Дівчинка стоїть на колінах на холодній підлозі, біля ліжка. Її долоні складені докупи, очі заплющені, а губи ледь помітно рухаються. На стіні немає ікон, вона не знає, кому вона молиться і як це робити правильно. Вона просто повторює по колу одну-єдину фразу, одне-єдине бажання, важливіше якого для неї немає нічого. І в цю мить у… Читати далі »
На момент погибелі людства на борту міжнародної космічної станції перебувало п’ять астронавтів. Один з них, норвежець Лукас Нігард, дві останні години провів в модулі «Транквіліті», споглядаючи крізь трисантиметрове кварцалюмінієве скло «Купола» на Землю. Норвегія розташована північніше п’ятдесят п’ятої паралелі, тому МКС ніколи не пролітає повз неї, але Лукас розраховував побачити рідний Тронгейм хоча б під… Читати далі »
Грати у шахи мене навчив дідусь. Мені було років п’ять і я доволі швидко для свого віку засвоїв правила гри. Програвав діду я років до семи, а потім вже ми помінялись місцями. Наступним серйозним супротивником, якого я не міг перемогти, став батько. Але теж ненадовго. Шахи захоплювали мене. Я проводив час у шаховому клубі, де… Читати далі »
– То кажеш твою тваринку звати Доппі – «намордник»? Гіноїд чмихнула і кинула тваринці сушеного пластівця. Доппі ловко зловив, ласо хрумкнувши. Ніби не ясно – у нього ж кисневий намордник на шиї, а на спині сток-балони. Проводир був людиною, вона – колишньою черницею з Гільдії-дому роботів, кіборгів та дроїдів. Її Доппі був з породи ладомен… Читати далі »
— Спробуйте віднестися до моїх наступних слів з розумінням, Оділон — попросила не молода лікарка, яка вийшла виключно для цієї бесіди. Ви отримали спеціальний дисоціативний препарат, що зменшує стрес. Тому зараз ви можете відчувати емоційне притуплення, але коли дія ліків пройде – тільки ви можете зробити так, щоб новина стала для вас не такою руйнівною.… Читати далі »
Двері конференцзала захлопнулися. Кондратенко здригнувся. За сусідньою стіною зо два десятки науковців у будь-яку мить здійснять прорив століття, якщо не тисячоліття. Аномалії космічного гравітаційно-хвильового фону, шість сигм за шкалою статистичної значущості, переконливіше не буває… — Ти сказав щось? — то німець за сусіднім компʼютером почув несвідомий стогін Кондратенка. — Ні-ні… Обробити ті самі проривні дані… Читати далі »
Шахта на Місяці До кінця зміни залишалося ще пару годин, тож Орися на хвилину опустила лазерний різак і видихнула. Треба сконцентруватися. Але рука вже починала зрадливо нити. Уже другу годину довбаю цю стіну, а толку нуль – зітхнула Монік французька коліжанка Орисі. – Поверни трохи різак вліво. Від кута нахилу залежить ефективність інструменту. – Оляля.… Читати далі »
Лія впевнена що щось не так. Бо сьогоднішній лектор, Рон Адлер, який ще й доводиться їй швагром, поводиться дивно. Рон ігнорував її останні пару днів, хоча вони живуть в одній квартирі, ходив тихий, відмовчувався на питання. Тому Лія нервово сіпається, коли зʼявляється незмінна сусідка по першій парті — Соня. Рон заходить хвилиною пізніше, окидає приміщення… Читати далі »
Мене звати Джон Доу, і я щойно перетнув горизонт подій надмасивної чорної діри NGC 3783. На інструктажі перед вильотом я був здивований і не вірив, що відстань від кордону горизонту подій до сингулярності становитиме лише день польоту. За відчуттями, тут достатньо простору, щоб помістити кілька сонячних систем. Уявіть моє здивування, коли на своєму шляху через… Читати далі »
— Так, це я вбив лікаря Пітерсона, — з полегшенням видихнув Адам. — Повторимо, громадянин Адам Одінсон, ваша халатність, злочин рангу Ґ, — вимовляючи “Ґ”, з-під вус офіцера бризнула слина, — спричинила смерть д-ра Пітерсона. Визнаєте свою провину? Адам обперся об холодне перило автомагістралі. Бетонні хмарочоси міста були прикрашені голографічними вивісками, мов сірі могили —… Читати далі »
Сергій Ярко поглянув на лічильник часу на зап’ястку. До приземлення залишалося тридцять хвилин. Сергій заплющив очі і відчув, ніби кам’яні брили впали йому на повіки. «Як же ж я втомився!»— подумав він, і знову поглянувши на пристрій, зрозумів, що загубив хвилину. Зв’язок із Землею було втрачено, екран комп’ютера перед очима чоловіка миготів кривими лініями. Маленький… Читати далі »
– Припини нюхати цифри, – каже мені Фііна. В її інтонації немає засудження, лише лагідний дотик із присмаком білого шоколаду. – Я не нюхаю їх, – відказую, – я просто знаю, що вони пахнуть малиною. Особливо, ті, що містять у собі кому. – Дурник! Дурник! Дурник! – вигукує Вуглець. Він не має на меті мене… Читати далі »
Високий коротко стрижений чоловік років сорока, сидів за столом, перед ним повільно парувало горнятко з кавою, він не звертав на нього увагу. Його голова була сперта на руки які впирались ліктями у стіл. Пройшло кілька хвилин, він і далі сидів нерухомо, тоді наче вийшов зі свого заціпеніння, і пробурмотів “До біса їх всіх, я вже… Читати далі »
Оповідання видалено з сайту на прохання автора.
І знову поразка. Ми з Лейлою стоїмо в рубці космічної станції перед велетенським скляним куполом, спостерігаючи, як унизу повстанські війська, увірвавшись у столицю, методично знищують усі дата-центри, до яких можуть дотягнутися. У цій симуляції Комітет чомусь зробив нас людьми, тому ми стоїмо, взявшись за руки. Її долоня тепла, м’яка, приємна. Моя — відчутно тремтить. Відчуття… Читати далі »
Коли зореліт із науковцями віддалявся від космічної станції, Арія відчувала, що це буде їхній останній політ… Поділ її довгого білого халату посірілий і більший на кілька розмірів, ніж потрібно. Ґудзики загублені, лише один-єдиний — найперший попід коміром, тримає вбрання докупи. Докторка Арія одягає його щодня, як нагадування про те, чому вона досі тут — єдина… Читати далі »
Двісті тисяч років тому Завше теплий клімат та безмежні ресурси Шумери були вартісним скарбом для сусідів з Магелланової хмари, чия планета згоріла й втратила атмосферу в наслідок ядерних війн між кількома кланами, залишивши оскаженілих воїнів на бойових кораблях в небі. Вони змушені були об’єднатися задля захоплення нової космічної домівки. Тисячі воєнних зорельотів вирушили до шумерів.… Читати далі »
Тонечка сиділа біля пісочниці на маленькій лавці і крізь щілини в штахеті розглядала ноги перехожих. Це було цікаво. Ось важко проковиляли сірі штани в літніх сандалях – якийсь дідусь. Потім протупотіли рожеві колготки в лискучих черевичках – дівчинка. Дрібний стукіт високих каблуків – тітонька… Де ж мама? Вона сказала що вискочить ненадовго до мінімаркету купити… Читати далі »
Лікарка звично, не дивлячись у люстерко, підфарбовує губи і причісується. Сиве, доглянуте волосся дуже пасує до її чистої шкіри і світлих очей. Красиві кисті рук, середній зріст і пряма спина. Та їй взагалі всього дев’яносто років – благодатний період життя. Зазвичай, у такому віці жінки вже відпускають у вільний політ дорослих дітей та онуків і… Читати далі »
У дівчини зібране в хвіст волосся каштанового відтінку. А її трохи видовжені до висків сірі очі з бурштиновими іскорками навколо зіниць кидають виклик сірому сіромі – дощу за вікном. Невисока мініатюрна фігурка з вигинами в потрібних місцях заперечує перше враження про належність до школоти. Стандартний бежевий комбез із медичною емблемою на фоні зорельота. Задертий ніс.… Читати далі »