Коментарі

Досить захоплююче оповідання.
Автору удачі.

Твіст в кінці гарний: дотепно, неочікувано. Але те що йому передує, трошки розчаровує. У світі, де пограбувань не бачили вже “кілька тисяч років”, очікуєш якихось неймовірно просунутих систем безпеки (особливо в казино), а тут рандомні челіки залітають у залу зі зброєю — і за 5 хвилин вже у сейфі. Потім ГГ бере у них сумку грошей (під чесне слово) і спокійно собі виходить на двір — ніякої охорони чи сигналізації. Такі умовності доволі сильно б’ють по атмосфері.

Написано не погано, але капець то дивна логіка і рішення в героїв. Бо можна було прийняти антидепресанти і подумати більше ніж хвилину, знайшлася би безліч адекватних альтернатив, а не оте все ‍♀️

Мабуть гарне оповідання, сильно б виграло якщо вичитати і пунктуацію покращить.

Попри всю критику вище, мені оповідання сподобалось, повільне, рівне, з якимись філософським фльором. Безсмертя і бажання смерті, як єдиний вихід від мук існування.
Удачі автору.

дякую, приємно читати. Чортові менеджери

Це геніально. Дякую за розповідь і чарівний фінал.
Сподобався детектив без детектива і художник який малює свої полотна прямо в атмосфері. Дуже образно та атмосферно

Написано гарно. Історія драматична та тримає в напрузі.

Дякую за твір. Цікава робота. Шкода, що команда загинула і цей вчений загине теж. Однак, я так розумію, що доставити повідомлення інакше, ніж з кораблем не можливо? Тоді це дуже геройський вчинок
Дякую

Маю віддати вам належне: це хороше оповідання. Є, звісно, певні орфографічні помилки, але нічого такого, що не виправила б ретельна вичитка. Щоправда це не дуже схоже на НФ, скоріше на якесь міське фентезі з елементами НФ.

Дуже актуальне питання, аж занадто. Автор молодець, зміг/змогла і мене увігнати у стан глибоких роздумів про неминучість повноцінного винищення людства самим собою. Це ми, без сумнівів, можемо.
А взагалі, оповідання написано гарно, майстерно, лиш в одному місці я помітив невеличку одруківку (левіафантка)

Тема дуже добре розкрита, деталей, пояснень, та ілюстрацій достатньо – я побачив й світ, й відчув трегадію головних героїв.
Мене трішки розчарував фінал, бо база для меседжа заложена дуже непогана, але все зійшлось у “корпорації погані” та “бідним при капіталізмі бути дуже погано”. Хоча, скоріш, думаю для короткої форми мені не встачило часу з героями. Це частково коменсується тим що вони зроблені такими, що їх дуже просто впізнати та їм сопереживати. В цьому сенсі теж дуже гарний вибір.

Загалом сподобалось, дякую за цю історію

Оригінальний і динамічний сюжет. Браво.

Класно, мені сподобалося, напевно найкраще з восьми, які я встиг прочитати за сьогодні.
Є лише питання до того, що у “аварії” загинули два техніка, і це трошки спохмурює вчинок художника і його дружини. А ще не вистачило виразності образу “містка”, лише прогортавши назад звернув увагу, що він згадував його у інтервʼю, може якось ще візуально підкреслити це там же? Енівей, це я просто думки, що спали мені на думку, я не вважаю, що ці елементи псують оповідання.
Дякую вам за нього!

Прикольно, мені сподобалось.
Едине що, ніби як завеликі роки. Якось сумно думати, що в 2333 люди досі ходять в магазин за куркою і користуються смартфонами на кшталт наших)

Ох у ж ці астероїди, майже як таємничі незнайомці та підслухана в їдальні надсекретна інформація)
Із вашим знанням матчастини могли б не використовувати таке )

“Справжній капітан йде на дно вкупі зі своїм кораблем”.
Дуже сподобався хід із бевзем-студентом і фінал оповідки.
Лише виникли запитання, як спромігся хворий повернутися на землю після поїдання космічної малини, якими тістечками заразилася вума Соломія і чому вірус мутував лише в лікарняних стінах?
Цікаве рішення із новими звертаннями до осіб лише двох статей, але в масштабі крихітного оповідання мене воно радше відволікало, ніж занурювало в атмосферу.
Людству дуже пощастило, що обидва ящики потрапили в одну лікарню, а ще дужче – що ніхто із тих, котрі навідвідували близьких, не ласували малиновими десертами та не вдихали лікарняне повітря зі збудниками хвороби.
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

О, мені зайшло, прикол на історія. Абакса як справжня машина, йде на пролом. Що значить – дістали так дістали.
Спосіб подачі зайшов, гумор теж.
Класно.
Бажаю удачі

Дякую за чудовий твір. Це було захопливо . Прочитала на одному подихові. Відзначаю,як кількома вдалими фразами ви майстерно описуєте можливості нової спільноти. Сподобалися звернення вума і мен. Це крутенький варіант наче і запозичено, але якось українізовано. Гарна робота
Бажаю успіху

Головне, що ріже очі — стилістичне оформлення. А так — досить непогане оповідання. Хоча й основний твіст читається від самого початку.