Коментарі

мене ошукали
це не Шеклі, не дух. Це дух дня Сурка. Написано не зле, стильно. Але все (в моєму розумінні) псує абсолютно списаний, банальний хід із відомого кінофільма.

Автору: Ви самі дали відповідь – це новина від ДеБірс!!! Вони спочатку забезпечать повний контроль над технологією, потім розширять ринок. Не думаю, що вони втратять від того. Все прораховано. Втім, якщо б хтось робив діаманти за ціною скла, і просто спробував би вийти з цим на ринок… отоді було б по-іншому. Втім, ми скочуємось до обговорення реального життя, а не оповідання.
Удачі на конкурсі!

Клешоногий Паротяже!
Дякую за відгук і рекомендації!
Щодо “прориву”: якщо ДеБірс може поставити обмеження на обсяг синтетичних алмазів, то це свідчить, що технологія все ще дорога, інакше кожен міг би їх виробляти. Вивчаючи питання, прийшла до висновку, що якісні алмази, достатньо великі для використання в ювелірці, коштують лише трохи меньше натуральних. До речі, якраз нещодавно вийшла новина в тої самої Де Бірс, яка частково наштовхнула мене на ідею оповідання: компанія вперше в історії планує почати випускати ювелірні вироби з використанням синтетичних алмазів і спробує значно знизити вартість таких виробів порівняно з натуральними. Очікують, що найближчим часом це кардинально змінить галузь: 1 карат коштуватиме 800 доларів, проте все ще не за ціною шкла 🙂
http://money.cnn.com/2018/05/29/news/companies/de-beers-man-made-diamonds/index.html

Нє, мені було прикольно читати. Так писали десь у шісьдисяті. Типу сів на ракету і полетів, пихкаючи вогняним хвостом аж у іншу Галактику. Сів, та й балакаєш з інопланетянином. Для повного відчуття ностальгії не вистачило блимаючого кольоровими вогниками комп’ютера, який “жадібно ковтає перфокарти”. У чувака-желе він би був такий доречний. Було б вапче лампово!

загалом цікаво. До плюсів відношу актуальність, відображає деяку особливість соціального світу. Є питання описаний метод – соціометрія – валідний? Ви маєте на увазі Морено чи щось інше?

гадаю Шеклі і не має бути. Має бути дух творів Шеклі, а тут вже кожен розуміє на свій лад. Оповідання непогане, хоча і невеселе

та то не зауваження, а так – міркування, а міні звісно для написання складна річ, не говорячи вже про Шеклі

Є питання. Чому пігулки з курсами “літератури” та інших дисциплін називаються “дитячими”? Може, варто було б спростити “письмо”, “читання” – це щось більше пасує до “дитячого”.
Але фінал, на мою думку, обірвали. Якось надто різко відбувся перехід, не зовсім видно трансформацію героїні.

Марко, дякую за коментар! За нерозкриття персонажу ГА можу сказати: обмеження в знаках; ледь вклався, щоб викласти це . А стосовно надто довгого монологу – я врахую ваше зауваження!

знаєте, мені сподобалося, можливо тому що люблю такі от буттєві, філософські речі. Сподобалося почуття гумору автора, та власне гумор у тексті. З іншого – фінал дійсно трохи абстрактний і ніби відірваний від попереднього тексту, можливо варто було якійсь гачки закинути раніше. Є ряд моментів на які звернув увагу (наголошую на своєму суб’єктивному баченні, бо і сам лиш навчаюся.

цікаво – а як це усміхнутися по-підлітковому? (мені це не зрозуміло, враховуючи складний вік підітків )

випускники, викладачі, цікаві. Тинялися заблукалі туристи. – викликає занепокоєння хто такі цікаві? Заблукалі туристи – вони цікаві?

“танцювати” просто так, аби не заіржавіло. – тут не знаю, а якщо танцює – то не іржавіє?

Гарячий вітер ганяв площею залишки крапель вранішнього дощу. – вранішній дощ – тобто той що був вранці, то скільки вітер буде ганяти краплини?
Пані Декан кафедри Пошуку – ось тут суттєве, запевняю Вас, декан не очолює кафедру, декан очолює факультет)), хоча можливо у творі інша реальність , в нашій же кафедру очолює завідувач кафедри
доктор медицини Вировій – доктор медицини працює в лікарні, в виші працює доктор медичних наук , хоча за кордоном це можливо, значить це на виш у майбутьому)) або це відбувається за кордоном

Антон обіймав дружину, дивився туди, де пообіді з’являться перші ознаки надвечір’я. – а що заважає сказати куди саме дивився Антон. Що має при цьому уявити читач? Краще одразу дати образ
Ляля знову промовчала. Птаха з руїн полетіла геть. Прийшла мама.
Їх просили нічого не приносити. – рубані фрази, від птахів до мами і якихось їх.
з пакунком не зрозумів, до чого золотий мільярд
Успіхів

Перша половина оповідання непогана. Дуже цікаво. А потім починається надто детальний опис банальних речей. Немає ніякої інтриги.
До прикладу: “А коли вільного часу багато, у голову лізуть усілякі дурниці.” Нащо відверто про це казати? Читач розумний і сам здогадається що це так.
Ще не завадило б гарно вичитати текст. Багато дрібних помилок: і кінцівку обірвали, і мука вилізла, хоч мало б бути борошно.

Дякую всім за відгуки 🙂

>> Соціальна фантастика? Цікаво.
А чом би й ні? Мені здається, Шеклі писав насамперед гумористичну і соц.фантастику, а вже у другу чергу НФ.
До речі оповідання написане під сильним впливом “Паломництва на Землю” 😉

>> Кінцівка непогана, але якось Ви різко історію з дівчиною обрубали 🙁
Мабуть іншої кінцівки ГГ не заслужив 😉
Принаймні у рамках короткого оповідання))

в цілому непогано, читати цікаво і зрозуміло. Трохи напружив тривалий монолог Головного Архитектора у фіналі, занадто довго і МОНОЛОГІЧНО, виходить ті двоє генії увесь цей час мовчали ? Якась Шекспіріада. Як на мене, тут встрачены можливості для опису вражень ГГ. Персонаж ГА загалом для мене суперечливий. Бо з самого початку ми дізнаємося, що він просто Головний Архитектор. Тобто без імені, просто роль. Налаштовує або на кафкіанство, або антиутопію. Проте герої поводяться по іншому ( і імена в них є, причому з відсилом кудись там), і не тікають від ГА (якби це було у кафкіанському , чи антиутопічному світі) а линуть до нього. Але, звісно, це лиш мої враження.

Як “повчальна історія” – непогано, хоча варто було б прибрати деякі зайві описи, але додати трохи більше дії, яка б розкривала жадібність і тупість конгресмена, як і мотиви зоряних рас.

Проблема є в самому “прориві”: якщо говорити про бодай якусь реальність, то це не проканає. Ви згадували штучні діаманти – вони насправді дуже дешеві у виробництві. Як вчинила Де Бірс? Поставила все на жорсткий контроль, особливо виробництво сінтетичних каменів. Ціну регулює картель, і боюся, тому, хто спробує її суттєво скинути, не довго жити.
Автор так бачить, і це його право, та мені здається, що варто було пошукати інші речі, які б призвели до проколу ГГ.

А мені цей твір нагадав Лук’яненкового “Мій батько-антибіотик”. Історія – цікавий середнячок. Також, не вистачає вичитки, однак з часом все виправиться. Успіху!

Історія добра. Так, трохи наївна, то й що? Проте світла і легка.
Логіку шукають.. яка логіка у 4 вершниках Апокаліпсису??? Давайте ще Біблію розберемо на логічні шматки. Нема логіки в вірі. Просто нема!

Біоток, дякую за коментар!

Оглядатор, Єва спокусилась плодом із дерева. Кажуть, що то було яблуко. Ось така історія))

Клешоногий Паротяг, це можна вважати передісторіїю до створення і вигнання Адама та Єви із Раю. Принаймі, було бажання зобразити події “перед тим”. А це – задовго до народження Христа.

Автор не потрудився хоч трохи прояснити свій задум для читачів. Є зав’язка, опис героїв, згадка про дарунок і банку, і… все. Адьйос, амігос. Ми простилися з героями, навіть не випивши з ними по склянці чаю. І тут бац – примітивна розмова істот, які названі надрозвиненими. Розмова, більш притаманна двом блазням з комедії. Але найголовніше, що я так і не зрозумів, чого саме було занадто у самиці. Чи то волосся, чи то бородавок. А може у неї був “готтентотський фартух”? Хтозна. Автор нам про це не захотів розповісти. Тож і мотиви вчинків всіх героїв залишилися таємницею.