12+ Майже одночасно вони опинилися по обидва боки периферійного тунелю сектора Сім-біс Прикордонної станції. Станція мала свій код та індекс в Космолоції, та земляни прозвали її «Вавилон» через стовпотворіння гуманоїдів різних рас. Знедавна тут відмінили зонування, прибравши пости з турнікетами, та нашпигували Станцію вічками камер, що контролювали кожний дюйм внутрішнього простору.
Хоча фігури були малопомітними при черговому освітленні, неважко було здогадатися, що постать у сріблястому комбінезоні належала землянину (З) а інша, у хламиді сіро-жовтого кольору – падорцю (П). Вони сунули назустріч, не маючи змоги звернути: тунель не мав ніш і відгалужень. Ситуація патова і чимось нагадувала комп’ютерну гру, коли в «мирній зоні» несподівано стикаються аватари ворожих рас. Але зараз все відбувалося в реалі, і цим двом конче треба було “розрулити” ситуацію.
Камери спостереження в поєднанні з псі-дешифратором безпристрасно фіксували не лише те, що відбувалося, а й помисли наших героїв.
З. – Овва! Падорець намалювався! Тушка середнього розміру з гребенем вздовж спини. Самець… Точняк! Начебто мужики в них менш агресивні, аніж їхні крокодилисті жіночки. Він мимоволі сповільнив кроки. – На рейнжера не тягне: ті одразу в бійку, без роздумів. Злиняти б (пофігу оту гордість!) та нікуди. Справа глуха переборка, зліва… вентлюк. Завузький! Не проповзеш, як отой Вілліс у старому кіні. Та й спину підставляти не хочеться. Маякнути нашим? Не встигнуть… От, лажа! Сушняк дістав після проводів пацанів з корвета. От і довелося чапати за пивом до лавки аж на Північному боці.
П. – Т’яра! Землянина крук приніс! Ме-особина, точно. Стверджують, що вони більш агресивні аніж Жо-особини. Худий, як вся їхня раса. Дивно, як вони ще здатні пересуватися на суглобистих цирлах без підтримки анкерного хвоста! Повертати пізно, та й ризиковано – можна отримати заряд в спинний гребінь. Подати сигнал? Ніякого сенсу… Судячи з вигляду, цей явно не десантник, в тих фактура кремезніша, а агресивні дії на рівні рефлексу. Повна гепа! А все через чмо-паті у клубі! Протоки пересохли, ось і довелося чимчикувати за порцією х’зами до наливного пункту на Південній стороні.
З. – І зброї з собою нема… Бластер змусили лишити в сейфі. Правила у них тут такі, типу, прикордонна зона. І що тепер робити накажете? У пам’яті, тільки мочилово з комп’ютерних іграшок. Його рука мимоволі потяглася до пояса, де в піхвах покоївся офіцерський пернач. – Декорація, не більше! Чому погано вчив космобіоніку? Там наведені боді-схеми гуманоїдів, якщо конфлікт намутиться! Спробуй тепер згадай, де у падорців слабкі місця. Начебто, внизу тулуба – s-залози… Можна з ноги засандалити, чи то… згадати «млин» з сільської дискотеки – несамовито молотити руками – може щось і попаде. Та чи вдасться його вирубити?
П. – От, лихо: практично ніякої зброї, окрім ритуального жезлу з набалдашником. Приналежність форменого одягу. Наростами ма-події він судорожно стиснув різьблену рукоять. – Річ нісенітна при конфлікті! А схоже доведеться захищатися. Але як? Землянин – носій іншого біокоду. В такій обстановці сутужно пригадати тренінги з самозахисту. Може цикнуть йому в нюхало зеленим алкалоїдом? Та за чутками, їм це лише в кайф! Крук цих землян зрозуміє! Начебто слабина в них в нижній третині тулуба, по центру. Органи і залози, не прикриті кістяком скелета. Можна прикластися ходо-подієй, чи краще… хвостом стьобнути по цирлах… Та чи виведе це його з ладу?
З. – Все! Лишився останній крок. Що робити? Демонструвати спокій або атакувати першому? Як довести, що ти не десантник, а звичайний ботан – комп’ютерник! Може підняти розкриту долоню правиці? Так це у нас – мирне вітання, а цей … жовтий крокодайл, такий жест може зацінити, як загрозу. Правда, падорець не став плюватися отрутою з дистанції … Розраховує причапати впритул? А ця фіговина в лапі, якраз для ближнього бою … Засвітить по кумполу, так що матінка моя! Та нехай, лише спробує!
П. – Землянин вже поруч. Лишився останній крок. Яку вибрати стратегію? Як позначити, що не рейнджер, а тільки біо-обчислювач? С’їсад-мін, по їхньому. Покачати гребенем мовляв, дружба … А якщо він неправильно розцінить сигнал? Ще вирішить, що це – виклик. Он як вчепився за якусь довгасту штуку в чохлі… Правда, стріляти здалеку не став. Можливо розраховує, на близький контакт. Нехай тільки почне, відповідь не забариться …
Двоє – зустрілися. У землянина між лопатками з’явилася цівка поту, а у падорця зрадницьки засвербів хітиновий гребінь. Перший затамував подих, а другий прикрив складкою шкіри нюхало …
Майже зіткнувшись тілами, двоє стражденних інопланетян насилу розминулися у вузькому тунелі. Все минулося. Сценаристи трилерів були б розчаровані: іскра проскочила, але пожежа не спалахнула. Як по команді, дійшовши до кінця переходу, обидва обернулися, щоб подивитися на перехожого, який мало не перетворився на супротивника.
З. – Навроді, нормальний чел цей падорець, а наші фахівці з контактів постійно нагнітають: падорці – пафосні та зарозумілі. Типу, обламки давньої цивілізації. Звідси і гонор. От мало не вляпався в мокру справу – поклав би пасажира, ні за що.
П. – Цілком адекватний гуманоїд, а скільки розмов про брутальність землян! Називають їх дикунами, козаками Всесвіту і космічними вискочками … Добре, що не порішив індивіда, а то взяв би гріх на д’уку (чи як там у них на Землі це називається…)
В принципі непогано, місцями навіть кумедно. Хоча сумно, що автор переносить у майбутнє такі інфантильні звульгаризовані типажі, ще й проєктує їх на інопланетян. Посил-то мені зрозумілий, а от форма подачі могла б бути й цікавішою, позаяк досконалість не має меж :-).
Удачі на конкурсі!
Цілком адекватне оповідання. А скільки розмов про гуморески! Називають їх… як тільки їх не називають!
Удачі на конкурсі!
Дякую, панове!
Лише дещо, навздогін ) Якщо придивитися, то більш брутальним виглядає якраз наш спів…землянин, а не інопланетянин. А, що до вільгаризації наступних поколінь… думаю, давнім грекам ми би здалися товстими, примітивними та… недолугими. ))
Мені якось так класно, легко зайшло. Невибагливо, весело й прозоро.
Цілком адекватний гуманоїд – це тепер в активний лексикон))
перечитайте оповідання “Арена” Ф. Брауна…Шедевр.
Тут трохи не так. Сорі, але це вже третій останній крок у групі. А хіба не можна було ті кроки по одному розсипати по всіх групах?…чи це
The croc
То був останній крок, який вижив у радіоактивному пеклі,
і ліз він щоб зжерти нещасних авторів, які пишуть оповідання і навивають його Останній кро:-)..
Обіграно симпатично, лишень такий момент- всюди камери спостереження, то чого ж хтось має нападати в прикордонній зоні.
Кумедно, але я якраз днями натрапила у Фейсбуці на Ваш сюжет. Вибачаюсь, що російський контент, іншого
першоджерела не знайшла https://rutube.ru/video/f82c541dff9106af8461ac82bbe70712/