Коментарі

Несподіване відкриття: це оповідання у фіналі!

Воно, а не Останнє чаювання Софії. О темпора о морес!

Нехай буде трансгуманізм!

Головний плюс цього оповідання – його об’єм. Я геть не згоден, що треба великий твір з нього робити. Тому що тоді оці всі Гаттаки енд Ко виграють без шансів.

А як мікс ідей в одній мініатюрі це працює. Я просто не встиг почати плюватись, що “десь це все було”. Тому дякую за калейдоскоп, було цікаво.

Класна сатира на надлишкове споживання комерційного продукту, який вдає із себе культурний. Щоправда, персонажа, по суті, просто перемкнули на іншу голку – вони ж книги підрізають під юзера, чи не так? – тому чи це прогрес, ще питання.

І, власне, ідея, що герой ДУМАЄ, ніби він став вишуканішим або кращім, але ФАКТИЧНО це не так, просто бомбєзна. Це типу як піти з Інстаграма на Фейсбук, тому що там БІЛЬШЕ ТЕКСТІВ, проте механізми ті самі та власник один. Юзер думає, що він такий розумний, а насправді все прораховано наперед.

Не впевнений, що такий був задум, але я прочитав так. Дякую за можливість домислити

Щось пішло дуже неправильно, якщо в оповіданні до 6 тисяч хочеться припинити читати після першого абзацу. З такою самою експозицією, як в безлічі фантастичних фільмів. Ну добре хоч вона стала в нагоді щоб розплутатит НЕСПОДІВАНИЙ ТВІСТ.

Типове спекулятивне оповідання. Геть нічого оригінального, і справа зовсім не в правах жінок. Впевнений, що забуду одразу після того, як відішлю відгук.
“– А як не зможемо?”
Ні, це якраз дуже легко

…І не фіналіст

Мова дужа гарна тут. І наче ідею я повністю підтримую. Але…

Але є величезне АЛЕ.

На мою особисту, дуже суб’єктивну думку, злободенне оповідання не має відтворювати події з життя буквально. Тому що виходить нехай талантовита, нехай та, з якою я погоджуюся, але – пропаганда. Вона бере весь необхідний контекст і асоціації ззовні та концентровано б’є по емоціях. Ефективно, але це маніпуляція. Я розумію, що така пропаганда навіть необхідна для тої частини населення, яка не відчуває війни, проте все це робить твір майже публіцистикою. І це дуже, дуже погано для конкурсу фантастичних оповідань.

Це якраз фантастика дає чудову змогу абстрагуватися від повсякденних проблем. Можливо, побачити їх з іншої точки зору. Чи є щось загальне, зрозуміле для будь-кого, незалежно від культури, у нашому конфлікті між тилом та фронтом? Де тут суть проблеми? Я точно можу сказати, що вона не в цьому чуваку з підкатаними рукавами та не в його виборцях. Все набагато складніше, об’ємніше, а тут 2D, нехай і дуже яскраве.

Я не кажу, що ніяк не треба актуалізуватися – але вважаю, що якась суттєва дистанція потрібна, зокрема в сетингу. Інакше у нас просто текст-мораль, та ще й з безвихідністю в кінці. Тобто я у Фейсбуці читаю нескінчену прірву постів, що ми все просрали, пардон, а тут давайте ще оповідання заполірує. Вибачте, досить. Цей текст, напевно, як і ті пости, набере чимало голосів і навіть посяде топ-місце, але це буде скоріше симптом, ніж досягнення.

На жаль, це кон’юнктурне сміття про зраду. І враховуючи стилістичну силу автора, яка так використовується, я маю поставити тут чи не найнижчу оцінку.

Бідні дороги – скінчилось іхне спокійне життя “Правда, вони всі різні – асфальтові, ґрунтові, насипні… Це хто їх заасфальтува, якщо вони всі там дороги?

Пиво, багато пива і геніталії – я розумію, що гумореска, але вже дуже карикатурна. Живемо в столітті надзвичайного прогресу і відкриттів – більше віри в земних вчених!

Справді, хороше оповідання. Мені дуже сподобалась і ідея і подача. Чудово відповідає темі конкурсу. Відкритий фінал для читача. Дякую, щасти на конкурсі!)

Мені також сподобалось ваше оповідання. Всі пишуть, що тема не нова, але для мене -цікава та актуальна. Ви гарно описали про мигання та нагадування, спам, одним словом. І ще те, що ніхто б не повірив а треба прийти особисто – реалістичне майбутнє… ну і море документів та довідок, що ти не псих))) куди без них?)
Читання було приємним. Дякую!

У Бабули й Владка схожі сюжети не зустрічав, але я не всі їх оповідання читав. Стартрек теж не дивився, глянув опис серії, ну там зовсім інший сюжет, подібне лише “Вояджер” і сигнали. Але про фінт чомусь все одно здогадався. Гадки не маю як. Та фінт все одно оцінив.
Удачі на конкурсі!

Оповідання чудове.
Ідея — як жива.
Не ідея — а мрія.
До слова — і сам про щось таке вже мріяв, цього літа, але ще не до кінця. Моїй мрії ще треба поніжитись і подрімати.
І думаю — ще багато таких оповідань почитаємо. Жаль, що з “того боку” — нікому таке написати…

Але покритикую деяку нелогічність саме цього оповідання.
1) Маги створили завісу. Молодці. Але слабо віриться, бо маги — то влада. А влада “розділяє і володарює”. Але ж всередині(!) країни розділяє, аби було кого і на кого нацьковувати…
2) Куди поділи 5-ту колону???
3) Як можна створити завісу зусебіч? Десь же можуть бути цілком пристойні сусіди! Для прикладу: якщо робимо завісу на сході (Мордор), то ніби-то недоречно робити її на півночі (Білорусь), а особливо безглуздо — на заході…

Втім, ця, вже зазначена читачами, наївність, не так аж дуже псує оповідання.

Успіхів!

Rosava, мені сподобались “Музика смерті”, “Таємниця завіси”, “Несподіване відкриття”, “Реквієм” і вагаюсь щодо “Суворої Заборони”. Тож в моєму випадку майже всі фаворити пройшли до фіналу, але пройшли декілька творів, які я зовсім не зацінила, і це нормально.

Легка історія про маленький крок хлопця до стосунків з дівчиною на фантастичному тлі. Шкода, що все так сумно з Землею

Підглядання минулого – тема не нова, але широка. Дарма автор притягнув за вуха термін “маленький крок”, бо де ж тут перший крок зла? От як би та маньячка, скажімо, в дитинстві хлопців залякувала – то був би перший маленький крок. Мотив не для феміністок – дійсно, як ще дівчина може прославитись – тільки завалити чим більше чоловіків При чому прославитись = вразити декількох неснайомих детиктивів

rosava, дякую за коментар і за пораду, буду старатися.

Фантом, дякую за коментар, радий, що оповідання сподобалося. Я так і знав, що котяча тема когось та й зачепить

Зелений промінь, дякую за коментар. Дівчина відчувала, що улюбленцеві там буде добре, тому і ризикнула.

Дякую за відгуки.

Повчати, моралізувати – думки якось і не було.
І потребу в читанні – кожна людина визначає таки сама.

Питання в іншому – після чого людині краще?
Якщо їй втомлюють, виснажують, спустошують мережа/фільми/книги… (щось одне, або кожне з них) – то може проблема не в людині? Може вина лежить на невідповідності інфопотоку до свідомості?

Чи є це оповідання літературою абсурду?
Чи можна вважати хаосом інформаційно перенасичений світ? (і то за умови, якщо він є таким).
Чи, можливо, потрібні зовсім несуттєві заходи задля його впорядкування – хоч би й релевантнішим спрямуванням інфопотоків?

“Перший пішов” – Взагалі-то другий Люблю історії про аномалії. Ризикова та дівчина – а раптом плями заманюють тварин, щоб переробляти на паливо чи ще на щось жаливе. І хлопець туди ж…Я б свого не відправив (кота тобто), бо домашні до вільного життя не пристосовані

Сподобалась перша частина, як цікава замальовка антиутопії, а потім побачив оту всю Московію, Гетманщину… Я не проти згадок про реалії, але краще не кидати такі речі прямо. Достатньо натякнути, щоб читач сам здогадувався. ГГ якийсь непевний типчик – перемітнувся, тому що завалив іспит (який готував в останні дні), собаку ображав, батька кинув. Але і такі бувають

Гарне фентезі. Наче все сподобалось, але на місці правителя я б краще пильнував цінні кадри Цікаво було б побачити, як змінювалось ставлення людей до колишніх ворогів: просто з плином часу, чи все ж таки завдяки зміні “політики партії”.