вертатись.
— Ні, щось пропустили, човен не достатньо керований, ми падаємо, шукайте ще.
— Так, капітан!
Яскраве полум’я двигуна вже загасила протипожежна система але човен продовжував падати.
***
— Добраніч, котеня! Солодких снів!
— Мамо, посидь трохи зі мною. Сьогодні такий гарний вечір, — дівчинка повернулась на бік і трохи посунулась на ліжку, звільняючи матері місце.
— Завтра у нас важливий день, ти пам’ятаєш! Треба гарно відпочити.
— Так, завтра тато вертається! Мамо, ну будь ласка, одне питання, можна?
— Добре, тільки одне.
— А ти, коли така як я була, хоч раз бачила зірку, що падає?
— Так, маленька.
— Мамо, а у мене є секретик. Я тільки тобі можу сказати.
— Кажи.
— Я сьогодні бачила зірку і загадала бажання!
— Яке?
— Ні, цього я сказати не можу, бо не збудиться. Але знаєш що? Воно про тата!
— Про тата — це добре, маленька, вже завтра побачиш свого тата, а тепер спати. Добраніч!
— Добраніч, мамо!
***
— Знайшов! Ти – чорт, Антоне, таки правий був! Зара все буде як треба, сядемо як качечка на воду!
«Скоро побачимося, котеня! Як же я скучив!», — Антон дивився на монітори – система впевнено керувала входженням човна в атмосферу Землі.
А ось це круто! Стисло і гарно. Хоч і явної експансії не проглядалося, одначе Автор заглянув всередину неї, і вийшло дійсно класно. Можливо, ідея не нова, але ця партія особисто мені сподобалася.
Тепер трохи про погане: видно, що текст якщо і вичитаний, то не сильно: попадається тавтологія та пропущені коми. І хоча це не так сильно впливає на якість твору, одначе на якість тексту таки впливає 🙂
Щасти на конкурсі!
Дякую за гарний коментар і увагу! Дійсно є моменти, в яких текст потребує доопрацювання.
За кількістю технічних ляпів нагадало комедію про зореліт “Пасажири”. Поведінка екіпажа та корабля кумедні.
А вцілому ідея нічого собі. Гарний жарт.
До Спостерігач. Дякую за коментар, мені приємно, якщо щось сподобалось, зауваження обов’язково врахую. На оповідання надихнули численні, описані на цьому конкурсі, катастрофи, дуже хотілось гарного фіналу, але не просто хеппи енду, тож вийшла така історія 🙂
Нагадало Бредбері. Не пам’ятаю назву оповідання, де дівчинка загадує бажання на зірку, а то горить в атмосфері астронавт.
Але це принаймні цілком добра і завершена історія.
екран діагностики на міжзоряному човні – АРХАЇКА…
пункти інструкції – АРХАЇКА в квадраті…
але коли ті пункти почали повторювати раз по раз!
Авторе, це ж не АДВОКАТСЬКА контора !!! ?
Закінчення вбило –
Антон дивився на монітори…
ЯКІ МОНІТОРИ !!! АРХАЇКА…
Зірка з неба – то повтор повторський…сАбачку жалко…
А ЕКСПАНСІЯ ДЕ ???
Присуд:
Мова: 70% із 100%
Сюжет: 50% із 100%
Відповідність Темі: 0% із 100%
Попередній бал – 4
George Longly, дякую за увагу і за “присуд”, але дозвольте не погодитись)
Тема конкурсу – “…розширення меж панування…”, події оповідання відбуваються у світі, де люди гарно вийшли за межі планета Земля і без цієї умови втрачається простір дії, тому, може і не так буквально, але вважаю оповідання в темі. АРХАЇКА – ну ні, наразі ця термінологія використовується, припускаю на старому кораблі майбутнього вона теж припустима. Пункти протоколу були введені свідомо, щоб вміститись у кількість знаків і уникнути заглиблення в зайву, саме в цьому оповіданні, термінологію. Щодо зірки – я так розумію, що натяк на часто вживаний сюжет, але все ж вважаю, що тут інше прочитання цього сюжету і у порівнянні з оповіданням Бредбері “Калейдоскоп” ( дякую, Риба-зеленуха, знайшла, прочитала, хто не читав – раджу) і згадкою з одному з конкурсних оповідань. Щодо сАбачки – без коментарів.
Бажаю успіхів!
Душевне оповідання. Про ординарність сюжету вже зазначали. Я от думаю, що якби обрати іншу назву для твору, то інтрига трималась би довше. Здивувало, що у діалозі пілотів згадується, що така ситуація виникає не вперше. Але ж в них двигун горить!
Авторові удачі!
Гарно дякую за зауваження, вони дійсно допоможуть мені покращити оповідання)
Вітаю всіх авторів з фіналом, це велика приємність і удача опинитися в двадцятці!
Всім бажаю успіху!
Вітаю у фіналі!
Отже, несправний двигун. А з киснем що? Я не інженер, але наче ці дві проблеми не завжди взаємопов’язані, чи, принаймні, не очевидно для мене. Було б добре той момент із киснем прояснити в тексті.
Те, що стюард мусив просити у капітана дозволу на дії згідно з інтрукцією, нелогічно. Нащо відволікати людину, в якої наразі геть інший пріоритет – посадити корабель?
Загалом, якщо замінити космічний човен на пасажирський літак, сюжет чи сенс твору зовсім не постраждають і майже не зміняться.
Мені забракло фантастичного елементу.
Успіхів!
Задум на мініатюру нормальний.
Але він майже прочитується з першої ж репліки дівчинки. До того ж оті всі діалоги на тлі катастрофічної відмови чогось там – насправді нудні. Мені здається, вони передають не напругу, а рутину із вкрапленнями паніки. Персонажі, які це кажуть, мов відбувають номер.
І так, дуже дивно, але при обсязі 3800 оповідання здається затягнутим! Хочеться скоротити діалоги до мінімуму, додати їм щирості – і тоді буде гарненько. Зараз – посередньо, на жаль.
Душевне оповідання. Що цікаво, хвилюєшся більше за дівчинку, хоча у халепі головний герой – тато. Проте тема експансії не розкрита. Того, що події відбуваються в космосі, замало. Можна було б це легко замінити на звичайний політ літака, і сюжет би не змінився…
ВІтаю у фіналі. Якби судив вашу групу, ви теж були б у топі. Але це фінал. І тут вже жодних сентиментів. Отож оповідання добре, душевне, і навіть трохи читабельне. Але саме щоб виділити його серед фіналістів, то чогось не вистачає. І тут навіть мова не про відповідність темі. Якби в мене була схожа ідея, я б певно зробив би причиною несправності на кораблі втручання іншопланетян. І от якраз ота сама причина несправності в оповіданні замовчана. То ж тут ще був простір щоб розвинути ідею.
Наснаги та успіхів.
Дякую коментарям за зазначені плюси і мінуси мого оповідання. Звичайно, вони змушують замислитись і зробити висновки.