Коментарі

Вітаю вас, добрі люди!
Дякую, що витратили час на мою писанину, спробую всім відповісти.
—
Фантоме, так, Мартин науковець. Добре підготований науковець. Думаю навіть, что він став космічним дослідником через своє наукове минуле.
—
Сашо, дякую за коментар. Вам теж успіхів!
—
Владиславе, вибачте, що не помітив біля вашого імені значок Верховного Арбітра. Напевно це помилка, що оповідання у фіналі, напишіть організаторам.
—
Зоревире, дякую за відгук. Зате ви як мінімум не втопилися, читаючи.

Дуже радий, що майже у всіх виходить писати бездоганно. Я ж поки тільки пробую, експериментую. Буду вдячний за пропозиції, як покращити твори в майбутньому.

Тут відсутній конфлікт, оповідання мілке, не несе нічого, щоб запамяталося.

Дуже добре написане оповідання. Чіткий стиль. Проймає до глибин.
Хочеться плакати. Так.
Спочатку хотів критикувати за недостатність фантастики.
Але після всіх емоцій…
Схиляю голову перед всіма полеглими.
Дякую, авторе!

Сумне, але вдале оповідання. Воно мене зачепило.
Вдало передано ідею. Емоційно.
Чудова задумка. Тут я бачу щось глибше: трагедію самотності, нерозуміння особистості суспільством.
Мені захотілось кричати.
Дякую, авторе! Ставлю високий бал.

Оповідання, яке мене вразило. Будить щось справжнє.
Дякую, авторе!

А мені подобається олдскул.
Гарна задумка. Можна перенести це на добру філософську тканину.
Щось на кшталт, є різні реальності і лише ми вибираємо собі ту, яку хочемо.
Або ж навпаки, що ми не є володарями своєї долі, і все передбачено наперед на нашій дорозі. Але я схиляюсь до першого варіанту.
дякую, авторе! Успіхів!

Ідея є, але я не бачу тут якогось кроку.
Проте дяка автору за згадку про село та дитинство!

Назва цілком відповідає суті оповідання. Добре, що коротке.
Не переконує возвеличення першого кроку Армстронга.
Хіба що як паралель між маленьким кроком хлопця у стосунках.

Дякую, автору за детектив!
Це дійсно додало смаку в наш фінальний салат!
Гарна задумка, але десь я вже щось таке зустрічав. Здається фільм називається “Дежа вю”.
Мається на увазі надчасова технологія.

Одноразове оповідання, яке відразу ж забувається. Не кажу, що погане, просто я для себе звідси нічого не взяв, всередині нічого не тьохнуло.
Авторе, не сприймайте як критику, це все субєктивно.

Клас!

Тобто перейти на особистості і сказати, що у мене поганий зір – а це, до речі, так і є, дякую дуже за знущання рівня 5 класу – це нормальна відповідь на критику для вас.

А мій жарт у відповідь, який ніяк не зачипає вашу особистість, це привід потрясти пальчиком, ай-яй-яй, який я нехороший.

Добре, добре. Головне, що ви отримали позитивні емоції, звісно. Можу запропонувати для наступного конкурсу вказувати відразу на низький інтелект критиків, або на яку-небудь інвалідність. Оце буде весело, гарантую.

Ідея зрозуміла і актуальна. Навіть можна було б подискутувати трохи.
Насправді не все так однозначно і навіть більш трагічно. Стіна стоїть не на кордоні з Росією, а
створює непростий лабіринт по всій країні, з якого майже немає виходу.
Але це вже не стосується оповідання, а проблеми в цілому.
Даю не найвищий бал, але актуальність додає твору ваги.

Вiтаю, Примарно Хмаро!

Обов’язково додам щодо восьминiжек!
В мене жiнка теж першим про них спитала , як прочитала оповiдання 🙂

Дякую!

>>> …І не фіналіст

І цим не переймаюсь, шановний пане Владиславе.
Я погралася з великим задоволенням, отримала купу позитивних емоцій.
Того саме й вам бажаю.

Ти бач, ну хоч десь нормальні дороги є!

Найбільшою несподіванкою для мене був останній рядок.

В сенсі: ШО, і це все? А де сюжет?!

Здається, зрізало новою косою 🙂

Несподіване відкриття: це оповідання у фіналі! 😀

Воно, а не Останнє чаювання Софії. О темпора о морес!

Нехай буде трансгуманізм!

Головний плюс цього оповідання – його об’єм. Я геть не згоден, що треба великий твір з нього робити. Тому що тоді оці всі Гаттаки енд Ко виграють без шансів.

А як мікс ідей в одній мініатюрі це працює. Я просто не встиг почати плюватись, що “десь це все було”. Тому дякую за калейдоскоп, було цікаво.

Класна сатира на надлишкове споживання комерційного продукту, який вдає із себе культурний. Щоправда, персонажа, по суті, просто перемкнули на іншу голку – вони ж книги підрізають під юзера, чи не так? – тому чи це прогрес, ще питання.

І, власне, ідея, що герой ДУМАЄ, ніби він став вишуканішим або кращім, але ФАКТИЧНО це не так, просто бомбєзна. Це типу як піти з Інстаграма на Фейсбук, тому що там БІЛЬШЕ ТЕКСТІВ, проте механізми ті самі та власник один. Юзер думає, що він такий розумний, а насправді все прораховано наперед.

Не впевнений, що такий був задум, але я прочитав так. Дякую за можливість домислити 🙂

Щось пішло дуже неправильно, якщо в оповіданні до 6 тисяч хочеться припинити читати після першого абзацу. З такою самою експозицією, як в безлічі фантастичних фільмів. Ну добре хоч вона стала в нагоді щоб розплутатит НЕСПОДІВАНИЙ ТВІСТ.

Типове спекулятивне оповідання. Геть нічого оригінального, і справа зовсім не в правах жінок. Впевнений, що забуду одразу після того, як відішлю відгук.
“– А як не зможемо?”
Ні, це якраз дуже легко 🙂