Лара

Лара розплющила очі. Електричне світло в каюті імітувало ранковий світанок, зазвучав шум прибою та крики чайок, а ліжко потроху починало вібрувати, розганяючи кров по організму. Так у представництві планети Земля на орбіті Марсу починався 207-й день дипломата вищого рангу Лариси Кругляк – середнього зросту, стрункої, хоч і вже трохи охлялої від постійного знаходження в малому приміщенні, жінки, найяскравішими рисами якої були чорне густе волосся та неймовірно впертий характер. З міркувань безпеки посольства досить давно розташовувались на роботизованих орбітальних станціях, що полегшувало у разі загострення чергового міжпланетного конфлікту миттєву евакуацію. Та яких висот не осягнула б наука, як би швидко тепер не курсували човни між планетами, які б надзвукові коридори не були побудовані між галактиками, а необхідність у простих бюрократах, на кшталт Лари нікуди не ділась. Жінка потягнулася і подивилась у вікно. Там над спокійним лазурним морем сходило сонце – цифрове зображення було настільки реальним, що на якийсь момент Лара дала себе обманути, але за півхвилини милування її обличчя змінило свій вираз з дитячо-мрійливого на суворо-доросле:

— Якого дідька, ДАК, де моя береза?!

Шум моря затих і замість нього зазвучав голос допоміжного апарату керування, скорочено ДАКу.

— Доброго ранку, Лара, сподіваюсь ти гарно виспалась! На сьогодні заплановано три зустрічі. Головні теми: «влаштування біженців з Венери і адаптація серед місцевого населення Марсу», «відкриття першого міжнаціонального інституту досліджень мов» та «позиція землян щодо намагань супутникових держав отримати суверенітет». Найбільш важливою і складною є третя, пропоную до неї почати. Але спочатку за розкладом має бути сніданок, який ти ігноруєш вже третій день!

Лара махнула рукою в порожнечу білої кімнати:

— А ти ігноруєш мої розпорядження, починай свій ранок, тільки березу поверни!

Морський пейзаж змінився, за вікном зашелестіли дрібні зелені, трохи побиті золотом листочки, а тиша каюти наповнилась звуками вулиці, на якій Лара прожила 16 років від народження до моменту, коли вся планета Земля стала затісна для неї. Колись звідси вона полетіла вчитися в  Інститут міжпланетних відносин «вивчати інші світи, будувати мости миру і порозуміння між інопланетними цивілізаціями». Кар’єра дипломата все більше захоплювала і віддаляла її від Землі, а тепер, щоб повернутися додому, Лара сиділа на цій станції, намагаючись залагодити стосунки між Марсом та його супутниками Фобосом і Деймосом, які не зважаючи на малі розміри забажали власної автономії. «Хто додумався всю захисну систему Марсу віддати їм під контроль?!», — Лара вже стільки сил поклала на те, щоб верхівки з обох сторін почали хоч якійсь діалог, але мета того вартувала. Жінка подивилась на березу.

— ДАК, вимикай вікно, працюємо, поїм пізніше.

Мрія повернутися з’явилась 5 років тому і не відпускала. Земля була оголошена заповідною зоною з мінімальним використанням і втручанням робототехніки. Земля стала музеєм, куди легко було приїхати на екскурсію, але для того, щоб оселитися знов потрібен був спеціальний дозвіл. Вдале завершення операції з примирення Марсу та його супутників було шансом отримати відставку на Землю. Лара струснула головою відганяючи зайві думки.

— ДАК, нагадай останню вимогу марсіан, – за вікном вже було видно чорне небо і частину червоної планети, ліжко перестало вібрувати і трансформувало у крісло, а перед Лариним обличчям засвітився монітор з купою прямокутників з текстом, стрілками різних кольорів, посиланнями на аудіо і відеоматеріали.

— Остання вимога марсіан, хоча Лара, мушу зазначити, що це не коректне вживання назви до мешканців цієї планети, ви ж знаєте, що корінне населення …

— Досить, ДАК, по суті питання!

— По суті питання…, — продовжив ДАК, але голос вже здавався трохи ображеним.

«От маєш собі: «спеціальну адаптивну прошивку робота-помічника для того, щоб не втратити навички спілкування. Прошивка налаштовується під менталітет конкретних спільнот, імітує ознаки радості і смутку, реагує на жарти, притаманні конкретному суспільству, вміє підбадьорювати», – пригадала Лара уривок інструкції.

—… тож, підсумовуючи, Ар Хант висловив сподівання на повернення управляння щитом на Марс і запевнив, що супутникам будуть надані більш широкі повноваження. Реакції мешканців Фобоса і Деймоса, як ВІРНО, — ДАК не втримався від зауваження, — згідно Кодексу називати населення, поки ще ми не отримали.

«Ну точно як мама! Це ж треба було втікати від батьківських зауважень за кілька сотень світових літ, щоб потім знайти собі робота-помічника який на мене ображається! От і тренуй, Лара, свої навички спілкування, тренуй!», — і все ж необхідно сконцентруватися на роботі, картинка на екрані перед очима вже з самого ранку викликала втому. ДАК був правий, марсіан на Марсі вже майже не існувало, тільки де-не-де були для них побудовані окремі від людей РнГМР — резервації негуманоїдних місцевих рас, і ще мала частина тубільців навчилася виживати на темному боці планети. Варто було Людству добратися до Червоної планети, як більшість населення планети загинуло від завезених хвороб та локальних конфліктів. Нові технології дозволили поселенцям з Землі швидко адаптуватися до складних умов життя та стати постійними «мешканцями планети Марс» (затверджена Кодексом назва населення Марсу, 2156р.) Для захисту планети на Фобосі і Деймосі були побудовані військові бази, що пізніше зажадали автономії. І от тепер у Лари є робота, а також шанс повернутися на Землю, тільки треба знайти спільну мову між людьми на Марсі і людьми на супутниках.

— ДАК, з’єднуй мене з Фобосом, треба швидко дізнатись настрої, поки заяви ще не було, може встигнемо вплинути.

Її перервало нове повідомлення на екрані: «Офіційна реакція представників…»

— Дідько, ДАК, не встигаємо!

— Лара, не нервуй, використання лайливих слів не допоможе!

— Ти ще скажи: «Ти ж дівчина, Ларо, тобі не личить!» Все ДАК, блокуй ефір, імітуй аварію і  зв’язок, ДАК, де зв’язок!

Йшов 207-й день спецоперації з вирішення міжпланетного конфлікту …