Коментарі

> Бо щось маю нехороше передчуття щодо напіврозумних технологій і суто людських стратегій

Я теж, авторе, я теж. І хата в селі не виглядає вже таким аж поганим варіантом.

Найкраще в групі, однозначно.

Ще одне оповідання з шаленим потенціалом, але недосконалою реалізацією.

Текст більше нагадує замітку в радянській газеті, де розповідають про подвиги піонерів, які почистили море разом зі старим дідом. Фраза “Молодь квапливо побігла до нього, і Харалампій вперше за ці кляті роки спромігся на щиру і справжню усмішку.” якраз ідеально туди вписується.

Але сетінг який!

Умовна постапокаліптика, людина, що лишилася незважаючи ні на що. Легкий фльор екзотичності за рахунок грецького походження, але разом з тим лишаючись в рамках реалізму – такі поселення там дійсно є. Фантастика ближнього бою, проблеми, які вирішувати треба вже зараз, однозначний плюс. Образи моря, яке було живим і стало Мертвим – це теж круто.

Трошки допрацювати, додати інтриги, додати розвиток героя (або принаймні стосунків між героями), викладати інформацію менш в лоб, відшліфувати другу половину, і взагалі гарно буде.

Одне з тих небагатьох в групі, що зачепили.

Чесно, авторе, нічого там не нявкає для стороннього спостерігача, який не в курсі ваших задумів. І це проблема вашого тексту, а не нашого сприйняття, на жаль. У вас підсвічується в оповіді стільки всього, що не зрозуміло, на чому акцент, що є головним. Мабуть, там геніальний задум, але, як писали вище, він просто захаращений. Спробуйте виділити основне і переписати якось.

Це так виглядає дисоціативний розлад ідентисності? Я розумію, що тут усе мало бути дуже депресивним, але якщо героїня ніяк не може боротися і програє, це не дуже цікаво з драматургічної точки зору. Весь час одна й та сама нота, жодних перепадів.

Пишіть хоча б у ворді – він виправить половину помилок, якщо не більшість. Є дрібні помилки у словах, є русизми, є пунктуаційні помилки.
Не пам’ятаю, щоб Ісус мав навички телекінезу і кидався людьми, не торкаючись їх. Магом його теж не прийнято називати. До чого тоді взагалі було його згадувати?
Потенціал видно, автор може написати щось хороше. І немає нічого поганого в простих сюжетах, а то ми зараз дійдемо до того, щоб дитячу і підліткову літературу сварити. Просто потрібно трішки більше попрацювати над текстом, і знайти когось на роль бети, щоб стороннім поглядом оцінювали історії.

Це такий стьоб над кіберпанком? Все це дуже цікаво, але геть незрозуміло. Діалоги ні про що, тільки заради атмосфери, нелогічні вчинки персонажів. Я просто не знаю, навіщо оце все, щоби що? Ніби й написано вправно, але в мене неначе немає правильного кодування, щоб розшифрувати, що я прочитав насправді, бо послідовності слів не складаються в чітку загальну картинку. Оце озадачили.

З одного боку, все описується дуже сухо, схематично, з інфодампами, і причому через діалоги, ми по факту майже не бачимо самих подій. З іншого, наукова складова не те що кульгає, просто в момент, коли вони почали атакувати пульсар, я вже все, втратив нитку. Мабуть, там усе суперлогічно, тільки мені все одно, бо персонажі картонні, я за них не переймаюся, а екшен на словах теж не чіпляє. Дуже посередньо.

Мені подобається такий треш. Крила, турбіни, кулемети в роті! Круто! За легендою, мабуть, саме Дал зіжре насамкінець місяць!

Це мій фаворит у групі. Гарний пазл автор зібрав.

Це оповідання мене потішило 🙂
Написано досить добре, і ідея така свіжа та хрустка. Ням!

Добрий текст. Іісус на зарплаті. Я б хотів до нього попасти, підлікуватись трошки 🙂

Читаючи Нудоту, тільки й чекаєш, коли вона закінчиться. Але цей текст чіпляє — прочитав на одному подиху. Залишає добрий післясмак. Удачі!

Гарний текст. Має потенціал бути фаворитом.

Дуже тригернув момент, коли Вухама дивує стурбованість. Чудово розумію до чого це, але така реакція персонажа з “феодальних” часів виглядає максимально неприродньою.

На тему конкурсу походу ніхто не написав…

Оповідання написано грамотно і тримає інтригу до самого кінця, правильно реалізована чотирьохактна структура. Однак де тут наукова фантастика – не зрозуміло і, згідно з умовами конкурсу, це трохи таки мінус. Але оповідання класне.

Кінець оповідання це флешбек?
Взагалі добре, деякі фрагменти чіпляють.

Кінець оповідання це флешбек?
Взагалі добре, деякі фрагменти чипляють.

Чудове, оригінальне, інтригуюче.
Браво.

Раст, дякую за відгук! Тут вже назбиралося багато питань щодо сюжету, але я відчуваю, що пряма відповідь на них у якомусь сенсі зіпсує враження про мене, як автора, бо його робота надати усі ключі до розуміння у самому тексті.
У сценарному плані сюжету більше дії, ніж діалогів, і саме у діях розкривається значна частина історії.
У експозиції пояснюється сеттинг: ми у майбутньому, однією з потреб людей є збереження пам’яті, особисту інформацію люди довіряють духовним людям, які слабко контактують зі світським світом (пізніше з діалогу ми дізнаємося, що люди довіряють більше саме монахиням, тому гг (чомусь) є виключенням у чоловічому монастирі).
Далі місце, де люди заплуталися найбільше. У сценарному варіанті демонструється формування прив’язаності ГГ до померлої дівчини, і коли доходить до його рішення опублікувати книгу, це саме через те, що “ВОНА має право на життя.” Опублікувати книгу під її ім’ям він не може, бо це суперечить їхній етиці (втручання у життя померлих за межами роботи).
Тому думка про те, що дівчина була померлою – зумовлена сюжетом, а думка про те, що вона була вигаданою – цікаве припущення. Відповідь до обох позицій розкривається у кінці, де дівчина все ж існує, хоч і пам’ять монаха була очищенною за порушення правил.
Загалом, фантастичною складовою сюжету не є сам ШІ, який вже є нашим сьогоденням, а роздуми про його подальший розвиток і як це вплине на соціум. Адже у творі дівчини не змінилося практично нічого, окрім названого авторства, але саме це додало йому цінності.
За окремим проханням можу розібрати фінал, але знову ж таки, лише якщо це когось справді зацікавить і не погіршить загального враження
Дякую за увагу 🙂