Це була особлива планета-зірка. Вона випромінювала таємниче сяйво, яке зводило з розуму водіїв вантажних зорельотів. Спостереження свідчили про бурхливе органічне життя на поверхні. Але спроби наблизитись до її орбіти закінчувались невдачею. Силове поле невідомого походження не підпускало розвідувальні зонди на близьку відстань. Зрештою, планету визнали такою, що загрожує безпеці галактики. Командування галактичних військ віддало наказ: негайно застосувати зброю…
Захисну оболонку бомбардували потужними зарядами. Велетенські лазерні різаки пиляли її, немов прозору мушлю. Та невидимі стіни надійно охороняли яскраву перлину…
– Бісова бляшанка повільніша за слимаків з планети Арах! – дикий на вигляд громила оскаженіло гамселив кулаками по панелі управління.
– Ця бляшанка врятує наші дупи, якщо ти її не розтрощиш! – гаркнув у відповідь його більш розважливий супутник.
– Гончі вже висять на цій дупі! І поряд жодного укриття для неї! Ти збрехав мені!
– Я міг залишити тебе вічно гнити в компанії пустельників!
Громила поморщився при згадці про істот, що заповзали в бараки та висмоктували нутрощі. Але він не встиг нічого відповісти. Їх посудину тряхнуло від сильного удару. І вона почала обертатись довкола своєї осі, вийшовши з-під контролю… В цей час на екрані спалахнув напис:
Втікачі!
Гаро Телесий – особливо небезпечний, розбійні напади на каравани оруанців, замовні вбивства, довічне ув’язнення в пустелі Коріус, планета Сиїда.
Руд Рем – особливо небезпечний, підбурювання до повстань нижчих галактичних рас, грабіжництво в особливо крупних масштабах, довічне ув’язнення в пустелі Коріус, планета Сиїда.
Поліція галактики пропонує здатись на волю правосуддя, та продовжити відбування терміну покарання. Інакше ви будете знищені відповідно до КЗГ ст.34/2.
Опиратись марно!
Першим прийшов до тями Руд. Рубку заливало спокійне незворушне сяйво. В його потоках навіть грубі риси небезпечного злочинця набували осмисленого вигляду. Поліцейські глісери застрягли десь далеко позаду. На моніторі самотньо переливалась бездоганна куля. Двигун на диво без проблем завівся, і викрадений транспорт попрямував назустріч світлу…
Потріпаний зореліт м’яко сів на поверхню планети, підійнявши в повітря стовпи сріблястого пилу. Двоє космічних волоцюг вилізли з брудного, задимленого відсіку. Перед ними лежали безкраї срібні поля. Ніби жуки-прибульці, головорізи побрели в різні боки, відчуваючи себе чужими в цьому незайманому світі…
Гаро не одразу помітив посеред срібних розсипів гладке озеро. Він тяжко опустився на березі, похмуро втупившись на свою мармизу в чистій, мов сльоза воді. Дзеркальна поверхня відображала кожну пляму його темного минулого. Раптово, з глибини просто до нього підійнялось якесь створіння. Гаро різко схопився за ножа. Але створіння не виявляло агресії, привітно розглядаючи його веселими, розумними очима.
Руд прямував в зворотному напрямку. Його груди наповнювало місцеве п’янке повітря. На горизонті почала сходити зоря. Краєвид спалахнув новими фарбами. Срібне поле заполонили різнобарвні квіти, пелюстки яких палахкотіли, ніби язики полум’я. Від цього видовища Руду стало не по собі…
Вся галактика затамувала подих. На екрани найвіддаленіших планет транслювався стрім. Навіть на суровій Сиїді ув’язнені зібрались в концертному бараці. Ведучий стріму не замовкав ні на секунду: – Людство очікувало на цю подію всю свою багатовікову історію. І ось нарешті це відбудеться просто зараз. Контакт…
До зали, де зібралась офіційна делегація, увійшли людиноподібні істоти. Їх ідеальна будова випромінювала мудрість та гармонію. Коли вони заговорили: серця глядачів наповнились незбагненною радістю. Одна з істот, нахилившись до іншої, прошепотіла:
– Ну ось ми й вдома Гаро….
1. Планета-зірка. Це як?
2. Як вони на неї потрапили, якщо захист так і не подолано? Нікому ж це не вдавалося , якщо ніхто не знав що там.
3. Чому Руд назвав це новим домом, якщо йому там не по собі? Особливо, коли переслідувачі можуть туди дістатися вслід за розшукуваними.
4. Момент, де іншопланетяни описують героїв, як людиноподібних істот вгазалі якийсь безглуздий. Чому міняється точка розповіді та спостереження? Звідки іншопланетяни знають, як виглядають люди? Який сенс людей описувати, як людиноподібних істот?
Вердикт: Оповідання шите білими нитками і виглядає, як пролог ненаписаної історії. Якщо у Вас дійсно є добре прописаний світ, в якому все відбувається, то твір цього не передав.
Не справа автора пояснювати, що він мав на увазі. Але оскільки я не претендую на високе звання письменника, тому опущусь до цього.
1) Планета-зірка – художнє допущення, планета, яка сяє, особлива планета.
2) Як вони потрапили? – якось. Можете додумати, що планета їх пропустила. Побачивши між ними і собою щось спільне. Я як автор не можу говорити за планету..
3) Руд не називав її новим домом, останній епізод відбувається не на цій планеті.
4) Галактика освоєна людьми, але люди досі не зустріли рівних собі розумних істот.
5) Планета змінила наших героїв…
6) Не все залежить від письменника. Твір це спільна творчість з читачем. Але не кожен читач однаково розумний та вдумливий. Більшості потрібно розжовувати та класти до рота…
Перепрошую, авторе, але це не той випадок, коли читач не докумекав.
Відповідь “якось” на питання щодо сюжетно важливого епізоду – не відповідь.
Приєднуюся до думки попереднього коментатора.
Риба-зеленуха, тобто ви не допускаєте, що в фантастичному оповіданні можуть відбуватись речі, які не мають пояснення? Чому силове поле пропустило двох злочинців – це не принципове питання. Я міг би написати, що планета їх пропустила, бо їх, як і її обстрілювали. Можна було вигадати безліч причин. Але я свідомо це залишив на здогад читача. До речі, своєї думки у вас немає? Ви приєднались до поперднього коментатора, хоч я здається все пояснив. Спостерігач щось наплутав, неуважно прочитавши закінчення, яке відбувається в інший час і в іншому місці.
“Більшості потрібно розжовувати та класти до рота…” – Категорично не згоден. Сучасний читач любить шукати глибинні смисли та причинно-наслідкові зв’язки у творах. Проблема в тому, що для цього вони мають там бути. Твір треба продумати і якщо навіть в ньому не написано як вони на зірку попали, то автор має це знати і вибудовувати подальшу історію з оглядом на це знання. В ідеалі треба ще й лишити людям підказки до відповіді на цей секрет. У протилежному випадку це діра в сюжеті, яку закривають словом “якось”.
Люк Скайвокер був на планеті “Хот” й опинився у Києві. Як? Якось! Живіть тепер з цим…
Фінальний епізод дуже сумбурний і в ньому не вистачає ключової інформації, що натякала би на факт та характер перетворення. Через це руйнується логіка та не передається ваш оригінальний задум. Здається, що Гаро і Руда зустрічають прибульці на планеті, а не люди поза нею.
Спостерігач, бути на одній планеті, а потім опинитись якось на іншій, це не те саме, що пролетіти крізь загадкове силове поле. Фінальний епізод починається зі слів: вся галактика затамувала подих… Не треба мені приписувати те, що не склалось у вашій голові.
Дивує що там бентежить інших в “планеті-зірці”, бо це явне порівняння, а не астрономічна характеристика. А от до чого зауваження, так до знову лекції про світ на самому початку твору. Добре, що недовгої.
“Командування галактичних військ віддало наказ: негайно застосувати зброю…” – оголосити карантинну зону ні? Якщо планета так вже всім допекла, що її лишається обстріляти, то напишіть про це детальніше.
Припустимо, випадково герої знайшли лазівку в полі навколо планети, нехай. Та останні два абзаци виглядають сюжетно відірваними від решти твору. Приєднуюсь до попереднього коментатора, не ясно де це відбувається, що, чому. Планета змінила тих двох злочинців і решта людей тепер сприймають їх за представників якоїсь іншої цивілізації? Я зрозумів так. Але якщо інші сприйняли інакше, я цілком їх розумію. Ось там, де великий пробіл перед фіналом, наче бракує ще одного абзаца з поверненням чи бодай наміром повернутися.
Коротше, міні-оповідання аж надто міні-. У…в у п..од…у …нні …ів. Ось вам моє побажання. Сподіваюсь, ви його зрозумієте, бо “Більшості потрібно розжовувати та класти до рота…” На відміну від вас, звичайно.
Звертаюся до Автора,
По-перше, Ви переходите на особистості, що заборонено правилами.
По-друге, Вам два коментатори (разом зі мною вже три) натякають, що є діра в сюжеті, а Ви поки не погодилися із жодним пунктом, лише знаходите причини, чому ми — читачі — такі погані і не можемо здогадатися.
“Не справа автора пояснювати, що він мав на увазі.” — згоден. Ви мали можливість це зробити у творі, і не зробили. Не вина читача, що він не зрозумів, а суто Ваша. І говорю я про конкретно цей твір і конкретно цих читачів, які тямлять у фантастиці. Відкидаємо таких, які до того читали, наприклад, лише любовні романи.
“Тобто ви не допускаєте, що в фантастичному оповіданні можуть відбуватись речі, які не мають пояснення?” — важаю за потрібне запитати, чи Автор працював перед Конкурсом із таким жанром як фантастика? У ньому немає непояснених речей, навіть якщо вони не потрапляють у поле зору читача. Речі, які не можуть мати пояснення — це позасистемна магія, наприклад, або такі елементи твору, які мали б надати емоцію захоплення, а тут відчутя дірки: нікого бар’єр не пропускав, а тут головні герої, як би дивно не було, його пройшли.
“Силове поле невідомого походження не підпускало розвідувальні зонди на близьку відстань. Зрештою, планету визнали такою, що загрожує безпеці галактики.” Нічого про дослідження, виявлену небезпеку… ось так раз і вже загрожує цілій галактиці. Чому тоді магнітари не знищити?
Теж додам щодо планети-зірки: хоч і звучить гарно, але поки показує малі знання Автора в астрономії. Навіть якщо планета виділяє світло, то яке джерело цього світла? Хоч і у мене знань у цій сфері не так багато, але можу стверджувати, що виділення планетою енергії еквівалентної зорі та наявність необхідних умов для існування життя подібного до земного на цій планеті неможливе. Я б зрозумів, якби, скажімо, це була планета, яку її цивилізація обклала усю прожекторами і рефлекторами і на додачу створила той самий бар’єр, щоб їх залишили у спокої. Аж тут бац! — бар’єр вийшов із ладу і вони його пройшли. Хоч і кліше попахує, але такий розвиток подій хоча б більш обґрунтований.
Висновок: багато елементів сюжету та сеттінґу не мають пояснення, а мали б бути. Картинка гарна — реалізація не дуже.
Щасти на конкурсі!
Я розумію, ви всі тут великі критики, але я пишу для розваги, а не для увіковічнення моїх слів в граниті. Я намірено опускаю певні фрагменти, щоб читач здогадувався. Не вважаю це провалами. Якщо за тим, що опущено є думка – це не провал в сюжеті. Я заклав чітку лінію та алегорію в свій твір. Я писав так, як я сам люблю читати. Це оповідання не ідеальне, але воно щось в собі має, навідміну від більшості прочитаних тут мною оповідань. Можливо, якісь оповідання написані більш досконалим стилем, але вони абсолютно пусті. Деякі відверта маячня. Нікого не хочу образити, це просто моє враження…
В тому то і річ, що нема думки за опущеним. На запитання “як?” відповідь – “Якось”. Тобто ви й самі не знаєте, а це серйозний елемент сюжету. Без нього світ здається штучним. Питання якраз не до стилю, а до логіки історії та дір, що можуть на неї впливати. Ніхто не каже, що ваш твір поганий, але в нього є об’єктивні недоліки. Якщо просто пишете для себе і не бажаєте чути нічого, то навіщо конкурс? Я сюди подавав твір, щоб почути конструктивну критику від людей, які бачитимуть все очима читача. Ніхто не хоче вас образити. Підійдіть до ситуації, як до можливості вдосконалити вже наявну історію.
Тобто, авторе, я припускаю, що в оповіданні щось не має пояснення, якщо в оповіданні взагалі є сенс.
Я вам нічого не винна, як і будь-який читач, щасти.
Саргасси у космосі…Нортон.
Розвеселив “Потріпаний зореліт” – вочевидь космічною ТРІПАЧКОЮ.
Локальна оцінка:
Мова:50% із 100%
Сюжет: 50% із 100%
Відповідність Темі: 50% із 100%
Попередній бал – 5
Мене ваша смішна оцінка не цікавить.)