Коментарі

Написано гарно, сказати б, соковито. Ось із ідеєю й мораллю твору складніше, на мій погляд, вийшло надто поверхово – наче в гамлетівських декораціях зіграли Козу-Дерезу :-). Все чекав якогось шекліанського виверту в кінці, та ба – або знаків забракло, або одне з двох :-). Але читалося з цікавістю.
Удачі на конкурсі!

Бджілка Рім, я сподівалась Ви оціните сарказм. Ви ж розумієте що всі помилки і очипятки Вам вказувати ніхто за будь ласка не буде, а їх тут багацько. Ідея оповідання цікава, але як вже писала – кінець псує враження.

Як і більшість “чудес” у тому всесвіті, (як реінкарнація, наприклад), Лемурійська Машина використовує принцип “квантової заплутаності”. Її фукція – впливати на причинно-наслідкові зв’язки подій по всій їх протяжності. Для цього в ній є т.з. “діоданди” – предмети, які так чи інакше відіграли поворотну роль в історії. Лемурійці були вимушені використати її як зброю. Атланти ніколи не були чисельними, а тому для боротьби з ними відслідковувалися всі причинно-наслідкові зв’язки, в яких вони приймали участь. Машина “веде” їх деякий час, поки на знайде відповідник. Тобто такий причинно-наслідковий ланцюжок у іншому часі-просторі, який можна пов’язати з конкретним атлантом. Коли це стається – машина “вирізає” його з реальності і перекидає хроноаккордом кудись далеко. Це одна з останніх атлантських гіпотез. Також відомо, що коли архелологи Аненербе на початку ХХ ст. знайшли Калейдоскоп, то вони спробували використати його для переміщення між альтернативними реальностями. Експеримент завершився частковим успіхом. “Туди” потрапити можна, а “назад” – ні, так як робота машини викликає цілу лавину фатальних парадоксів.

Хто зна. Не все очевидни є очевидним )))

Спочатку, хотів нарешті прочитати “Так казав Заратустра”, щоб більш компетентніше підійти до коментування вашого твору, оскільки так-то, наскільки я читав про сюжет твору Ніцше, то ваш твір є дуже гарною алюзією на нього. А змегрійці навіть біологічно обіграні з ідеєю надістоти. І водночас, ваш твір, окрім купи емоцій, змусив задуматися, що залишатися від людини, коли вона стане надлюдиною? І так сумно від цього стало. А ще здалося, що автор ніби сам сповідується, що не варто десь застрягати.

Оце, ви, так цимблика утворили) Невже це все про звичайні пологи?)

Початок і закінчення – гарні. Середина – провисає. Повторення “Я – робот” не дуже мене переконювало в тому, що, дійсно, він – робот. Чомусь, сприймалося словами-паразитами, що притаманні якраз саме людям. А ось чомусь часу і метрам в цифрах, навпаки, було більше віри. Також не зрозуміла поведінка куратора. Звичайно, він може негодувати на робота, але ж все одно знає про роботів всю ту інформацію, що починає простирадлом викладати йому робот, та й ще й, враховуючи важкий характер куратора, як він тільки витримав монолог цього вбогого робота?

Дійсно, пріонні захворювання дуже небезпечні. І, дійсно, це може бути однією із гіпотез обмеженості життя людині, в середньому, у сто років. Щодо композиції й форми, то не дуже спочатку віриться в “пояснення” Нанни, коли вона тридцять років вже провела поряд з Бальдром. Потім, звичайно, йде фраза “Ця сцена повторювалася вже безліч разів.”, але вона більше виглядає як ще одним “поясненням”, тільки вже “поясненням” “поясненням”. А далі, звичайно, на такі нюанси вже не звертаєш уваги, бо захоплює розповідь про пріони і т.д. Єдине, що залишилось мені незбагненим – так це дія загадкового Каледойскопу. Поясніть, будь ласка, принцип його дії.

Вітаю, авторе! Так розумію, нюанс про те, що люди в тому майбутньому саморозмножуються і самозадовільняються без будь-чиєї допомоги завдяки своїм членопіхвам, залишили поза кадром, бо інакше було би 18+? Гумор є. І смішний. Знаєте, єдине, що псує твір? Ворожість. Наш метод все-таки – гуманізм.

Утопія, як не крути. Коротко і ясно. 😉

Фінал – гарний, і оповідання добре. Дякую автору!

Цікаво і сумно. Хай вибирається, в наступному оповіданні. 🙂

Прикольне оповідання!

Дуже дякую за відгук. Ваші б слова та до остаточного результату)))

“Багато прмилок” і “погано вичитано” – це дуже правильна критика! А от про дефіс – так, це зла помилка, ніяк не навчуся писати окремо….

Багато прмилок, погано вичитано, будь ласка без дифіса! Так довго балакали, а в кінці мол я не мав часу Вам щось пояснювати.

Хороше оповідання, гарно написане. От тільки закінчення якесь незрозуміле, щось у ньому не вистачає, як на мене.

Авторе, ви знаєте, це просто шикарна розповідь! Дуже по-шекліанськи, дуже сатирично, дуже актуально. Поки що це топ на цьому конкурсі. Звісно ж, у моєму особистому заліку 🙂

насправді надихнули “Свинарка і пастух”… ну, це вже з далекого минулого …, а ще мрія згорнути простір таким чином, щоб Україна і Грузія були хіба тільки через горіх одна від одної 🙂

Вітаю! Певен, що ви заслуговуєте на зірочку не тільки в моєму путівнику фантастики )