У відповідь загарбнику

З планети вилетів невеликий корабель та менш, ніж за двадцять хвилин вилетів на орбіту, а потім попросив дозволу стикуватись із прибулим штурмовиком. Полковник Черненко із сивими скронями лише кивнув і його підлеглі одразу ж дали відповідну команду бортовому комп’ютеру. А через хвилину полковник Черненко відправив їм на зустріч команду бійців, в складі якої був один з його особистих помічників.

Як тільки помічник Павло покинув головний мостик, полковник Черненко наказав оцінити куди найкраще поцілити на планеті, щоб завдати найбільшого удару їхньому командуванню та не пошкодити важливі технології.

Вже за 10 хвилин двері головного мостика відчинились і спочатку забіг Павло, а потім під прицілом бійців увійшли двоє людей в дивному одязі.

– Їх тільки двоє, у них немає зброї чи помітного технічного обладнання, через яке вони могли тримати зв’язок із планетою, – тихенько сказав Павло полковнику Черненко.

У полковника Черненко одразу ж зблиснули очі та він вже знав, як захопить цю планету. Підійшовши по ближче до двох делегатів, чоловік зміряв їх поглядом та помалу роздивився білі накидки, на яких голубими нитками були вишиті незвичні узори.

Делегати повільно підняли руки та зняли з голів білосніжну накидку, яка раніше майже повністю прикривала їхні обличчя. Побачивши їхні видовжені голови із великим мозком, полковник Черненко відчув деякий страх, проте поспішив його подавити. За переказами на цій планеті повинні були жити люди, а ці делегати вже значно відрізнялись від більшості населення, яке він зустрічав поки завойовував цілі зоряні системи у галактиці.

А потім він пригадав, що за тими ж переказами умови на цій планеті значно відрізняються від всіх інших, тому можливо у них не було волосся, а колір їхньої шкіри скоріше наближався до сірої.

Полковник Черненко швидко опанував себе та першим почав говорити:

– То ось які люди, на яких сподівалась більша частина галактики. Ви знаєте, що деякі зоряні системи все ще боряться із нами лише тому, що поки ми не завоювали цю невеличку простеньку планету, у якої навіть немає щитів чи якісного озброєння, щоб дати нам відсіч.

Полковник Черненко насолоджувався та смакував кожне вимовлене слово, демонструючи свою перевагу над цими дивними людьми. Проте вони їх не вразили та не змусили сіпнутись від хвилювання жоден м’яз їхніх обличь. Від цього у полковника Черненка з’явилось неприємне відчуття, яке калатало маленьким дзвоником, однак він рішуче відкинув його.

– Ну що ж. Ось, яка ситуація виходить. Ваш уряд повинен якнайшвидше здатись нам, вся влада на планеті повинна бути передана нам, а ваш народ повинен повністю відректись від віри єретиків та прийняти істинну. В інакшому випадку доведеться йти довшим шляхом, але ми все одно захопимо цю простеньку планету, – самозадоволено вимовив полковник Черненко.

– Ми мирний народ, який зберігає та розвиває знання. Ми з легкістю поділимося із вами своїм найбільшим скарбом – знаннями, – сказав один із делегатів.

У полковника Черненко виступила вена на чолі, а потім він стиснув руки у кулаки. Глибоко вдихнувши, чоловік промовив:

– Нам не потрібна ваша єресь! У вас є останній шанс, а потім ваш уряд на півночі зрівняють із землею.

Полковник Черненко сподівався, що їх вразить те, що він знає, де їхній уряд і вони нарешті зрозуміють всю серйозність його погроз, але натомість вони сказали те, що й в зоряних системах, які ще боряться.

– Терру неможливо знищити. Ми охороняємо знання, а вони охороняють нас. Якщо ви не відкриєте свої очі, щоб їх пізнати, то обпалитесь, підлетівши занадто близько в спробі знищення.

Полковник Черненко тільки помахав головою. Ці дивні люди не розуміють, що вони не жартують та не збираються вивчати їхню єресь, тому їм як і всім іншим потрібно продемонструвати свою силу.

Чоловік рішучими кроками підійшов до великого ілюмінатора та віддав наказ:

– Відкрити вогонь по уряду Терри.

Кілька людей одразу ж розвернулось до панелі та почали вказувати команди. Через хвилину із під низу штурмовика вирвався потужній лазерний пучок та направився на північ планети. Полковник Черненко розплився в посмішці та не розумів чому він не чує крики благання пощадити їхню планету.

Але вже скоро полковник Черненко побачив, як могутній залп із зброї без проблем пролетів крізь планету та відправився кудись в далекий космос, не завдавши ніякої шкоди поверхності планети.

– Що це таке? – закричав полковник Черненко, – Стріляйте ще раз!

Із під корабля вирвалось ще кілька залпів, але жоден не виконав завдання полковника Черненко. Чоловік із жахом дивився в ілюмінатор та не міг зрозуміти, що це трапилось. Після цього він розвернувся та прокрокував до делегатів, проте він не встиг дійти, як сині нитки на їхніх накидках почали світитись. А потім сині узори почали виднітись на шкірі рук та обличчя. Коли вони охопили всю шкіру та дійшли до очей, назовні вирвалось сильне електромагнітне поле, яке повністю вивело з ладу весь штурмовик.

Полковник Черненко із жахом дивився на те, як сині узори поширюються по кораблю і вже через хвилину вся техніка увімкнулась, але вони вже не мали над нею контролю. Штурмовик вмить прийняв нові команди та проклав новий курс кудись за межі галактики.

Бійці спробували підійти до делегатів, але наткнулись на силове поле, тому команді корабля нічого не залишалось іншого, окрім спостерігання за тим, як штурмовик розвиває небачену раніше швидкість до міжгалактичної пустоти.

Коли вони прибули до пункту призначення, делегати синхронно сказали:

– Це попередження для всіх, хто відвернувся від Терри та заперечує силу знань. Терра прийме в обійми всіх своїх дітей та допоможе повернутись на шлях знань, проте Терра не терпітиме насилля та жорстокості.

В наступний момент делегати запустили могутній спалах енергії, яка змусила всіх на борту заснути, а коли вони прокинулись, то делегатів вже не було на борту, як і їхнього маленького корабля.

– Полковнику Черненко, – сказав Павло, – вони розіслали записи нашої поразки по всій галактиці!