Коментарі

Дві цікаві ідеї:
1. Показати подію від імені тих хто спілкується запахами.
2. Показати свідомі овочі (як вам таке вегани?))))
Спершу трохи важко вклинитися в подачу і невиразні “імена”, але через дві вищевказані ідеї це оповідання у мене поки фаворит.

Гарно написано, піднімає важливі тема творчості та межі медичного втручання, й балансу між різними аспектами здоров’я. А от срача в коментах я не зрозумів.

Дякую. Для горору оповідання трошку беззубе, а для фантастики трошки не вистачає фантастики. Та й для теми конкурса тут не вистачає прояву волі, а обставини далекі до безнадійних.

Перше, що кидається в очі, це те, що твір явно перекладений з російської мови, це видно за деякими характерними словами і неспівпадінням родів, треба було краще вичитати.
А загалом оповідання непогане, є цікава ідея, є хитрий і дієвий план обману сильнішого супротивника, і т.д.

Grumpy granny, Ви думаєте я буду мовчки читати диванних критиків? Написали образу, то отримуйте образу у відповідь.

Навчіться спочатку писати аргументовану критику, а вже тоді кажіть, що кому робити.

Дякую за відгуки! Мені здається що старша дівчинка збагнула б що сталося щось непоправне. Вона могла істерити і т.п. А п’ятирічні бувають дуже розважливі. Тим більше що дідусь привчив Тонечку не боятися підвалу. Для неї це місце для гри. І хоч та гра затягнулася, є “дідусь”, який з нею розмовляє, заспокоює її і грається з нею. Саме дитяче нерозуміння ситуації – захисний купол для дівчинки, яка вірить що двері охолонуть і мама прийде.
Чи будуть смартфони через 300 років? Можливо у вигляді прикраси, яка розкладається при потребі. Можливо це буде браслет з кнопкою чи ґудзик. Якось не віриться що всі поголовно встановлять чіпи. Поживемо – побачимо)))
Люди – консервативні істоти. Магазини точно будуть)) 300 років – це не так і багато. Може змінитися мода, а може й повернутися до стилю “ретро” – у всьому, навіть в запеченій курочці. Мені подобається комфортний футуризм)
Ще раз дякую, можливо пізніше скоригую час і взагалі – попрацюю над ляпаси.

Дуже переконливий жахастик. Дякую!

Пресвітле небо, кожен новий епізод – картинка, дуже чітко прописана кількома фразами. Я все те бачу – і підсвітку на волоссі, і той неймовірний паркур: дівчину з розкинутими як крила тремтячими руками. І відключення імплантів, і новий ранок. Це справді щось футуристично-нігілістичне, але дуже людське, бо бути для когось батарейкою чи світлом, чи натхненням – це було в усі часи.
Зачепило. Удачі, авторе!

Щиро дякую за відгуки.
Хлопець з вірусом повернувся на Землю хворим, там інкубаційний період три дні, а далі – лікування, яке закінчується летально. Спершу лікували як застуду. Потім почали досліджувати вірус, по ходу з’ясували що він не знайомий. Не зразу виявили джерело походження. Хлопець привіз жменьку замороженої космічної “малинки”. Хтось спробував. Зрештою розібралися і локалізували.
Вума Соломія заразилася від латентного носія вірусу. Довелося скоротити цей шматок, щоб увійти в конкурсні рамки.
Відвідувачі лікарні не їли десерт, тому що я не уявляю як можна щось їсти, забігши провідати хворого.
Гадаю, мутація вірусу почалася вже після першого контакту з людьми.
Погоджуюся, що є над чим працювати. Дякую!

Це зашифроване послання з фронту. Не маючи як дешифрувати, я ніц не зрозумів. Мабуть так і було задумано.
Сподіваюсь текст знайде свого адресата 🙂

Не знаю, чи закладав автор(ка) це навмисно, а чи ні, втім під час прочитання з голови ніяк не йшов “Старий і море”. Чи то загальний сетинг та персонаж схожі, чи Гемінгвеївська меланхолія “втраченого” покоління, але на відміну від нього – й надія в образах молоді. Чудове оповідання!

Добре. Детективи не дуже мені заходять, але добре. Успіху!

Оповідання написане непогано, проте занадто передбачувано: те, що герої помруть від голоду – це до тарологині не ходи, а от ні саспенсу, ні твісту так і не трапилось. М.С. Мазл влучно зауважив, що спроба з’їсти померлого (доволі типову для такої ситуації) докрутила б бодай якийсь горор-елемент сюди. Також мене здивувало, що ГГ досить довго як для людини, що голодую, зберігав досить ясну самосвідомість. Автор почав розповідати у щоденнику про симптоми голоду, замість демонструвати їх через розфокус свідомості та периферійні думки, що також додало б напруги.

P.S.: в США використовують формат дати MM/DD/YYYY, на крайняк ISO, але не європейський.

Авторе, ваші відповіді роблять тільки гірше. Якщо не бажаєте аби вам щось писали про ваші твори – тримайте їх у столі разом з вашим медичним дипломом, бо схоже там їм обом і місце

Оповідання написано вправно з точки зору громотності та сторітеллінгу. Героїня, хоч і типова, але належно прописана. Сподобались назви Завад: вони звучали свіжо у сетингу космічної опери. Чого ж забракло, то це нетипового конфлікту, та й відступ Наума лишає легке розчарування. Але оповідь хороша.

Звісно, я не автор, але запропонував би замінити Сонце на Зірку В231, а Землю — на планету з подібною технічною назвою. Це дозволить логічно додати інші деталі: пояс астероїдів, відсутність зв’язку, раптові спалахи зірки. Таким чином, це виглядатиме як колонія на тероподібній планеті, яка загине від спалаху рідної зірки, якщо не…

Звісно, це лише моя думка, але так, на мій погляд, буде ліпше.

Нагадало оповідання про роботів Айзека Азімова. Є інтрига і цікаве пояснення, що ж то сталося з роботами, з іронічним нальотом. Окремо слід похвалити, що автор цілком реалізував свій задум у невеликому обсязі тексту.

Ні, ну робити головних героїв драконами це читерство. Всі люблять драконів : )
Автору явно забракло місця додати якийсь ширший фінал на один-два абзаци. І роль зниклої-віднайденої Іти майже нульова, порівняно з двома головними героями. Зате відповідність темі конкурсу 100% і є якась оригінальна світобудова. Ідея, що чим менше лишається лдей, тим сильніші вони стають, досить оптимістична. На їхній планеті треба лишити напис для ворогів “Не лізь – уб’є”.

Дуже цікаво. Чимось нагадує одну з серій “Чорного Дзеркала”. Чи навіть не одну. Особисто я також думаю що людину людиною робить і hardware і software. Однак чи вважати істоту без чогось одного живою – питання відкрите.

Що ж, це дійсно хороше оповідання. Хоч концепція не нова, от тільки акцент у ній актуальний як ніколи для нашої буденності. Мені це нагадало не тільки “Прибуття” та росіянську експансію, а радше китайську (бо хто вивчав їхню історію та культуру в курсі, що то ніяка не “альтернатива” Заходу) і “Проблему трьох тіл” Лю Цисіня (хоч там ця гіпотеза, наскільки пам’ятаю, не застосовувалась). Гадаю, другий тур оповіданню гарантований, а там – хай переможе найкраще 😉