Коментарі

  • Від Віктор Полянко на Останнє правило

    А мені оповідання сподобалося! Аргументи про “рваність” мені здаються чисто суб’єктивними, адже автор хотів показати 4 зрізи з життя героя, еволюцію його свідомості разом з еволюцією його імені. І те, що спершу в імені присутня літера “ґ”, а потім зникає, пояснюється його переходом з Московщини до Гетьманщини.
    З негативу я погоджуся з аргументом про кон’юнктурність. З перших рядків я вбачав “наїзд” на релігію, але потім виявилося, що мається не релігія взагалі, а саме російська інтерпретація, коли церква невіддільна від держави і аналогів КДБ. Звісно, в цьому є чимала доля правди, але писати так не зовсім етично, бо мимоволі виникає враження, що всі росіяни погані.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 10:40 am
  • Від Птиця Сірін на Ті, хто за гроші

    “Підійшовши до дверей, опустилась прозора бульбашка”.
    Аж раптом класичне “Проїжджаючи повз станцію…”
    “Я підійшов до дверей. Опустилася прозора бульбашка”. Як варіант.

    “– Чудово, якихось сорок парсек. Багато часу не займе”
    “Він знову клацнув якийсь важель”
    Тобто кораблями майбутнього, що здатні легко подолати відстань у сорок парсек, керують за допомогою важелів? Щось дивне.

    “Перед ілюмінатором пропливали шмаття обшивки союзного корабля”
    Союзний – той, що перебуває з кимось у союзі? Чи мається на увазі російське “дружній”? Якщо перше – де йдеться про той “союз”? Якщо друге – це русизм, яких, до речі, забагато в оповіданні.

    ГГ космічний мародер, пірат. Іншого не дано – ми бачимо, як він обшукує корабель, який зазнав катастрофи. Далі він теж має діяти згідно з цим характером. Якщо не з’являться обставини, що примусять його діяти інакше. Таких обставин немає. Але герой раптом перетворюється на справжнього Героя.
    Припустимо, що пілота він рятує безкорисно. Але ж це нічого йому не коштувало й було досить безпечно. Щоправда, виникає питання, чому він не поцікавився спочатку, людина той чи ні. Бо кисень бузковому прибульцю міг заподіяти шкоду чи навіть смерть.
    Але далі – ну чиста фантастика. ))) Він обирає власну загибель, аби попередити базу про атаку. Це вже потребує ретельного психологічного обґрунтування.
    І головне питання – в чому полягає ідея цього оповідання?
    Удачі на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 10:37 am
  • Від starfort на «Маленький крок»: І тур голосування

    З кожної групи виходить по п’ять оповідань.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 10:04 am
  • Від starfort на «Маленький крок»: І тур голосування

    Так, все правильно: в довільній формі, назва твору і оцінка. Найкраще надіслати голоси з тієї ж ел.пошти, що й оповідання.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 9:59 am
  • Від NotAFake на Тріумф

    “зупинемо” сильно кинулось в очі. Хотілося б продовження історії. Що там з вірусами? Вдалося приборкати стихію? Дякую.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 9:53 am
  • Від Rembrandt на «Маленький крок»: І тур голосування

    А скільки оповідань з кожної групи проходить до фіналу?

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 9:40 am
  • Від NotAFake на Нудна поїздка

    Ох вже ці люди, навіть в такій милій історії занедбали Землю. Добре, що є ще Іо та Європа.
    Авторові успіхів!

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 9:38 am
  • Від rosava на Таємниця завіси

    Просто. Завершено. З хорошою ідеєю, яка залишає по собі поживу для роздумів. Використано поширені типажі пари героїв для легшого занурення. Мені все подобається.
    Автор добре попрацював.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 9:36 am
  • Від rosava на Перший меч

    Виглядає як сценарій трейлеру до серіалу у жанрі космоопера )
    Сподобалося, як все динамічно описується, перший діалог занурює в історію. Всередині, щоправда, пішов пафос, але в трейлері я б таке подивилася. Звучить героїчна музика. Фокус на постать в обладунку. Кров летить, бризкає на стіни. Крупний план на рішуче, викривлене люттю обличчя героя. Зблискує меч і показується заголовок серіалу. Чорний екран. Пауза з м’яким переходом до наступної сцени. Заключний діалог героя вбивати піратів. Рев лицарів. Титри: “На екранах у 2020 році”.
    Щось я відволіклася.
    Існує невеличка проблема з комами, доводиться розставляти паузи самостійно.
    Під кінець не вистачило якоїсь розумної думки, окрім “вбивати піратів-москалів”, але в цілому мініатюра непогана.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 9:27 am
  • Від Примарна хмара на Спадок

    З мовного боку – смаковита мініатюра. Читається добре.
    Здалося, що то нотатки до твору більшого обсягу, тому чимало “рушниць” (погоджуюся з Птахою повною мірою) розкидані скрізь, але так і не стріляють.
    Трохи бракує логіки, і навіть авторські пояснення не рятують. Але на колір і смак…
    Удачі на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 9:19 am
  • Від NotAFake на Інсайт

    Чарівним істотам-смертникам читає лекцію про тупих людців-білковий слиз ненароджений біоробот-чоловік, яким хтось керує із глобальної мережі? Щось занадто складно.
    Зрозуміло, що людству гайки, але як “хибні” уявлення про світ – генетика, еволюція, допоможуть чарівним істотам на пару зі штучним розумом у фінальній битві?

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 9:19 am
  • Від Птиця Сірін на Повага до старших

    Сашо, я згодна, звичайний чай із хлібом у багаття сприймається як неземна їжа.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 8:55 am
  • Від NotAFake на Перший меч

    Цікаво, я якому такому світі герцоги, маркізи і леді можуть зібратися в ангарі за 16 світлових років від найближчої колонії. д’Артаньяна на них немає!
    Бажаю успіху!

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 8:52 am
  • Від Автор на Крок

    Зіркохід, дякую за коментар!
    Питання про те, чого вчить оповідання, я задаю собі щоразу, коли сідаю писати. Щоправда, його не завжди собі задають читачі, а якщо й задають, то часто знаходять не ту відповідь, яку закладав автор) Власне тут я хотів показати, що інколи, аби протистояти злу, треба бути безпосереднім і щирим, як мале дитя. Бо найбільші злочини коять люди, засліплені жагою влади, слави або грошей. Якби доля звела Крукса з якоюсь амбітною і ображеною життям особою, хепі-енду би не вийшло.
    Про “заяложеність до чорних дір” – мабуть таки правда. Особисто я не намагався переказати якийсь прочитаний твір, але, цілком очевидно, що ніщо не нове під місяцем і цей сюжет, який лежить на поверхні, вже використовував багато-хто. Тому я намагався вирізнити це оповідання, зробивши його ближчим до українських реалій – і це в певній мірі вдалося: вже трьох читачів зачепила моя картопляна тематика 🙂

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 7:58 am
  • Від НеоГоголь на «Маленький крок»: І тур голосування

    Я правильно зрозумів, що бюлетені пишуться в окремому документі і заповнюються в довільній формі: назва твору і оцінка? І ще, в листі треба вказувати, хто давав оцінки (свої ПІБ чи псевдонім) або достатньо буде електронної пошти?

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 7:22 am
  • Від Шпротина на Нудна поїздка

    А мені сподобалося, і те, що хлопець починає з нудьги, а закінчує – через закоханість – усвідомленням величі людства і оце от усе – то це мені якраз здалося класним і органічним. Я була здивована поворотом.)
    Дякую за світлу оповідку.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 2:26 am
  • Від Шпротина на Дотик

    У мене ті самі враження.
    Де хоч би якесь фантастичне припущення, крім того, що дочка терапевта стала б когось там пропускати, мені виявити не вдалося.
    Оформлення тексту просто йой.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 2:19 am
  • Від Шпротина на Маленький крок Селіни

    Клас, будо драйвово.
    Гачок-підказка занадто виразний, але нічо. Усе разом дуже насичено й динамічно. Дякую за задоволення.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 2:16 am
  • Від Шпротина на Чарівники не бувають колишніми

    У мене теж викликає несприйняття формула “фентезі + АТО/ООС”, аж до відрази. А тут ще й “через космос” на драконі, памороки забиває.

    Як кажуть, “занадто рано”.

    Що, у принципі, не заперечує того, що читається рівно і за наших усе одно вболіваєш, бо наші.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 2:01 am
  • Від Шпротина на Птахом стати

    Приєднаюся до попередніх коментаторів.
    Не дуже зрозуміла, що хотів сказати автор: худі злетять, а огрядні гепнуться, але винні в цьому худі?)) Чи тут традиційна, освячена часом ідея: настрій натовпа мінливий?
    Ніби так, але якось воно висловлено дивнувато з огдяду на сюжет.
    Поезія наприкінці трошки – суто моя думка – зайва.

    Перейти до коментаря
    2019/08/16 at 1:53 am