Коментарі

так би назвав ключову ознаку твору – легкість. Вбачаю тут і плюс і мінус. З одного боку, твір не перевантажений усякими технічними штучками, гумор присутній, є якийсь вітчизняний колорит, події розгортаються не якомусь далекому штаті чи планеті, а у нас. З іншого боку в основі легкості дещо прямолінійний гумор ( власне чому сапка? а не вэнік, чи мотоксилка, чи швабра? вона подібна до когось?в чому причина імпринтінгу? ) чому саме така поетична мова закоханих? ) Такі міркування

Досить кумеденько 🙂 Непогано написано (правда депутат вийшов якийсь “занадто наш”, а не американський)) Як на мене трохи перебір з описами інопланетних чудасій, але для гумору нехай буде!
У чому на мій погляд найбільша проблема оповідання: у мотивації ГГ. Діяв, діяв логічно, згідно з власним характером, а потім – раз! – “конгресмен засумував”, згадяв дитячі комікси – і враз перетворився на “філантропа”. Оце дійсно слібенько 🙁
Біль органічно було б, якби від продовжував діяти за характером – тобто: “хто більше заплатить за пропозицію того й проголосую!” Та й логіку під це підвести вже не так і важно було: у “філантропів” дешеві технології, тому і більше алмазів їм запропонувати простіше 🙂
Але загалом оповідання позитивно-саркастичне – це по-шеклівськи! 😉

написано непогано, так, можливо не досить оригинально із ідеєю, проте реалізація – абсолютно в темі, комерціалізація релігії, подібність до сучасної чи то банківської системи чи чогось іншого, -сприймається читачем гарно (так я думаю), у фіналі закинуто гачок щодо якогось окремого Раю, проте не розкрито. А хотілося б!

Біоток, раз не вразило, то чого час на комент витрачати?

Дякую за відгуки панове-читачі 🙂

> надто багато галасу
й метушні навколо якихось
абсолютних дрібниць. Здавалося
б, прибульці, які провели тут бозна-скільки часу, мали б знати,
що можна й не паритися в певних
ситуаціях, а нервують, наче небо
падає.

У житті людей відбуваються такі стрімкі зміни, що існує думка, ніби і їм самим вже важко вдавати людей. 🙂 (наприклад, цікаво описував цю проблему Елвін Тоффлер у статті названій трактатом про майбутнє: “Третя Хвиля”).
То що вже тоді казати про прибульців!? Думаєте їм легше?

> Про намети прикольна ідея, але
про затримку в готуванні бограча щось до мене не дійшло(

Все просто.
Потужну передавальну станцію на Землі робити не можна, бо люди панікуватимуть… Отже, спочатку сигнал потрібно передати кудись на сусідню планету і з мінімальною потужністю. А для цього потрібно мінімізувати вплив завад. Тобто – передавати з нічного боку планети, щоби довкола сигналу була зона тиші (Сонце затінене Землею).

Цікаво було читати, добре написано, але все ж затягнуто. Здається мені, що перебор вийшов із довжиною. та то вже таке…

Написано доброю українською мовою, але всі ті розмови тягнуться довго, наче ніколи не закігчаться. Тобто, затягнута розповідь

Цікаво й примушує переживати за герої. Як на мене, то все вдалося досить добре у авторки.

Суміш-іграшка, дитяча забавка у різні такі образи. Експериментальне щось таке, недорозвинене.

Бій у космосі на філософській основі. Цікаво було читати. Дякую!

Штучно зроблено, не переконує. Хоч і з гумором. Але реальність до кінця не вибудувана, лише спроектована натяками. І це применшує цінність оповідання, значно применшує.

На тему дня нгаписано, але занадто все просто, без вигадки, все й де прямо й прямо на висоту, так би мовити, престолу. Без пригод і перешкод, А так в житті не буває. А тому в таку створену реальність просто не вірится

Враження двоїсте: і смішно, і грішно водночас. Хоча написане й не вражає знахідками. А той так званий Кирило чомусь не викликає бажання погодитися на таке можливе. Бо людина все ж створена й розділена на статі. Втім. фантазувати можна у цьому напрямку скільки завгодно. Інша справа – для чого? Щоб здивувати? Не вдалося, як на мене.

Чудово! З вигадкою, з гумором, з відчуттям гармонії . Та тільки от місцями неукранське… «самовладання»…

Місцями читати було цікаво, але в цілому – лекція для підготовлених читачів-слухачів. Я – не біолог, а філолог за освітоюб, а тому через специфіку викладу, орієнтованого на підготоволеного читача, не все зрозумів, воно пролетіло аовз мою свідомість. Погано, що тіла в творі так і залишилися тілами, без можливого контакту. Але про це – тільки здогад. А самі діалоги – нудні, не надихають на те. аби самому створити щось таке цікаве й неповторне.

Роздуми на теми в жанрі розгорнутого фейлетону. Але – для чого? Не вражає особливо.

Дякую авторці за дуже розвинуту фантазію! Вона справді вражає. Викладено добре: «Шторм наближається» як успішне завершення пологів і притхід у світ – справді чудово. Сподобалось. Дякую за пережите під час читання!

Написано з вигадкою, майстерно, витримано, гармонійно. Як на мене, то автор справді – серед претендентів на перемогу. Я б сказав, що у творі – вдало створена реальність.

Сюжет – банальний. Купа помилок і русизмів. Враження – далеко не з найкращих.

Цікаво було читати, на відміну від інших творів. Абсолютно зрозумілий виклад літературною українською, без пернасичення тексту техніцизмами та набридливими вкрапленнями з англійської. Зрозумілий розвиток сюжету із новелістичним завершенням. Бажаю успіху в конкурсі!