19 липня 2060
Перша наша зустріч обернулася стрілою, що влетіла мені прямісінько у передпліччя, ледь-ледь пробивши матеріал полегшеного скафандру. Наш бортовий лікар потім достав її — тоненьку, зроблену з місцевої рослини, із наконечником з луски, на подив міцної і зазубреної.
— Сподіваюсь, вона не отруєна, — сказав мені док. — Якщо так, ти труп: ліків від місцевої зарази у нас немає.
Оскільки ви читаєте цей щоденник, стріла мене не отруїла. Хто б знав, що дослідження нової планети супроводжуватиметься настільки дивними ризиками.
31 липня 2060
Я побачив Її. Точно не знаю, чому подумав, що це саме Вона, але у цій зеленувато-землистій фігурі було щось граційно-жіночне. Ми саме заганяли до загону представників місцевої фауни: трохи схожі на наших свиней, але з лускатою шкірою (ось із чого був наконечник!) і приплюснутою мордою.
Не встигли ми зайти до корабля, щоб взяти медичне приладдя для проведення аналізу, як почули страшний галас: лементували ті тварюки, яких вдалося спіймати. Док одразу вибіг, мало не забувши одягти шолома, і ми всі одразу ж почули голосну лайку. Я вибіг слідом і побачив лише фігуру, яка гнала наших піддослідних “свинок” назад у поля.
— От би це стерво піймати! — надривався і далі док.
А я чомусь стояв, дивився, як у надто вологому повітрі блискотять промені цілих двох місцевих дуже далеких “Сонць” і думав, що це-таки Вона.
6 серпня 2060
Вони повадились красти у нас все, що забувалося ззовні, здебільшого сміття та інструменти. Для чого воно Їм — незрозуміло. Може, як діти, просто тягнуть до себе все невідоме і цікаве.
Аналіз грунту показав, що тут навряд чи вийде вирощувати земні аграрні культури. Аналіз повітря показав, що ми просто захлинемося, якщо спробуємо дихати без спец техніки.
Чи нам тут місце?
15 серпня 2060
Ми тут вже більше місяця. Деякі дослідники вже не жахаються іти у високі трав’яні “ліси”, я — лише думаю над можливістю відійти від корабля більше, ніж на десять метрів. Орієнтуюся я, чесно кажучи, паскудно. Все-таки я механік, а не штурман чи картограф.
Вони до нас звикають. Інколи підходять близько, і ми бачимо їх риб’ячі обличчя. Думаю, бути рибою у цьому місці — виграшна позиція. Від вологи у дока постійно болить прострілена нога, а у каютах пахне пліснявою. Чи озоном? Ніби ти постійно у серці бурі. Зате мені і технікам роботи вдосталь — то заіржавіє щось, то воду знайдуть у механізмах. Дивно, бо нам казали, що корабель ідеально витримає умови нововідкритої планети.
Мій щоденник також трохи відсирів. Сподіваюсь, що (закреслено).
22 серпня 2060
Сьогодні було (закреслено) нудно. Я відійшов від корабля на рекордні двадцять метрів і присів на камінь, бо інколи люди (закреслено) мене втомлюють. Всі чекають повернення додому, мені ж тут подобається. Дослідники кажуть, що в них депресія і клаустрофобія, док радить їм замовкнути і робити свою роботу. Техніки… вони техніки. Лаються, п’ють і лякають місцеву фауну.
Я почав підгодовувати місцевий народ: залишаю печиво чи шматки в’яленого м’яса у пластикових пакетах назовні. Звісно, тихцем: ніхто мене за це не похвалить. Ми не повинні вмішуватися у хід життя цієї планети. (закреслено). Всім все одно, що думаю я.
29 серпня 2060
Сьогодні я вирушу далі в “ліси”. Вони схожі на водорості. Ми ніби у великому акваріумі.
Позавчора у темряві я перечепився через камінь, і з мене злетів шолом. На якийсь час, поки я його вишукував на колінах, мені здалося, що я можу дихати. Потім я втратив свідомість.
Док сказав, що знайшов мене біля входу. Він думає, що я приповз туди, напівсвідомий, самостійно. Я думаю, що не дарма Їх підгодовував.
3 вересня 2060
Проект куполу майже завершено. Під ним тут зможуть жити люди. А чи зможуть жити Вони з нами?
5 вересня 2060
Тепер я добре орієнтуюся на тій частині землі, яку ми більш-менш освоїли. Вони вже зовсім мене не бояться.
Вона, я впевнений, це була Вона, дозволила мені торкнутися своєї трипалої руки із перетинками. Це була наша третя і остання зустріч, яка допомогла мені зрозуміти, Що я буду робити далі.
Я звав її Лусочкою, а Вона видавала дивні звуки, ніби її нудило. Може, не подобалось ім’я, а може так вона кокетливо сміялась – хто зна. Хто зна.
(декілька вирваних сторінок)
***
— Механік команди “Стар-Діскавер” Пітер Майклз заявив, що намір групи поселенців колонізувати Архаїду, планету, яка могла б врятувати людство від перенаселення, — це “перетворення чудової квітучої планети у такий же смітник, яким стала Земля”. Його позицію підтримали інтернет-активісти, і наразі найпопулярніший лозунг “Збережіть світ для Лусочки” лунає звідусіль.
Щоденник Пітера, який він вів, перебуваючи на Архаїді, опубліковано, однак, науковці попереджують, що не варто надто йому вірити, оскільки там бракує “інформації і сторінок”.
Чи побачимо ми нову планету у найближчому майбутньому? Наразі все залежить від думки лідерів експедиції та головних спонсорів. Якщо ж ви хочете вислухати мою думку, то я вважаю, що “Землі-2” — бути!
Схоже на нову безамбіційну спробу від одного автора, любителя еко-фантастики. Атмосфера шкутильгає, конфлікт не пропрацьовано і такі-сякі люди, що не здатні вирішувати проблеми. Все б нічого, але читати трохи нудно. Вибачаюся у вас, Авторе, але сюжет “Аватара” ви запхнули у мініатюру досить недбало. Скоротити нудну першу частину, додати цікаву сцену кульмінації і це можливо б врятувало б задум. А так ні про що.
Наснаги.
Вельмишановний авторе! Ваш твір приємно читати.
М’який плин сюжету, естетика…
Щось мені підказує, що ваша робота добряче вжарить по інших суперниках…
Думаю, це відчуваю не лише я, тому очікуйте ще більше негативних коментарів від деяких авторів.
Прошу пробачення.
Мова гарна, проте подача сюжету у вигляді щоденника не йде на користь. Те, що частини закреслено та вирвано, мало б свідчити про емоції героя, та це слід прописати глибше.
Щодо історії – авторе, ви дивилися перед цим “Битву за планету Терра”? Якщо ні, подивіться. Якщо так, то в фільмі проблема співжиття людей з місцевими розумними істотами з допомогою купола в густій атмосфері була вирішена просто, несподівано, та оптимістично. Гуманним і екологічним способом. Що ж чекає на жителів Архаїди та Землі у вашому варіанті, не можна однозначно сказати. Продовжуйте насичуватись ідеями.
Ваш твір непоганий. Але йому чогось критично бракує. Отам, де (декілька вирваних сторінок) місце для якоїсь промови персонажа, або рішучої дії. Як він показує всім, що за Лусочку треба боротись, що вона варта того, аби жити в себе вдома.
Як тут згадали, “Битва за планету Терра” чи вона ж “Досягти Терри”, це добрий зразок для таких історій.
Доброго дня, шановні критики!
Читати ваші відгуки було приємно, оскільки я зрозуміла, у чому саме полягають помилки і як їх можна виправити.
Хочу сказати, що я зовсім не намагалась зробити щось схоже на Аватар, як хтось зазначав.
Дякую за рекомендацію, “Битву…” обов’язково перегляну
Всім успіхів на конкурсі!
Цей коментар був наче з Дня бабака. Тому його більше немає
Поэту (А.С. Пушкин)
Поэт! не дорожи любовию народной.
Восторженных похвал пройдет минутный шум;
Услышишь суд глупца и смех толпы холодной,
Но ты останься тверд, спокоен и угрюм.
Ты царь: живи один. Дорогою свободной
Иди, куда влечет тебя свободный ум,
Усовершенствуя плоды любимых дум,
Не требуя наград за подвиг благородный.
Они в самом тебе. Ты сам свой высший суд;
Всех строже оценить умеешь ты свой труд.
Ты им доволен ли, взыскательный художник?
Доволен? Так пускай толпа его бранит
И плюет на алтарь, где твой огонь горит,
И в детской резвости колеблет твой треножник.
Чудовий твір, мені сподобався.
Коротко, стисло, але є все необхідне для вимальовування в уяві картинки того світу.
Проте є й зауваження. Добре було б додати пояснення закреслень і вирваних сторінок. Це тримає інтригу, яка просто губиться у кінці..
О, грамотна щоденникова форма! Люблю таке.
Мило.
Читається на одному подиху. В скафандрі, звісно ж. 🙂
Втім, не зовсім зрозуміла логіка.
Навіщо освоювати такий відмінний світ і ще й загрожувати місцевому життю?
Але, схоже, дружба переможе. Отже питання не таке вже й нагальне. 🙂
Ми змінили ім’я коментатора, щоб коментатори розрізняли коментаторів
модератор
19 липня 2060
Якщо нашому герою не загрожують місцеві бактерії, віруси та чужородні білкові сполуки (шматки луски) то заради чого перйматися через якусь труту ?
31 липня 2060
І більше не стріляли.. Чому ?
6 серпня 2060
А перш ніж за дуже дорого спускати корабель та людей просканувати планету супутнкиами та зондами і зрозумівши що для життя вона не придатна завадило що?
15 серпня 2060
А навігатор ваш інженер теж користуватись не вміє?
А нащо туди слали корабель що бял 1 000 000 000 000 зірок пошукати не можна? І якщо вологість атка то як люди себе почуватью під постіним тиском у пару атмосфер? І пліснява з Озоном мають сильно різні запахи.
22 серпня 2060
І пластиком ніхто не отруйвся? Знаєте якось вікінги пригостили Північноамериканських індіаців молоком. Спойлер вікінги померли.
***
І людство радісно вчинили масове самогубство. Ну а чо? Сьогодін це модно.
Хто під моїм ніком пише?))) Не знав, що можна дублювати нік, маючи інший мейл
1. “Аналіз грунту показав, що тут навряд чи вийде вирощувати земні аграрні культури” і “Я почав підгодовувати місцевий народ: залишаю печиво чи шматки в’яленого м’яса у пластикових пакетах назовні.”
А запаси на кораблі нескінченні? У вас наче довга місія і раціон має бути чітко спланований… Кожен кілограм багажу важливий.
2. Як зрозуміло з тексту, це буде друга колонізована планета (отже їх у землян 2). Рідна планета перенаселена: “…врятувати людство від перенаселення…”. Одна з ключових ознак перенаселення у всі часи – недостаток харчів. “Землю -2” не має сенсу колонізувати, бо в плані харчових ресурсів це непотріб. Колонії помруть від голоду, а “Землі -1” їжі й самій має бракувати.
3. “Проект куполу майже завершено.” Який сенс, якщо грунт від цього не стане родючим для корисних культур?
4. Сам стиль у вигляді щоденника непоганий. За це +
5. “Щоденник Пітера, який він вів, перебуваючи на Архаїді, опубліковано, однак, науковці попереджують, що не варто надто йому вірити, оскільки там бракує “інформації і сторінок”.” – А що з Пітером такого сталося, що він не може в живу все підтвердити та доповнити? (Нагадую, що в умовах конкурсу прописано: “Кожна мініатюра має бути незалежним завершеним твором.”)
Паперовий щоденник у 2060р!?
А з якого дива аж таке ретро…?
Чи у них зорельоти зовсім безрозмірні, а маса не має значення? І можна везти ще й “сміття і “зайві” інструменти…”
Бо мені чомусь здавалось, що все мало би бути навпаки — багаторазове використання, переробка…
Як не у такій далекій експедиції, то де ж і коли?
“Від вологи у дока постійно болить прострілена нога, а у каютах пахне пліснявою”
Ви це СЕРЙОЗНО!!!!
“Мій щоденник також трохи відсирів”
То це не ВИПАДКОВО…
Замість космічного корабля диряве решето?
Локальна оцінка:
Мова:60% із 100%
Сюжет: 50% із 100%
Відповідність Темі:50% із 100%
Попередній бал – 5
Ось тут вдала назва. Зате оповіданню є куди рости.
Творчих злетів!
Воу, тут уже все розібрали по атомах: і про паперовий щоденник (щоправда, сам прийом тут використаний грамотно), і про недолугий фінал, і навіть про технічні аспекти експедиції.
Загалом таке враження: те, що я собі нафантазував, поки читав, виявилося цікавіше, ніж сам твір. Дякую, звісно, за таке натхнення, але, власне, оповідання слабке і недопрацьоване. І ні, причина не в тому, що я не розділяю якихось екологічних поглядів.
Воно просто не може визначитись, яка тема головна.
Миле оповіданнячко. Читав його о четвертій ранку при щедрому місячному сяйві. 🙂
І тоді на душі стало якось затишніше. І форма оповідання зайшла без зайвих напружень.
Та на жаль, воно підкульгує. Неясно, наприклад, чи нам радіти, чи плакати вкінці.
Але одне можу сказати точно: я не жалкую, що його прочитав. Тобто воно для мене було не порожнє.
Дякую.