Коментарі

А обов’язково ставити комусь 1?

Я все це зрозумів, але лиш одна подія, причому у внутрішньому конфлікті, на все оповідання – даруйте, цього недостатньо.

Класна ідея, читати цікаво, нічого зайвого, плюс емоційно та дуже кінематографічно.
Круто, точно буде в мене в десятці кращих.

це неможливо вмістити в коротке оповідання, навіть в 3 абзаци. це буде штучним інфодампом. достатньо просто вивчити матчастину наприклад послухати сучасні лекції з косманавтики. там чітко розповідають ЧОМУ людина у найближчі 300-500 років просто так літати між зірками. навіть якщо побудують фотонний двигун на 0,2 швидкості світла. через інтенсивне космічне випромінювання можне довезти лише роботів та ембріони, захищені під захисним шаром води товщиною 10 метрів і потужним магнітним полем . Жодна людина не перенесе подорож у 80 – 100 років під косічними променями. Зараз навіть пілотований людиною політ на Марс є проблемою – дуже великі шанси долетіти туди вже мертвим.

Про оптимізацію. Я не знаю, як його оптимізувати. Його треба розширювати в щось більше. Показати всі ті історії, як описані мигцем. Він мав би бути десь на 60-150 тисяч. Але в цьому вигляді це просто обрубок. Вибачте, але це так.

Мені от що цікаво. Автор питає, чи читали ми твір, а потім розкриває деталі, яких в творі не було й близько. Наприклад про міжзоряні подорожі. На майбутнє, якщо ви хочете, щоб таких питань не виникало — описуйте це в творі. Це два-три речення. І не все, що так очевидно автору – очевидно читачу. А як казав мій ментор: “Якщо в твоєму творі, є щось, що можна зрозуміти неправильно — це ОБОВ’ЯЗКОВО зрозуміють неправильно”

Щось цікаве затиснуте в занадто малий формат.
Дуже цікаво але нікуйя не зрозуміло.

Фінал трохи якийсь не цейво, але, менше з тим, це одне з найкращих оповідань в групі. Хоча отакий формат чату мені особисто не дуже заходить. Але це вже суб’єктивізм

Мені історія сподобалась. Продумані деталі, живі персонажі.

Супер

Це було напружено. Історія цікаву, правда, я не зрозуміла інтересу третього всесильного персонажа. Що йому розважатися з людьми через текст? Цікаво вийшло, спонукало задуматися

Гарні описи, дають зрозуміти обставини подій що відбуваються з героїнею всередині і ззовні

О, то це був не баг, просто комент додається годину))

Добрий вечір всім, тим хто є ще живий.
Насправді, я б не хотіла зустріти останній день в смітнику, але точно хотіла би зустріти його в затишку і комфорту. Вибір людей поважаю. Виглядає так наче їм те повідомлення було неусвідомлене. Ні паніки, ні метушні. Наче світ давно звик до повідомлень про кінець світу. Зрештою, мабуть так воно і є. Хіба ми не інакше реагували, коли нам казали про майбутню війну….

Гарно

Є цілий пласт дитячої пам’яті яка захована глибоко і ті події забуваються. але вони зберігаються. і в оцій пам’яті неповляти можна сховати все що завгодно. до того ж воно зашифровано. там хитра схема.

Дякую за відгук.
Усі кораблі знаходились біля зірки, на віддалі нікого не було. Ворожий корабель атакували не вибухом, а гравітаційними хвилями. Коли маса пульсара змінюється, це викликає гравітаційні коливання, тому земний флот обстрілював його ракетами в певному ритмі, щоб збурити гравітаційні коливання певної частоти і викликати резонанс (оскілки будова земного флоту відрізняється від чотиривимірного прибульця, земні кораблі така атака ніяк не зачепить).
Коли це не спрацювало, командор вирішив направити усі бойові кораблі на пульсар (бо чим сильніше змінюється його маса, ти сильніші гравітаційні хвилі), сподіваючись що ця атака знищить ворога і допоможе врятуватись принаймні комусь.

Дякую за відгук.
Усі знаходились біля зірки, на віддалі нікого не було. Ворожий корабель (він там один) атакували не вибухом, а гравітаційними хвилями. Коли маса пульсару змінюється, це збурює гравітаційні коливання. Тому земний флот обстрілював пульсар ракетами в певному ритмі, щоб викликати гравітаційні коливання певної частоти, щоб вони співпали з коливанням у ворожому кораблі і викликали резонанс (оскільки будова у земних кораблів і чотиривимірного прибульця різна, то земному флоту це ніяк не зашкодило). А коли це не спрацювало, командор направив усі бойові кораблі на зірку (бо чим сильніше змінюється маса пульсару, тим сильніші гравітаційні хвилі), сподіваючись що один сильний удар доб’є ворога і дозволить врятуватися хоч комусь.

Дякую усім за коментарі та добрі слова!
Над зауваженнями пана Ванка та пана Назара Ялика поміркую. Ймовірно, трохи допишу після конкурсу щодо перелічених моментів.
Мабуть, я занадто скептично дивлюся у майбутнє, що такий розвиток подій мене не здивував. )
Удачі на конкурсі всім коментаторам!

Я загубилася, а потім повернулася перечитати і загубила місце, де я загубилася. Розпізнала хіба якусь відсилку на шахи, бо Павн і Бішоп, напевно, шахові фігури (ще й якісь відображення на це натякали). Хотіла сказати, що твір вартує вичитати, щоб було менше описок і ком, розставлених у шаховому порядку, а потім здогадалася, що це могло бути частиною задуму….
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!