Всі на базі хоч раз, але чули про Тома, Діка і Гаррі, та й розказати було чого. Як? Ви не чули? Ой, кажуть же, що болото не без чорта, а у нас таких чортів аж цілих три. Про що ж мені вам розповісти? Про те, як вони викрали флаєр, щоб встигнути на весілля давнього друга? Про те, як промиваючи мікросхеми спиртовим розчином, самі проспиртувалися настільки, що прийняли кота за ворожо налаштованого прибульця і мало не здійняли всю базу в повітря? О, знаю! Слухайте про операцію “Експанс-Кья!”.
Це був спокійний міжсезонний період: ні тобі міжгалактичної війни, ні зазіхань на супер круте озброєння нашої лабораторії, ні навіть п’яних бійок. Здавалося б, живи собі і радій, але кожному молодому юнаку з гарячою кров’ю, приправленою добрячою порцією все того ж спиртового розчину, стає нудно. І ось у світлу голову Діка прийшла ідея, що тридцять планет, які офіційно належать расі людей або за документами з нею співпрацюють, – це якось несерйозно. А ось тридцять одна — ось це інша справа!
Гаррі, як головний витівник, зголосився відволікати охорону доків, поки Дік і Том кралися до одного з флаєрів, які там стояли. Охорона ж була вже навчена — якщо Гаррі перед ними розповідає сюжет якогось бойовика і для виразності розмахує руками та ногами, викрикуючи щось на кшталт “Кья!”, а інших двох у полі зору не видно, — значить, скоро бабахне.
Вивели наших вояків мало не за вуха, а Гаррі, нема дурних, вже встиг до того часу сховатися. Своїм друзям потім сказав, що для продумування плану, але вони не надто йому повірили.
Якщо не вдалося дістати корабель із чудовими графічними картами, то чому б не скористатися менш комфортним і значно менш точним телепортом? Чудова ж ідея!
Які координати вводити ніхто не знав, але, як-то говориться, дурням і новачкам щастить: вони не потрапили на пекучу Рамзу, планету, де постійно відбуваються виверження вулканів і дують вогняні вітри, чи її протилежність — холодний Узмар, покритий віковою кригою. Приземлились хлопці-молодці у якісь помірно колючі чагарники і відбулися лише декількома подряпинами. Найбільше не пощастило Тому — на нього звалився Гаррі, який за допомогою сили бойових мистецтв і кухні, яка була якраз напроти його кімнати, був у досить непоганій формі для того, щоб звалити з ніг будь-якого супротивника… Звісно, за умови, якщо ворог не встигне відійти у сторону, помітивши, як Гаррі летить на нього згори, неначе паралізований відгодований яструб.
Друзі все ж таки вибралися з кущів і, відпльовуючись, почали шукати хоч якогось розумного живого представника, щоб сповістити, що ця земля тепер належить їхній міжпланетній базі. Дік, як найкмітливіший, пожалкував, що ніхто не здогадався прихопити із собою прапор — хоч якийсь, так же колись робили космічні піонери. Спільним рішенням визнали, що кислотно-жовта футболка Тома з емблемою якоїсь маловідомої рок-групи може стати непоганим таким прапором. Правда, їх трохи непокоїли дивні знаки на ній: місцеві жителі ще подумають, що вони якісь реконструктори-рольовики, але кращого варіанта ніхто так і не запропонував.
Уявіть собі реакцію бідного хлопчика-пастуха кіберовець, який побачив цей мужній загін. Попереду Гаррі — весь поцарапаний, з дрючком, на якому висить якась дивна жовта ганчірка, позаду нього кульгає Том, який виглядає так, наче йому добряче натовкли пику, та ще й з оголеним торсом, і Дік з натхненним поглядом першопрохідця.
— А шо це ви тут тогой? — безхитрісно запитав хлопчик, чухаючи потилицю.
Гаррі, радий тому, що за годину шляху через пагорби вони-таки когось знайшли, передав почесний прапор Тому і виголосив:
— Хочу сповістити вас, що тут відбувається операція Експансія. Кья! — він мальовничо махнув рукою, потім не менш експресивно — ногою і звалився зі стежки, скотившись по слизькій траві униз.
Отака ось вийшла експанс-кья. Що? Як мене звати? Річард Діксон, для друзів просто Дік.
Прочитав, це вже плюс. Але до героїв питання. Чому їх три, а не один? Що змінилося б? Пиячити важко одному? Я до того, що всіх трьох було б урізноманітнити. Чи розкривати персонажів, то не для мініатюри?
Бажаю наснаги.
Вважаю цей твір високопрофесійним:
1. Коли читаєш, гармонічно вимальовується простір сюжету;
2. Гумор простий, без бруду…
3. Легко читається.
Всі ці позиції формують ідеальний баланс для психологічного ескейпінгу читача від власних побутових проблем. Почитати б серію подібних оповідать, доки їдеш додому після важкого робочого дня або складного спілкування з недоброзичливими людьми… Це було б супер. Ваш твір оптимально підходить на роль відволікаючої терапії.
P.S. Думаю, цей твір переможе.
Оповідання легке та веселе. Можливо автор надихався творами Шеклі? За що можна автора копнути – чому так мало? Хоча може твір від цього тільки виграв.
Людоїдоїд не знайшов за що копнути, а мене й прохати не треба, завжди знайду за що, коли настрій є, бо так ліньки, та й на мініфортеці, зазвичай стримуюсь 🙂 Так ось, копну одразу, щоб далеко не ходити, за назву. Зі словом “Як” на початку в мене з дитинства асоціюється “Як козаки у футбол грали”, “Як козаки на весіллі гуляли” та йнші неймовірні пригоди веселих, добрих, дотепних, розумних та справедливих козаків. А тут що? Перевертень-насмішка? Тому за оповідання з такою назвою зовсім не хочеться давати бали. Назва нагадала мені про улюблених персонажів, а у вашій історії, шановний авторе, головні герої виявились зовсім йншими, не такими, на яких я сподівався. Я сподівався на розумних й справедливих героїв, а прочитав про звичайних тупих алкоголіків.
Творчих злетів!
Минав 2033 рік
Зоряна фортеця стала такою популярною, що в її конкурсах стали приймати участь відтворені нейромережею письменники минулого: Л. Толстой, Т. Шевченко, А. Азимов.
Коментарі під творами від Лісовик2000 та інших “експертів”
для Л. Толстого
-ви взагалі читали правила конкурсу??? це мала бути мініатюра. Чи у вас не вистачило таланту скоротити ваш твір?
Для Т. Шевченко
я дивуюсь…це ж конкурс фантастики а не вот ето вот всьо! Хоча за москалів і чорнобрових однозначно +. Дещо варто попрацювати над образом ягнят…чому автор їх пас, коли йому 16 минало? чому не 12? щоб змінилося?
для А. Азимова
дочитав – вже добре! але до автора питання – чому Айзек Азимов? Неможна було псевдонім більш патріотичний придумати?
Це не в бік організаторів каменюка…це заклик до поважної публіки, яка тут зібралася, поважати твори інших…свої імхо та чсв залишайте собі, а якщо хочете дійсно внести конструктив – дотримуйтеся правил формування відгуків і просто людяності у формулюванні власних думок. Вже стільки років проекту, час дорослішати.
Всі співпадіння власних назв – випадкові.
Всім авторам /конкурсантам натхнення.
Гм, я все одно залишаюсь при власній думці, що автор зле покепкував 🙂
Ось тут весело-роздовбайський сетинг в автора вийшов. Твір по-доброму кумедний. Я не думаю, що він увійде в переможці, але це гарна розвага. Продовжуйте!
Дякую за відгуки!
Відповім на запитання: чому три? Можливо, тому що імена персонажів – це англійська ідіома, а одному таке накоїти не вдалося б) Також, мені здається, вони досить-таки розкриті, як на мініатюру: якщо читати уважно, помітно характеристики усіх трьох.
Вибачте, що назва твору не припала до смаку, але не думаю, що через це треба судити зміст. Наступного разу такої помилки я не припущу)
Насправді, на конкурсі достатньо досить моторошних і депресивних робіт, тому хотілось просто додати позитиву)
Прийшла не лаятися, а просто сказати всім дякую)
Усі помиляються. Тішусь, що “бурячки” не зловмисні.
Успіхів!
Вельмишановний Саша!
Ваш коментар має бути під іншим твором 🙂
Пробачте.
Не думаю, що зустріти в житті цих алкоголіків було б смішно.
Позитивне і легке оповідання. Залишає приємне враження.
Щоправда нову планету не шукали, вона вже була відома, , чому ж досі була не колонізована?