Коментарі

Чудовий твір, мені сподобався.
Коротко, стисло, але є все необхідне для вимальовування в уяві картинки того світу.
Проте є й зауваження. Добре було б додати пояснення закреслень і вирваних сторінок. Це тримає інтригу, яка просто губиться у кінці..

Перш за все, авторе, сюжет – крутий! Описано дуже цікаво. Занурення в створений світ – 100%.

Однак, прошу автора вдосконалити свою орфографію, оскільки мої очі перечіплювалися через критичну відсутність потрібних розділових знаків і відволікали від задоволення 🙂
Авторе, якщо ви ще неповнолітній, просіть у когось із дорослих поправити свій текст перед відсиланням на конкурси.

Наприклад:
Авторська редакція:
“Перевірю ще раз усі об’єктиви щоб не було як минулого разу, і до слова усім козлам що зараз читають це повідомлення ви тупі недоумки, нічого не розумієте у мистецтві вам аби проковтнути щось смачне то чому б вам не проковтнути…”
“Поглянувши на своє обличчя у чорному ілюмінаторі наш герой бачив своє життя що проносилося повз на шаленій швидкості але водночас обмежувалося лише човником що був його домівкою.”

Як мало б бути:
“Перевірю ще раз усі об’єктиви (,) щоб не було як минулого разу, і (,)до слова (,) усім козлам (,) що зараз читають це повідомлення(:) ви (-) тупі недоумки, нічого не розумієте у мистецтві (;) вам аби проковтнути щось смачне (,) то чому б вам не проковтнути…”
Пропущено 8 розділових знаків.
“Поглянувши на своє обличчя у чорному ілюмінаторі (,) наш герой бачив своє життя (,) що проносилося повз на шаленій швидкості (,) але (,) водночас (,) обмежувалося лише човником (,) що був його домівкою.”
Пропущено 6 розділових знаків.

Авторе, насправді ви – молодець. Відчувається великий талант! Успіхів вам на конкурсі.

Пробачайте

Авторе, дякую за вашу терплячу реакцію.
Хай будь-який бруд критики на конкурсі стане лише цілющими грязями 🙂
Пробачте за все.
З повагою, Читач

Автор – молодець. Екзамен на опірність критиці здано на “відмінно”!
Успіхів на конкурсі 🙂
З повагою

Авторе, відверто кажучи, коли читати цікаво, то навіть на великі “проляпсуси” не звертаєш уваги, воно пролітає десь в тексті як робочий шум.
Однак, коли під час читання:
1. зустрічаєшся з поганим описом сюжету й починаєш розмірковувати “а що ж то було?”;
2. маєш справу з нерозумною поведінкою героїв, які намагаються поводитися, як особи з важким психічним діагнозом;
3. сюжет не має гарного повчально сенсу
То й задоволення – нуль. Я прочилала через силу, оскільки, нудно, не логічно, словом, цей авторський текст мене просто втомив, тому від абсурдності нападав дурносміх.

Комусь ваш твір сподобався, смаки різні.

Вибачте за критику.

Забавно. Люди грають в Sims. В людей грають позаземні істоти. Але й в позаземних істот грають свої боги, я так зрозумів. Цікава рекурсія!
Написано незле.
Творчих злетів!

Вельми Вдячний за Відгук. Твір написав з під “гарячої руки”, охоче стаю на сторону критики. Урок засвоєнно.

Вельми Вдячний Вам. Якщо серед Вас є режисери, можемо обговорити екранізацію)

Дякую всім за коментарі!

Спостерігач, радий що сподобалося, вказаний вами твір не читал, треба буде ознайомитися)

George Longly, я вкладував в оповідання дещо інший посил, але розумів при цьому, що можна сприймати його і так, як ви сказали. І не зрозуміло вже, кого жаліти, людство, чи мешканців планети, яку вони тераформують. Можливо, було б більше знаків, я б заглибився у цю проблему, а так – залишається ця багатозначність…

Читач, дякую за конструктивний коментар. Я порівнюю улами купола з кров’ю, оскільки до цього порівнюю тріщину в ньому із раною. Я не сказав, що жінка душила себе, вона стискала горло і від цього залишились синці) Мені здалося правдоподібним, врахрвуючи те, що під дією асфіксії люди можуть навіть битися головою об стіну і розбивати її. З кислотою, можливо, десь і наплутав, але, якщо ви помітили, люди в оповіданні носять захисні скафандри, цим і пояснюється стійкість до неї. А от труп жінки повинен був постраждати, згоден – я просто забув вказати, що він лежав під навісом подвір’я))

“Бідний Радозірчик не користується технологіями, де існують гіпердвигуни, тому так тужився над вогнекулею, що аж кров носом пішла ”
Цілком слушно що сетінгу можливо б підійшли скажімо “вогневі вітрила”, а не “гіпердвигуни”, але чим конкретно муляють магічні механізми, що підживлюються музикою? І так, якби я написав про всесильного чаклуна, що користується чарами і йому за це нічого не коштує, самі б вже кричали, що у творі нічого вартісного.

” та це ж звичайний джет, а не протуберанець!”
Корональні джети – це невеликі спалахи, що практично не роблять ніякого впливу на «погоду» в космосі….
Джерело: Daleki-Zori.com.ua
Не зрозумів сенс прискіпування. В тексті зорю мало не висмоктали як у сьомому епізоді Зоряних Війн, а вам вбачився маленький спалах.

“Іншого пояснення в мене немає”
Вибачаюся, що текст не досить прозорий. Його довелося істотно скорочувати. Палаци на зорях існують постійно, вони ніби планети на яких вирує вогневе життя. Герой їх побачив як заперечення словам богині темряви Мари, що зорі палають даремно. Далі Радозору допоміг мадальйон, через який бог сонця дав йому зброю. При цьому пані наїлася стільки зорей, що вибухнула досить яскраво. Що не так з феєрвеком? Що заважає тексту сприйматися без перекручень заради перекручень?

“Персонажі поводилися, як обрані Всесвітом кретиноїди, тому постійно мене розсмішували. ”
Ви часто бачите у екстремальних ситуаціях, щоб люди діяли холоднокровно і розважливо? І все ж прошу, проведіть майстер-клас, як писати так щоб текст сприймався серйозно. Бо в мене чомусь передчуття, що там де все логічно та послідовно, це дуже нудні та нечитабельні опвіданнячка.

“обман очікування”
Що очікувалося? Якщо не секрет? Наперед дякую. І так, дякую за відгук і витрачений на оповідання час.

“А з неї замість крові вниз, на поля, летіли уламки куполу і сочилася бура отруйна атмосфера планети.”
Замість крові? Якась повна нісенітниця!

“Синці на шиї свідчили про те, що жінка на останніх секундах життя чимдуж стискала горло, в марних спробах втримати залишки повітря.”
Чи відомо автору, що людина завжди жаліє себе, тому навіть під час вдалих спроб самогубства паталогоанатоми не виявляють одноразових глибоких надрізів артерій чи вен, а лише численні поверхневі подряпини. Це дозволяє виявити, чи дійсно було самогубство, або ж інсценізація під самогубство жертви вбивцею. Душити себе до синців – дуже сумнівно. Криміналіст в цій ситуації шукав би сліди когось іншого 🙂 Фактично, людина не може задушити себе своїми руками (“Віка лежала на спині перед входом до будинку, її вирячені очі дивились в нікуди з посинілого обличчя”.), оскільки руки просто ослабнуть через порушення координації рухів через кисневе голодування 🙂 Авторе, НЕ ГРАМОТНО!

“мжичив діоксид-сірчаний конденсат”
Діоксид сірки – це газ з різким запахом запаленої спички. Під конденсатом автор мав на увазі сірчану кислоту, де цей газ розчинився з водяною парою. Таким чином, капала сірчана кислота. А ось сірчана кислота згортає білок і через потрапляння в очі викликає сліпоту. Належить до 2 класу токсичності (дуже отруйна сполука)
Однак, в сюжеті людям плювати на кислоту 🙂 Де хімічні опіки, враховуючи “Все навколо диміло, дерева в садку втратили листя і скоцюбилися”? Стійкі люди, як не крути 🙂 Авторе, НЕ ГРАМОТНО!

Авторе, прошу вас, читайте хоч трохи та орієнтуйтесь в тому, про що пишете.
Вибачте.

декларативна Любовна-любов
у всіх аллотропних видозмінах…

а поза тим тим – безмірна, та пуста, і дика площина…

Ізостазія лютує…
немає гравітаційний хвиль , не зафіксовано.
немає чорних дір. Це все настільки тупа маніпуляція, що аж смішно.
Yahoo…

Жахливо. Ми не навчилися радити на своїй планеті – досі навіть близько не сторені закриті біоценозні системи із рівноважними гомеостазами.
А ми вже серемо поза нашим домашнім горшком…добре, що поки лише у збочених фантазіях.
Ми зло – яке крім сміття, знищення та пожадливості нічим себе у рідному дитячому майданчику, Землі, не проявили.
Цей твір стверджує – ми пороху Ми не вигадаємо…
Сумно.

Дуже добре. Покищо найкраще з прочитаних. Жива об’ємна картинка подій змальована легко та вдало. А персонажі та світ розкриті повною мірою для формата оповідання.
Схоже що автор надихався оповіданням “Костюми” від Стівена Люіса.

Всім дякую за відгуки. Спочатку писалося ще на “Маленький крок”, але той самий крок вирушив далеко за межі ліміту. Втім я втішений, що на цю тему твір втрапив якраз так.

Всім вдалої гри!

Ваші роз’яснення мені довподоби 🙂
З повагою

Авторе, ви – молодець. Дуже люблю, коли розумно захищають свою позицію.
З повагою

Я не пес-вбивця! Гав!
Це не доведено в космічному суд!
І так розпочнемо)
Щодо нюху то людина може в кращому випадку сприйняти два знайомих запахи, але часто не може визначити, з чого складається те чи інше поєднання. Собаки можуть надовго запам’ятовувати запахи і зв’язувати їх з певними ситуаціями, визначати відстань об’єкта та багато інших корисних речей.

Щодо електромагнітних хвиль то подумайте навіщо мені скафандр, я його не для краси з іншими псами ношу, а хазяїн був… хай Сонце буде йому пухом… хазяїн був астронавтом старої закалки, що не долюблював роботів. Це його суб’єктивна думка)

“Ця чотиринога тварюка зараз спалить корабель з дітьми та дружиною головного героя на борту (“пішли ділити мої пожитки”, “дружина відразу відмовилася від пропозиції летіти до іншої галактики”), а він радіє Наш герой – класичний психопат”
Це все вирвано з контексту ситуації і як кажуть, що сталося на кораблі залишиться на кораблі. Мій хазяїн хоч і дивний, але його медичну картку я волію нікому не показувати)

“І тут я уявила собаку з людськими вустами та виродкуватою посмішкою. Твір стає все більш курйозним”
Моя посмішка дуже мила, не треба тут приставати до моїх губць

” А те, що з дітей та дружини зараз по сюжету буде шашлик – то це все ок”
Шашлик – це завжди ок! Всім рекомендую)
І так, в результаті своїх героїчних дій, я врятував дівчинку і полетів далі. Технології мого часу дозволяють навіть залітати в Сонце, але це має бути корабель військового типу. Всі ваші домисли не підтверджені доказами так що вірте чесному собачому слову)
Висновок: Майбутнє таке прекрасне з купою дивних технологій і псів астронавтів.
PS: Автору, що створив мене і мій всесвіт, дуже сподобався ваш коментар про”Твір про шашлики з дітей та собак”. Наступний його шедевр буде називатися “План 10 або атака псів людоїдів з далекого космосу” про мопсів, що викрадають земних дітей і роблять з них шашлик, а їм протистоїть Тарас Шевченко з дресированим раптором і Елвіс Преслі з гітарою бластером. Там буде багато смаженого м’яса і гарної музики)
Гарного дня! Гав!

Дякую, Читачу!
Ваш відгук дуже цінний для мене.

“єдина киснево-азотна планета”, “на станціях поки не освоєних планет виростали щирі урожаї пшенички та картопельки”
Яким чином на газовій планеті може щось рости:) ?

“на безатмосферних планетах натхненно працювали роботи”
Якщо ж немає атмосфери, що яким чином це “киснево-азотна планета”?

Можна все вирощувати у закритих середовищах! А газові гіганти мають супутники!
Уважно читайте, Читачу, перш ніж давати коментарі. Була одна киснево-азотна планета, а були і інші планети – беатмосферні, (на яких були станції-поселення.) . Та газовий гігант з супутниками. Я не міг розписувати усе, бо і так уже втрамбував усе до неможливості компактно.
А щодо нашого бридкого минулого, то я власне хотів показати не ту нелюдську систему, а українців, зі своїм тунельним баченням світу. Саме тому сьогодні у нас більшість людей живуть непродуктивно, саме тому ми неефективні, та нездатні об’єднуватися для того, що поставити на місце кровопивць, які керують нами.
Але ви – читач, то ж ви побачили так. І я на це теж зважаю.
п.с. Якогось разу я не відгавкувався на коментарі, бо вважав, що думка читачів зі сторони – святе. А потім побачив, що якщо не захищати себе, то наступні читачі будуть поливати тебе лайном ще більше. Бо багато хто читає спочатку коменти, а потім уже власне текст.