Коментарі

Дуже гарні описи та роздуми героя. Автор непогано використовує згадки кольору для створення атмосферності та фактури. Вся ця жовтизна, папір, бетон, пісок…
Зауважте, втім, що диск “Вояджера” мідний позолочений, і назвати його вінілом можна хіба в порівнянні ; )

Сетинг оповідання дуже крутий. Автор не перший, хто описує космічних слов’ян (це вже було добре зроблено в EVE та Endless Space 2), але в літературі це неоране поле. Це варто розвинути в більший твір. Також уклін за грамотну легку мову.

Хоча все оповідання – це діалог, його легко та цікаво читати. Тут камерність всього, що відбувається, пішла дуже на користь і автору хвала, що він не почав відступи в різні боки.
– Дорманцям теж пощастило, повір. – це вогінь.

Це три міні-оповідання, склеєних в одне. Перше доволі миле та щемливе про стосунки двох, майже трьох, людей. Друге – легка сатира. Третє… а що там сталось? Поясність у коментарях, раз в оповідання вже не втиснулось. Головний герой відчував Ганнусю в іншому світі, тому його обрали пілотом? Хто оточив Землю? Двійники головгероя з інших світів? Чорноокі гуманоїди? А що з того як гуманоїди знищать Землю? Адже люди розпорошилися вже по всій галактиці. А в Ганнусі за 40 років не з’явився чоловік, можливо вже другий чи третій?
Як казав Оккам, “Не треба примножувати сутності без потреби!”

Чи читали ви оповідання про Аркашку, що любив писати фантастику? Це я звертаюся не до автора, а до читачів. Так ось, він підріс, вивчив українську і продовжив справу тут.

Нагадало серіал “На краю Всесвіту”. Збіговисько інопланетних почвар, зайнятих буденними справами, що так і хочуть відпустити якийсь жарт про цих дикунів людей. Чи цікаво читати? Так, і відчуття феєрії є. Та для міні-оповідання вводити ще й падіння на чорну діру в останніх абзацах, як на мене, зайве. Після слів “Я Ксенія. Лікарка” я очікував, що це буде фінал і всі почвари виявляються пацієнтами психлікарні. Чи якоїсь іншої анекдотичної розв’язки.
“Людина із зеленими відростками підійшов до мене” – так людина чи ні? Я ось в себе зелених відростків не спостерігаю. Може в них “людина” слово чоловічого роду?
Тож, авторе, спробуйте розвинути цю ідею в щось цілком гумористичне. Можливо тоді ви почнете експансію в літературу.

Вельмишановний авторе! Ваш твір приємно читати.
М’який плин сюжету, естетика…

Щось мені підказує, що ваша робота добряче вжарить по інших суперниках…
Думаю, це відчуваю не лише я, тому очікуйте ще більше негативних коментарів від деяких авторів.
Прошу пробачення.

Скажу так: ваш твір – це перець чилі. Хтось їв би таке навіть і в десертах…

А от я… Як потрапить до рота, то плююся, немов верблюд…

Пробачте.

Це той випадок, коли написано професійно, якісно і весело… Я від душі посміялась над реакцією ніздрів одного із персонажів на діалоги.
Однак, чомусь, не лягло в моє серце… Просто цей стиль не для мене…

Авторе, разом з цим, хочу наголосити, що ви молодець! І, скоріше за все, ваш твір може дуже сподобатися іншим людям. Успіхів! Пробачте, будь ласка, за відгук з критичним відтінком.

Можу сказати автору лише одне: БРАВО!

Є люди, яким подобаються важкі психологічні триллери з галонами розлитої кровяки, жорстокістю, ненавистю до всіх і всього… Словом, все в стилі ігор Колізею… Тому, якщо читач хоче порцію подібних розваг – це саме те, що треба…
Однак, якщо вам в житті і так вистачає злоби та проблем, цей твір, скоріше за все, залишить неприємне враження.
Вильмишановний авторе, для сюжету наукової фантастики іноді критично необхідні жорстокі сцени, але їх має бути не більше, ніж солі в котлетах! Інакше їсти буде неможливо. Спробуйте використовувати ваш талант, який дійсно у вас є, більш гармонійно. Прошу пробачення за відгук з критичним відтінком.

Професійно. Припускаю, автор твору особливо любить Айзека Азімова, тому оповідання викликає приємні асоціації… Успіхів!

Атмосферно вийшло! Один із найсильніших творів конкурсу (станом на момент написання цього відгуку). Ви створили такий потужний твір-зореліт, що тепер вагаюсь, чи обжене тепер вас хоч хтось… Автор – молодець.

Атмосферно вийшло! Один із найсильніших творів конкурсу (станом на момент написання цього відгуку). Ви створили такий потужний твір-зореліт, що тепер вагаюсь, чи обжене тепер вас хоч хтось… Автор – молодець.

Вважаю цей твір високопрофесійним:
1. Коли читаєш, гармонічно вимальовується простір сюжету;
2. Гумор простий, без бруду…
3. Легко читається.

Всі ці позиції формують ідеальний баланс для психологічного ескейпінгу читача від власних побутових проблем. Почитати б серію подібних оповідать, доки їдеш додому після важкого робочого дня або складного спілкування з недоброзичливими людьми… Це було б супер. Ваш твір оптимально підходить на роль відволікаючої терапії.

P.S. Думаю, цей твір переможе.

Прочитав, це вже плюс. Але до героїв питання. Чому їх три, а не один? Що змінилося б? Пиячити важко одному? Я до того, що всіх трьох було б урізноманітнити. Чи розкривати персонажів, то не для мініатюри?
Бажаю наснаги.

Лекція на початку втомлює. Відтак на кульмінацію у вас не вистачило знаків. А як початок роману… Не скажу напевно, що продовжив би його читати, якби ви його написали.
Авторе, бажаю наснаги.

Цікаво, читабельно. Єдина вада — відсутність драми. Так. Головний персонаж хороший і все таке, але все ж сюжет надто передбачуваний.
Наснаги.

Схоже на нову безамбіційну спробу від одного автора, любителя еко-фантастики. Атмосфера шкутильгає, конфлікт не пропрацьовано і такі-сякі люди, що не здатні вирішувати проблеми. Все б нічого, але читати трохи нудно. Вибачаюся у вас, Авторе, але сюжет “Аватара” ви запхнули у мініатюру досить недбало. Скоротити нудну першу частину, додати цікаву сцену кульмінації і це можливо б врятувало б задум. А так ні про що.
Наснаги.

Вітаю, авторе!
Я прочитав ваше оповідання й воно мені сподобалося!
От тільки не второпаю, може я щось пропустив, і повна назва цьогорічного конкурсу: “Експансія декількох тисяч оповідань про “Вояджера”? )
Творчих злетів!