Коментарі

Фейковість попередніх місій була потрібна для того, щоб пояснити, чому раніше ніхто не зустрічав мешканців Місяця. Але думка скоротити фокус уваги на неї слушна, дякую!
Раст – як можна побачити зі сцени в шлюзі, мешканці Місяця більш складні, ніж просто тварини, їм доступно більше вимірів, ніж нам. Відповідно, якось вони харчувались і до того, просто ми не знаємо, чим. І гравітація для них не принципова.
Дмитро Біляк – не на жаль, а на щастя! Насправді в оповіданні багато відсилок до Лавкрафта, не лише до “Шепіт у пітьмі”. Тут джерелом натхнення скоріше був підхід Геймана в “Етюді у смарагдових тонах”. Чи ви й його не зможете віднести до “творчості”?

Щиро дякую, пані Олександро!
Гадки не маю, чому хтось вирішив, що це підлітки)

Дякую всім, хто читав, оцінював та коментував.
Rem Raven – «Впасти» – це швидше про психо-емоційний стан, а не про процес. Ну і можливо тому, що автору важко з неймінгом.
Андрій А. – дякую за розгорнутий коментар. Є над чим подумати, можливо трохи перепишу сюжет після деанону.

Дякую на доброму слові! Власне мене на цю історію надхнули оповідання Роберта Ганлайна та Айзека Азімова

Звірунька-бурмотунка, твір писався під конкурс, але чернетка вийшла набагато більшою, ніж було у вимогах, тому дуже сильно скорочувалось (від введення світу до повного вирізання деяких епізодів і персонажів із сюжету).

Дуже круте оповідання, плюс тема доволі незаїжджена, зходу згадаю лише фільм “Дитя людське” та оповідання Джона Віндема “Consider Her Ways”, та й то, там було вимирання чоловіків, а не втрата здатності розмножуватися. Успіхів на конкурсі.

Дякую усім за коментарі!
Оповідання довелось сильно обрізати, щоб вмістити у рамки конкурсу, тому деякі моменти просіли. Нажаль, я це розуміла, але навичок не вистачило, щоб гарненько все виправити.
Дуже дякую і за хороші слова, і за зауваження.
Усім удачі і натхнення.

Хороше науково-фантастичне оповідання. Наче прочитав американських класиків.

Хороше оповідання, хоч і важке за змістом. Із зауважень буде хіба що нерозкрите питання транспорту для залишених.
Авторе, продовжуйте у сай-фай, це жанр, у якому Ви можете писати про будь-що, про будь-кого і про будь-коли, що безмежно розширює простір творчості.

Гарний текст, інфодамп на початку дошкулив зовсім трішечки, але загалом твір залишив приємне враження. Я б не сказала, що проблема у кінцівці, а саме у середній частині, де виникають проблеми із дружиною. Там більше хочеться емоції, а не сухого ознайомлення з подіями.
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

Вітаю, Олександро! Дякую за такий детальний розлогий відгук, відверто кажучи, коли я потім ще раз передивилась текст, то трошки очманіла від кількості слова “слиз”)) це знак того, що може не варто писати текст за два дні до дедлайну) але синонімів гарних й нема, просто треба почистити, прибрати його з багатьох речень, це вже буде зроблено після завершення конкурсу. Та тішуся, що вам текст все одно сподобався)

Майстерно написано (чудовий стиль, хоч і невичитано), а головне – правдоподібно, бо у нинішніх реаліях у таке неважко повірити. Наскільки я зрозумаіла, Макс зіграв на ефекті відомої жертви, але що тепер буде з ядерним озброєнням?
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

Мені знадобилося прочитати двічі, щоб навсправді зануритися у підземелля цього тексту. Дійсно, а чому ми вирішили, що ШІ неодмінно перевершить нас і захоче знищити. Можливо, у понятті “перевершить” також є складова “подолає жагу до знищення”?..
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

2 Скіф-горлач? дякую за ваші пояснення
Так, люди живуть у мушлі і заперечують все що поза нею

2 М’яка Лапка ваші зауваження може правильні і справедливі, але ви не врахували:
1. це фантастика
2. це майбутнє
3. це інша планета (Марс)
4. там тоталітарний устрій.
5. через тоталітаризм там свавілля.
6. в колонії закони пишуть так як їм зручно і виконують так як зручно /або не виконують
7, Ці натяки ПІДКРЕСЛЮЮТЬ абсурдність устрію колонії -так само як “Процес” Кафки

Те що немає інфодампів – це плюс цього оповідання. Те що “верхівка айсберга” як ви кажете настільки мала
що ледве торчить над водою – це мінус.

Добре написано, є цікаві моменти, але нажаль суть в тому що замість того щоб показати мені історію яка приведе мене до думки в кінці, мені показують наскільки ця думка важлива а потім в кінці проговорюють її. Це теж працює, але звʼязок слабкий. Якщо видалити останні два абзаци то допросити написати десять авторів кінцівку, всі напишуть щось що повністю вкладається в канву та логіку оповідання, але це все будуть різні думки. Якщо предметно, нема натяків на те що проблеми йдуть саме з невірної оцінки наявних ресурсів, недовіри до наукових методів, це просто проговорюється в кінці.

Cozy Sheep : Дякую за коментар і підтримку…

Текст написаний дуже класно, читати одна задоволення. Як людина, яка нещодлавно підхопила кишковий грип, оцінив опис нудоти. Я бачу це як оповідання-мораль, де є думка в стилі “Робити Х – це погано” чи “Робити Y – це добре”. Я таке не дуже люблю бо воно зазвичай в лоба та як й усяка мораль, одноклітинно та сліпо до аспектів. Але тут все працює прям як треба, є повороти сюжету, написано класно, читати було приємно. Точно в фаворитах в групі.

Я чесно заплуталася у персонажах( А це погано, бо оповідання хороше…було…до моменту як Орест все розповів нашому герою. А далі прям зовсім не хороше оповідання. В сенсі, нашо розповів? шоб шо? Якщо в кінці ми бачимо Ореста який націлився керувати аж двома світами, своїм і людським на Землі. Тому навіщо вбив свого батька?
Ех. А починалося все так добре…