Коментарі

Дякую за коментарі!
У мене в житті була невеличка історія: похмурий осінній день, я під ковдрою сплю, і мій друг заходить у кімнату в гуртожитку, не бачить мене і просто уходить. Тут ситуація схожа. Аварійне освітлення та герой під ковдрою, ось і не помітили.

Проблеми почались з самого початку, коли мені так і не вдалось зрозуміти: хто як і навіщо переміщує персонажів з Місяця кудись там? Якщо у межах якогось експерименту з живими істотами – то такі експерименти проводяться спочатку не на людях.
І дуже багато питань щодо МАТІР. Якась дивна система, особливо з врахуванням от цих постійних відключень. Навіщо вони? Як система це дозволяє? І як це Орест у ній розібрався, якщо він, фактично, “первісна людина”? Коротше, занадто багато незрозумілого, занадто багато запитань. Це сильно псує враження від оповідання, яке має потенціал бути хорошим.
В будь-якому разі, удачі на конкурсі!

Це приклад оповідання, де занадто (!) багато фантастичного. Люди тут занадто недооціненні – починаючи від того, що раптом університети і школи позакривались, і закінчуючи тим, як працює система зі ШІ. Це приклад історії, в яку важко повірити, та й дуже не хочеться, чесно кажучи.
Потрібно більше попрацювати над сюжетом. Автор, не соромтеся шукати інформацію в інтернеті і читати про те, як дійсно все працює. Це не вища математика, яку важко зрозуміти. Кро клієнт-серверну архітектуру дуже багато матеріалу простою мовою.
В будь-якому разі, спроба хороша. Удачі і натхнення у подальшому!

Кінцівка виглядає так, наче у автора не вистачало часу і він швиденько-швиденько все дописав словами попростіше, аби закінчити оповідання. От все добре, але кінцівка здалась якоюсь надто поспішною.
Все решта ж – дуже добре, було цікаво.
Удачі на конкурсі!

Пір’я у цих істот викликало… щось схоже на розчарування. Ця деталь виглядає недоречною у подібному світі. Та й як через пір’я стали помітні опіки? Ще й персонаж сказав про ці самі опіки раніше, ніж вони були описані читачеві.
Ще дуже цікаво, чому деякі частинки тексту виділені курсивом. Особисто мене це досить сильно збивало з пантелику.
Але в цілому, дуже цікава і непогана історія.

2 Намбат: дякую за відгук, справді багато чого довелося вирізати, це і називається “помилка монтажа”

Так і не вийшло уявити причини, через які команда не помітила головного героя. Не вистачило крихітки пояснення, як і ще кількох речень в кінці. Все занадто різко обривається, ніби персонажу не дали договорити.
Тим не менш, історія сподобалась. Дякую!

Найбільше, що мені сподобалось – це те, що у вигаданих друзів є свій вигаданий друг (це я про собаку). От це було для мене справді неочікувано-приємно)
І мені подобається той рівень інформації, який нам подається. Є над чим подумати, не все за тебе розжовують – от таке я дійсно терпіти не можу. Ніби у читача зовсім немає своєї голови на плечах.
І окреме дякую за різні погляди на футболіста. Це теж цікавий момент, який дуже сподобався.
І взаналі, дякую за кілька хвилин приємного часу) Удачі на конкурсі!

Мені особисто оповідання сподобалось. Можливо тут і недостатньо передісторії і всякого такого, але потрібно враховувати обмеження конкурсу. А те, що я бачу – особисто мені дуже цікаво читати, і тактика з “хвостом ящірки” дуже цікавий і досить неочікуваний.
Щасти у конкурсі!

Сподобалась ідея з наноботами, які перехоплюють контроль не лише над тілом, але і над поведінкою в цілому.
Не можу ні до чого причепитись, та й не хочу.
Удачі на конкурсі!

Не можу судити з точки зору науковості і достовірності, але з точки зору звичайного читача: мені дуже сподобалось, дякую!

Фейковість попередніх місій була потрібна для того, щоб пояснити, чому раніше ніхто не зустрічав мешканців Місяця. Але думка скоротити фокус уваги на неї слушна, дякую!
Раст – як можна побачити зі сцени в шлюзі, мешканці Місяця більш складні, ніж просто тварини, їм доступно більше вимірів, ніж нам. Відповідно, якось вони харчувались і до того, просто ми не знаємо, чим. І гравітація для них не принципова.
Дмитро Біляк – не на жаль, а на щастя! Насправді в оповіданні багато відсилок до Лавкрафта, не лише до “Шепіт у пітьмі”. Тут джерелом натхнення скоріше був підхід Геймана в “Етюді у смарагдових тонах”. Чи ви й його не зможете віднести до “творчості”?

Щиро дякую, пані Олександро!
Гадки не маю, чому хтось вирішив, що це підлітки)

Дякую всім, хто читав, оцінював та коментував.
Rem Raven – «Впасти» – це швидше про психо-емоційний стан, а не про процес. Ну і можливо тому, що автору важко з неймінгом.
Андрій А. – дякую за розгорнутий коментар. Є над чим подумати, можливо трохи перепишу сюжет після деанону.

Дякую на доброму слові! Власне мене на цю історію надхнули оповідання Роберта Ганлайна та Айзека Азімова

Звірунька-бурмотунка, твір писався під конкурс, але чернетка вийшла набагато більшою, ніж було у вимогах, тому дуже сильно скорочувалось (від введення світу до повного вирізання деяких епізодів і персонажів із сюжету).

Дуже круте оповідання, плюс тема доволі незаїжджена, зходу згадаю лише фільм “Дитя людське” та оповідання Джона Віндема “Consider Her Ways”, та й то, там було вимирання чоловіків, а не втрата здатності розмножуватися. Успіхів на конкурсі.

Дякую усім за коментарі!
Оповідання довелось сильно обрізати, щоб вмістити у рамки конкурсу, тому деякі моменти просіли. Нажаль, я це розуміла, але навичок не вистачило, щоб гарненько все виправити.
Дуже дякую і за хороші слова, і за зауваження.
Усім удачі і натхнення.

Хороше науково-фантастичне оповідання. Наче прочитав американських класиків.

Хороше оповідання, хоч і важке за змістом. Із зауважень буде хіба що нерозкрите питання транспорту для залишених.
Авторе, продовжуйте у сай-фай, це жанр, у якому Ви можете писати про будь-що, про будь-кого і про будь-коли, що безмежно розширює простір творчості.