Коментарі

Завжди було цікаво: чим потрібно “надихатися”, щоб сюжет так пекельно “штирило”

“Ти даруєш мені людину? “, “Але ж це занадто дорогий подарунок, — зашарілась винуватиця свята.”, “це ніщо інше, як прямий прояв симпатії. Людину аби кому не дарують!”, “більше немає сенсу залишатись на вечірці, найкраще за цей вечір вже відбулось”
Алегорія незапланованої вагітності Я там нікого не спалила? Ох, ці фразочки… Це навіть не вогонь, це – ватра! Сміюсь над цим “витвором мистецтва”, як шалена Піду, водички поп’ю, може полегшає

” Але я трохи хвилююсь. Я ж вперше в житті тримаю в руках пульт управління.”, “Пульт у руках Коруни завібрував”
І тут автор мені довів, що я маю неабияк збочену уяву

Авторе, я так сміялась над цим твором, що аж сльози проступили! Дякую! А ящо чесно, то менше використовуйте подібні алегорії, бо це просто не літературно і не красиво.

Пробачте.

Долучаюсь до коментарів, що дуже атмосферно! Але незрозумілим для мене залишився фінал, хоча я перечитав ще разів з десять. Що сталось з героєм? Яким чином він кудись потрапив? Як в цьому допомогла платівка?
Таке враження, що через детальний опис першої частини твору, надто детально, до пісчинки (що однозначно плюс для сюжету), автору довелось скоротити останню, до кількох речень. Умови конкурсу заганяють у рамки, але це не виправдання для конкурсантів.
Та й відсутність розділових знаків заважає – ставить підніжки у читанні.

Ватною паличною прочистив собі у вухах і акуратно доторкнувся до чистої культури.
Мій чуйкометр почав сигналізувати про присутність наркоманії в сюжеті

“– Не треба дякувати, – сказала вона лаборанту – я ваш непотріб викинула в унітаз. ”
А нічого, що зразок був у великій склянній каструлі (ексикатор)? Взагалі-то є чіткий регламент очищення приміщень лабораторій, де навіть стіни миються за чітко встановленими правилами – див. вимоги GLP ( “Good laboratory practice”).

“Ватною паличною дбайливо покрутив у себе в носі і акуратно доторкнувся до чистої культури.”

Attention! Attention! Наркоманський сюжет прогресує

“Експеримент пішов шкереберть.”
Ой, а чого це?

Твір про виникнення потенційного феномену “сірого слизу” наноматеріалів внаслідок недбалості науковців, однак, написано слабенько.
Як завжди, делірій головних героїв заважає мені повірити в сюжет та зануритися в події

Авторе, більше науковості та логіки героям – і буде чудово.
Пробачте.

“Дивно: хочуть безсмертя, а роблять усе, аби на планеті жити стало неможливо. ”
Сказано геніально! За цю фразу автору окремо дякую.

“усі люди однакові, на кожній планеті”
Це теж сильна фраза.

“Геніальні ідеї нічого не варті, якщо вони створені не задля любові. ”
Просто дуже красиво.

“Мене зустрінуть невідомі істоти. І я подарую їм найцінніше, що маю. Я подарую їм любов.”.

“Чому люди вбивають одне одного, якщо життя прекрасне? ”
Через цю фразу склалося враження, що автор – дитина. Нажаль, життя на Землі, подібне до життя у вигнанні. Це означає важко працювати, якщо хочеш поїсти. Однак, далеко не всі люблять працювати, тому є такі “розумники”, які вирішують, що підлість та агресивна сила є більш ефективними для забезпечення фізіологічних потреб. Як там говорив один нацистський офіцер: “По трупах йти не приємно, але м’яко” .

“Мене зустрінуть невідомі істоти. Я володію знаннями, які їм стануть у пригоді. І я подарую їм найцінніше, що маю. Я подарую їм любов.”
Ось тут стало жаль дівчинку, оскільки навіть звичайні дикі тварини, якщо це хижаки, не проти поласувати людським м’ясом, а на іншій планеті – і тим більше. Було б непогано записати дівчинці аудіо-лекцію про самозахист у разі небезпеки та як драпанути назад на Землю, якщо зустріч не буде теплою та привітною

Авторе, успіхів вам на конкурсі. Написано класно.

Вибачайте.

Чудовий твір, мені сподобався.
Коротко, стисло, але є все необхідне для вимальовування в уяві картинки того світу.
Проте є й зауваження. Добре було б додати пояснення закреслень і вирваних сторінок. Це тримає інтригу, яка просто губиться у кінці..

Перш за все, авторе, сюжет – крутий! Описано дуже цікаво. Занурення в створений світ – 100%.

Однак, прошу автора вдосконалити свою орфографію, оскільки мої очі перечіплювалися через критичну відсутність потрібних розділових знаків і відволікали від задоволення
Авторе, якщо ви ще неповнолітній, просіть у когось із дорослих поправити свій текст перед відсиланням на конкурси.

Наприклад:
Авторська редакція:
“Перевірю ще раз усі об’єктиви щоб не було як минулого разу, і до слова усім козлам що зараз читають це повідомлення ви тупі недоумки, нічого не розумієте у мистецтві вам аби проковтнути щось смачне то чому б вам не проковтнути…”
“Поглянувши на своє обличчя у чорному ілюмінаторі наш герой бачив своє життя що проносилося повз на шаленій швидкості але водночас обмежувалося лише човником що був його домівкою.”

Як мало б бути:
“Перевірю ще раз усі об’єктиви (,) щоб не було як минулого разу, і (,)до слова (,) усім козлам (,) що зараз читають це повідомлення(:) ви (-) тупі недоумки, нічого не розумієте у мистецтві (;) вам аби проковтнути щось смачне (,) то чому б вам не проковтнути…”
Пропущено 8 розділових знаків.
“Поглянувши на своє обличчя у чорному ілюмінаторі (,) наш герой бачив своє життя (,) що проносилося повз на шаленій швидкості (,) але (,) водночас (,) обмежувалося лише човником (,) що був його домівкою.”
Пропущено 6 розділових знаків.

Авторе, насправді ви – молодець. Відчувається великий талант! Успіхів вам на конкурсі.

Пробачайте

Авторе, дякую за вашу терплячу реакцію.
Хай будь-який бруд критики на конкурсі стане лише цілющими грязями
Пробачте за все.
З повагою, Читач

Автор – молодець. Екзамен на опірність критиці здано на “відмінно”!
Успіхів на конкурсі
З повагою

Авторе, відверто кажучи, коли читати цікаво, то навіть на великі “проляпсуси” не звертаєш уваги, воно пролітає десь в тексті як робочий шум.
Однак, коли під час читання:
1. зустрічаєшся з поганим описом сюжету й починаєш розмірковувати “а що ж то було?”;
2. маєш справу з нерозумною поведінкою героїв, які намагаються поводитися, як особи з важким психічним діагнозом;
3. сюжет не має гарного повчально сенсу
То й задоволення – нуль. Я прочилала через силу, оскільки, нудно, не логічно, словом, цей авторський текст мене просто втомив, тому від абсурдності нападав дурносміх.

Комусь ваш твір сподобався, смаки різні.

Вибачте за критику.

Забавно. Люди грають в Sims. В людей грають позаземні істоти. Але й в позаземних істот грають свої боги, я так зрозумів. Цікава рекурсія!
Написано незле.
Творчих злетів!

Вельми Вдячний за Відгук. Твір написав з під “гарячої руки”, охоче стаю на сторону критики. Урок засвоєнно.

Вельми Вдячний Вам. Якщо серед Вас є режисери, можемо обговорити екранізацію)

Дякую всім за коментарі!

Спостерігач, радий що сподобалося, вказаний вами твір не читал, треба буде ознайомитися)

George Longly, я вкладував в оповідання дещо інший посил, але розумів при цьому, що можна сприймати його і так, як ви сказали. І не зрозуміло вже, кого жаліти, людство, чи мешканців планети, яку вони тераформують. Можливо, було б більше знаків, я б заглибився у цю проблему, а так – залишається ця багатозначність…

Читач, дякую за конструктивний коментар. Я порівнюю улами купола з кров’ю, оскільки до цього порівнюю тріщину в ньому із раною. Я не сказав, що жінка душила себе, вона стискала горло і від цього залишились синці) Мені здалося правдоподібним, врахрвуючи те, що під дією асфіксії люди можуть навіть битися головою об стіну і розбивати її. З кислотою, можливо, десь і наплутав, але, якщо ви помітили, люди в оповіданні носять захисні скафандри, цим і пояснюється стійкість до неї. А от труп жінки повинен був постраждати, згоден – я просто забув вказати, що він лежав під навісом подвір’я))

“Бідний Радозірчик не користується технологіями, де існують гіпердвигуни, тому так тужився над вогнекулею, що аж кров носом пішла ”
Цілком слушно що сетінгу можливо б підійшли скажімо “вогневі вітрила”, а не “гіпердвигуни”, але чим конкретно муляють магічні механізми, що підживлюються музикою? І так, якби я написав про всесильного чаклуна, що користується чарами і йому за це нічого не коштує, самі б вже кричали, що у творі нічого вартісного.

” та це ж звичайний джет, а не протуберанець!”
Корональні джети – це невеликі спалахи, що практично не роблять ніякого впливу на «погоду» в космосі….
Джерело: Daleki-Zori.com.ua
Не зрозумів сенс прискіпування. В тексті зорю мало не висмоктали як у сьомому епізоді Зоряних Війн, а вам вбачився маленький спалах.

“Іншого пояснення в мене немає”
Вибачаюся, що текст не досить прозорий. Його довелося істотно скорочувати. Палаци на зорях існують постійно, вони ніби планети на яких вирує вогневе життя. Герой їх побачив як заперечення словам богині темряви Мари, що зорі палають даремно. Далі Радозору допоміг мадальйон, через який бог сонця дав йому зброю. При цьому пані наїлася стільки зорей, що вибухнула досить яскраво. Що не так з феєрвеком? Що заважає тексту сприйматися без перекручень заради перекручень?

“Персонажі поводилися, як обрані Всесвітом кретиноїди, тому постійно мене розсмішували. ”
Ви часто бачите у екстремальних ситуаціях, щоб люди діяли холоднокровно і розважливо? І все ж прошу, проведіть майстер-клас, як писати так щоб текст сприймався серйозно. Бо в мене чомусь передчуття, що там де все логічно та послідовно, це дуже нудні та нечитабельні опвіданнячка.

“обман очікування”
Що очікувалося? Якщо не секрет? Наперед дякую. І так, дякую за відгук і витрачений на оповідання час.

“А з неї замість крові вниз, на поля, летіли уламки куполу і сочилася бура отруйна атмосфера планети.”
Замість крові? Якась повна нісенітниця!

“Синці на шиї свідчили про те, що жінка на останніх секундах життя чимдуж стискала горло, в марних спробах втримати залишки повітря.”
Чи відомо автору, що людина завжди жаліє себе, тому навіть під час вдалих спроб самогубства паталогоанатоми не виявляють одноразових глибоких надрізів артерій чи вен, а лише численні поверхневі подряпини. Це дозволяє виявити, чи дійсно було самогубство, або ж інсценізація під самогубство жертви вбивцею. Душити себе до синців – дуже сумнівно. Криміналіст в цій ситуації шукав би сліди когось іншого Фактично, людина не може задушити себе своїми руками (“Віка лежала на спині перед входом до будинку, її вирячені очі дивились в нікуди з посинілого обличчя”.), оскільки руки просто ослабнуть через порушення координації рухів через кисневе голодування Авторе, НЕ ГРАМОТНО!

“мжичив діоксид-сірчаний конденсат”
Діоксид сірки – це газ з різким запахом запаленої спички. Під конденсатом автор мав на увазі сірчану кислоту, де цей газ розчинився з водяною парою. Таким чином, капала сірчана кислота. А ось сірчана кислота згортає білок і через потрапляння в очі викликає сліпоту. Належить до 2 класу токсичності (дуже отруйна сполука)
Однак, в сюжеті людям плювати на кислоту Де хімічні опіки, враховуючи “Все навколо диміло, дерева в садку втратили листя і скоцюбилися”? Стійкі люди, як не крути Авторе, НЕ ГРАМОТНО!

Авторе, прошу вас, читайте хоч трохи та орієнтуйтесь в тому, про що пишете.
Вибачте.

декларативна Любовна-любов
у всіх аллотропних видозмінах…

а поза тим тим – безмірна, та пуста, і дика площина…

Ізостазія лютує…
немає гравітаційний хвиль , не зафіксовано.
немає чорних дір. Це все настільки тупа маніпуляція, що аж смішно.
Yahoo…

Жахливо. Ми не навчилися радити на своїй планеті – досі навіть близько не сторені закриті біоценозні системи із рівноважними гомеостазами.
А ми вже серемо поза нашим домашнім горшком…добре, що поки лише у збочених фантазіях.
Ми зло – яке крім сміття, знищення та пожадливості нічим себе у рідному дитячому майданчику, Землі, не проявили.
Цей твір стверджує – ми пороху Ми не вигадаємо…
Сумно.

Дуже добре. Покищо найкраще з прочитаних. Жива об’ємна картинка подій змальована легко та вдало. А персонажі та світ розкриті повною мірою для формата оповідання.
Схоже що автор надихався оповіданням “Костюми” від Стівена Люіса.

Всім дякую за відгуки. Спочатку писалося ще на “Маленький крок”, але той самий крок вирушив далеко за межі ліміту. Втім я втішений, що на цю тему твір втрапив якраз так.

Всім вдалої гри!