Коментарі

О! Космічний борщ! Це просто супер! 🙂

“єдина киснево-азотна планета”, “на станціях поки не освоєних планет виростали щирі урожаї пшенички та картопельки”
Яким чином на газовій планеті може щось рости:) ?

“на безатмосферних планетах натхненно працювали роботи”
Якщо ж немає атмосфери, що яким чином це “киснево-азотна планета”?

А твір – не про сільськогосподарське освоєння планет, а про радянські часи зі всими вонючо-гнилими віддінками банальної людської заздрості, меркантильності, зрад та стукання на своїх друзів та сусідів 🙂 Словом, про те, яким чином розвалюються наддержави без супутніх нападів із зовні 🙂

Щось не хочеться читати в фантастичних творах про те, що давно відомо з не дуже віддаленої історії 🙂 і таке, за що реально зневажаєш ці події.

Ще один твір про огидні сторони людини.
Пробачте за критику.

“Порпались у субкварковому хаосі в ядрі атома гелію та наштовхнулись на розумні сигнали. ”
Дійсно, кварки належать до сил, які зв’язують нейтрони й протони в атомні ядра. За глибоке розуміння фізичних явищ автору великий плюс.

“Бо Вони почувались чудово і на ядрах вуглецю, і кисню, і азоту. ”
От тільки ядра атомів – це не такі ядра, які можна жбурнути чи доторкнутися (якби ми могли зменшитися до квантових розмірів), тому розглядати атомні ядра, як міні-планети – не зовсім коректно. Саме тому “Вони” мають бути енергетично-хвильового складу, внаслідок чого, на мою думку, було б коректніше сказати щось на кшталт “вони почувалися чудово в просторовому діапазоні ядер вуглецю, і кисню, і азоту”.

“Я не там. Я тут. Тут і зараз.”
Звичайно я не повірила, що це була справжня Зореслава, однак це вже тема для продовження твору.

А взагалі – дуже сподобалося! Розумно, образно… Авторе, ви дуже мене порадували своїм інтелектуально-насиченим твором, за що дякую.

Успіхів вам.

Пробачте.

Дякую за зауваження, Читачу!

“Апогикс та Легорикс посадили свій флоутер”
ApogeeX 3.0 – програма для упаковочно-етикеточної продукції.
legorix.com – назва сайту.
Переконливо звертаюся до авторів, про всяк випадок, не використовувати власні торгові назви реальних підприємств, програмного забезпечення чи товарів тощо, оскільки це порушує Закон України “Про авторське право і суміжні права” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text).
Див. ст. 8: “Об’єкти авторського права… -3) комп’ютерні програми”.
Див. ст. 52 “Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав. 1. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.”

“сказав внучок, підносячи до дверей магнітний ключ”
Чий внучок, якщо в творі лише 2 підлітки?

Типовий представник, дякую за відгук.

Твір нагадує фільм “Фонтан”, тобто ні про що, але естетика через край 🙂

“Так Ректус, це я. ”
Є в латинській мові така назва: “Rectus abdominis”, що означає пряму кишку, тобто “rectus” має пряме відношення до анального отвору, через який відбувається викид продуктів життєдіяльності із організму. Можливо, ви колись бачили фразу “per rectum”, що означає ректальний шлях введення лікарських засобів, однак, іноді невідомі іноземні слівця варто проганяти через Google translate 😉
Словом, авторе, я такого ім’я ще нігде не бачила, – сміялася, як божевільна 🙂

Пробачте.

Я, схоже, не майстер короткого слова, але я не вважаю, що сцена в ресторані варта скорочення. Спочатку я більше написав, по усьому тексту, скоротив. Якось й інформацію про героя я повинен дати, його зацікавленість.

Останнє попередження УСІМ: ми обговорюємо лише твір.

Дякую за відгуки!
Відповім на запитання: чому три? Можливо, тому що імена персонажів – це англійська ідіома, а одному таке накоїти не вдалося б) Також, мені здається, вони досить-таки розкриті, як на мініатюру: якщо читати уважно, помітно характеристики усіх трьох.
Вибачте, що назва твору не припала до смаку, але не думаю, що через це треба судити зміст. Наступного разу такої помилки я не припущу)
Насправді, на конкурсі достатньо досить моторошних і депресивних робіт, тому хотілось просто додати позитиву)
Прийшла не лаятися, а просто сказати всім дякую)

Чому втрачений фахівець? Ви ніколи не зустрічали наркоманів, які нормально працюють за фахом? Чи навіть дуже успішних? Які самі собі на все заробляють? Після деанонімізації можу познайомити з багатьма 😉

Але взагалі не хочу знову йти в дискусію щодо наркотиків чи ще чогось. Не сподобався твір, ну і ладно. Я не пропоную нікому нічого вживати, і щиро тішусь, що ви того не робите 🙂

Цей коментар був наче з Дня бабака. Тому його більше немає

Доброго дня, шановні критики!
Читати ваші відгуки було приємно, оскільки я зрозуміла, у чому саме полягають помилки і як їх можна виправити.
Хочу сказати, що я зовсім не намагалась зробити щось схоже на Аватар, як хтось зазначав.
Дякую за рекомендацію, “Битву…” обов’язково перегляну
Всім успіхів на конкурсі!

Читач

Вау! Несподівано, але дякую від усього серця! Сподіваюся, якщо редактори не прислухаються, то бодай прочитають. Саме заради таких відгуків й пишу)

Вельмишановні редактори жураналу «The Universe Space Tech»!
Якщо ви, нерароком, заглянете до коментарів, прошу Вас, зверність увагу на цей твір!
Не зважаючи на незначні недоліки, що обов’язково будуть знаходитися рецензентами в рамках боротьби за перемогу, саме цей твір викликав найбільш велике пожвавлення та дискусію й не суперечить етиці та людяності, як багато інших робіт!
Я, як один із найв’їдливіших критиків 🙂 на конкурсі, прошу вас звернути увагу, що робота “Планета на карантині” є однією із найкращих з представлених на конкурсі на момент публікації цього тексту.
Організатори конкурсу зможуть вам підтвердити, що я не є автором представленої роботи і не маю власного зацікавлення.
Пишу це звернення тому, що це єдиний твір, який мені надзвичайно подобається з етичної точки зору, тому, на мою думку, він в першу чергу заслуговує на розповсюдження серед молоді.
Прошу пробачення.

Нікому, крім себе, не шкодять. Це якби вони жили кожний на окремому острові і були холостими й сиротами.
Наркоманія – це стан надмірної залежності, як і всяка манія. Врешті нарко-манія теж манія. Вбивство є найпомітнішим зі злочинів, ось і “викручую регулятори”, як ви писали, для наочності.
Наркоман – це втрачений фахівець для держави чи приватного бізнесу. Це кошти, пущені на наркотики замісь чогось іншого. Вірогідно забрані в близьких, позичені або в крайньому випадку вкрадені. А ви пишете “нікому, крім себе, не шкодять”.

Типовий представник, дякую за коментар. Я розумію, що з точки зору сторітелінгу варто було робити так, щоб читач до останнього сподівався на виживання персонажів, бо якщо кінцівка і так відома – читати далеко не так цікаво. Але дуже хотілося створити твір, в якому з самого початку не буде надії. Я би не ризикнув настільки неправильний твір писати на великий конкурс (бо ніхто не дочитав би до кінця), але в розмірах мініатюри таки вирішив таки погратися.

Ваша версія мені теж подобається. І, враховуючи, що від мого твору там хіба що корабельна катастрофа, це навіть не фанфік – тому я б на вашому місці розписав і теж відправив на конкурс)

А “Читач” продовжує переходити на особистості, вже навіть не у спілкуванні з авторами, ніби якщо написати в кінці “вибачайте” – некоректна поведінка одразу стає красивою.

“Шестеро охоронців Соловецького табору майбутнього летять на Марс і дорогою розстрілюють ворогів народу.” – ахаха, я би навіть почитав таке, ліл. Але взагалі ви щойно порівняли людей, що вживають наркотики (і нікому, крім себе, не шкодять), з убивцями – аплодую коректності порівняння.

Ну і хвилинка нудної лекції: попри те, що у нас в народі слова “маніяк” і “серійний вбивця” сприймаються як синоніми, насправді слово “маніяк” позначає насамперед людину з манією, а далеко не всі манії стосуються вбивств. Я певен, у вас є знайомі, які часом перебувають у стані манії (через біполярку, наприклад), а ви навіть про це не підозрюєте. Тому так, маніяк – це часто людина, що потребує допомоги.

Так, перевищили! Майже вдвічі. Жах, яка марна витрата знаків та часу 🙁

Типовий представник

Та ні, он Читач подала ідею піти на рекорд. Цікаво, чи вже перевищили оповідання за кількістю знаків?

“Виглядає апокрифічно”
Нагадує мені цей твір сценку із одного комедійного серіалу сумнівної якості 🙂

Із тексту неможливо зрозуміти, Андрій насміхається, захоплюється чи марить під токсичним впливом якихось речовин перед тими картинами.

Виділю “перлини” твору, які немають ніякого розумного сенсу:

“схилившись хвилею перед полотном, якось проживши”
“Плазуни по ногах – теж громадяни”
“В них не має волі оступитися від омріяної свободи”

І увага! Речення, що схожі на суцільну маячню:
“Смерть в поклон смерті – настільки багато втрачати, смерть в поклон вранішньому прапору, пусте, що шматок тканини – попереду кроки. ”
” Так просто позувати усім картинам, але щоб всміхнутись, заплакати, напасти, потрібно якось спробувати і померти від тих спроб усміхненим, заплаканим, злим.”

Люди, якщо хтось зрозумів значення цих фраз та речень, можете описати в коментарях.

Пробачте мене.