Коментарі

  • Від Владислав Ленцев на Несподіване відкриття

    Несподіване відкриття: це оповідання у фіналі! 😀

    Воно, а не Останнє чаювання Софії. О темпора о морес!

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 11:46 pm
  • Від Владислав Ленцев на Вітер

    Нехай буде трансгуманізм!

    Головний плюс цього оповідання – його об’єм. Я геть не згоден, що треба великий твір з нього робити. Тому що тоді оці всі Гаттаки енд Ко виграють без шансів.

    А як мікс ідей в одній мініатюрі це працює. Я просто не встиг почати плюватись, що “десь це все було”. Тому дякую за калейдоскоп, було цікаво.

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 11:42 pm
  • Від Владислав Ленцев на Ретро

    Класна сатира на надлишкове споживання комерційного продукту, який вдає із себе культурний. Щоправда, персонажа, по суті, просто перемкнули на іншу голку – вони ж книги підрізають під юзера, чи не так? – тому чи це прогрес, ще питання.

    І, власне, ідея, що герой ДУМАЄ, ніби він став вишуканішим або кращім, але ФАКТИЧНО це не так, просто бомбєзна. Це типу як піти з Інстаграма на Фейсбук, тому що там БІЛЬШЕ ТЕКСТІВ, проте механізми ті самі та власник один. Юзер думає, що він такий розумний, а насправді все прораховано наперед.

    Не впевнений, що такий був задум, але я прочитав так. Дякую за можливість домислити 🙂

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 11:32 pm
  • Від Владислав Ленцев на Олімпійський резерв

    Щось пішло дуже неправильно, якщо в оповіданні до 6 тисяч хочеться припинити читати після першого абзацу. З такою самою експозицією, як в безлічі фантастичних фільмів. Ну добре хоч вона стала в нагоді щоб розплутатит НЕСПОДІВАНИЙ ТВІСТ.

    Типове спекулятивне оповідання. Геть нічого оригінального, і справа зовсім не в правах жінок. Впевнений, що забуду одразу після того, як відішлю відгук.
    “– А як не зможемо?”
    Ні, це якраз дуже легко 🙂

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 11:22 pm
  • Від Владислав Ленцев на Фатум

    …І не фіналіст 😀

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 11:11 pm
  • Від Владислав Ленцев на Сувора заборона

    Мова дужа гарна тут. І наче ідею я повністю підтримую. Але…

    Але є величезне АЛЕ.

    На мою особисту, дуже суб’єктивну думку, злободенне оповідання не має відтворювати події з життя буквально. Тому що виходить нехай талантовита, нехай та, з якою я погоджуюся, але – пропаганда. Вона бере весь необхідний контекст і асоціації ззовні та концентровано б’є по емоціях. Ефективно, але це маніпуляція. Я розумію, що така пропаганда навіть необхідна для тої частини населення, яка не відчуває війни, проте все це робить твір майже публіцистикою. І це дуже, дуже погано для конкурсу фантастичних оповідань.

    Це якраз фантастика дає чудову змогу абстрагуватися від повсякденних проблем. Можливо, побачити їх з іншої точки зору. Чи є щось загальне, зрозуміле для будь-кого, незалежно від культури, у нашому конфлікті між тилом та фронтом? Де тут суть проблеми? Я точно можу сказати, що вона не в цьому чуваку з підкатаними рукавами та не в його виборцях. Все набагато складніше, об’ємніше, а тут 2D, нехай і дуже яскраве.

    Я не кажу, що ніяк не треба актуалізуватися – але вважаю, що якась суттєва дистанція потрібна, зокрема в сетингу. Інакше у нас просто текст-мораль, та ще й з безвихідністю в кінці. Тобто я у Фейсбуці читаю нескінчену прірву постів, що ми все просрали, пардон, а тут давайте ще оповідання заполірує. Вибачте, досить. Цей текст, напевно, як і ті пости, набере чимало голосів і навіть посяде топ-місце, але це буде скоріше симптом, ніж досягнення.

    На жаль, це кон’юнктурне сміття про зраду. І враховуючи стилістичну силу автора, яка так використовується, я маю поставити тут чи не найнижчу оцінку.

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 11:08 pm
  • Від Зелений промінь на Дороги, що нас обирають

    Бідні дороги – скінчилось іхне спокійне життя 🙁 “Правда, вони всі різні – асфальтові, ґрунтові, насипні… Це хто їх заасфальтува, якщо вони всі там дороги? 🙂

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 11:00 pm
  • Від Зелений промінь на Втручатись не можна спостерігати

    Пиво, багато пива і геніталії – я розумію, що гумореска, але вже дуже карикатурна. Живемо в столітті надзвичайного прогресу і відкриттів – більше віри в земних вчених! 🙂

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 10:48 pm
  • Від Annet на Дороги, що нас обирають

    Справді, хороше оповідання. Мені дуже сподобалась і ідея і подача. Чудово відповідає темі конкурсу. Відкритий фінал для читача. Дякую, щасти на конкурсі!)

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 10:47 pm
  • Від Annet на Ретро

    Мені також сподобалось ваше оповідання. Всі пишуть, що тема не нова, але для мене -цікава та актуальна. Ви гарно описали про мигання та нагадування, спам, одним словом. І ще те, що ніхто б не повірив а треба прийти особисто – реалістичне майбутнє… ну і море документів та довідок, що ти не псих))) куди без них?)
    Читання було приємним. Дякую! 🙂

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 10:39 pm
  • Від Саша на Несподіване відкриття

    У Бабули й Владка схожі сюжети не зустрічав, але я не всі їх оповідання читав. Стартрек теж не дивився, глянув опис серії, ну там зовсім інший сюжет, подібне лише “Вояджер” і сигнали. Але про фінт чомусь все одно здогадався. Гадки не маю як. Та фінт все одно оцінив.
    Удачі на конкурсі!

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 8:23 pm
  • Від Ін на Таємниця завіси

    Оповідання чудове.
    Ідея — як жива.
    Не ідея — а мрія. 🙂
    До слова — і сам про щось таке вже мріяв, цього літа, але ще не до кінця. Моїй мрії ще треба поніжитись і подрімати. 🙂
    І думаю — ще багато таких оповідань почитаємо. Жаль, що з “того боку” — нікому таке написати… 🙁

    Але покритикую деяку нелогічність саме цього оповідання.
    1) Маги створили завісу. Молодці. Але слабо віриться, бо маги — то влада. А влада “розділяє і володарює”. Але ж всередині(!) країни розділяє, аби було кого і на кого нацьковувати… 🙁
    2) Куди поділи 5-ту колону???
    3) Як можна створити завісу зусебіч? Десь же можуть бути цілком пристойні сусіди! Для прикладу: якщо робимо завісу на сході (Мордор), то ніби-то недоречно робити її на півночі (Білорусь), а особливо безглуздо — на заході…

    Втім, ця, вже зазначена читачами, наївність, не так аж дуже псує оповідання.

    Успіхів!

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 8:16 pm
  • Від Крейда на ІІ тур голосування конкурсу «Маленький крок»

    Rosava, мені сподобались “Музика смерті”, “Таємниця завіси”, “Несподіване відкриття”, “Реквієм” і вагаюсь щодо “Суворої Заборони”. Тож в моєму випадку майже всі фаворити пройшли до фіналу, але пройшли декілька творів, які я зовсім не зацінила, і це нормально.

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 7:31 pm
  • Від Зелений промінь на Нудна поїздка

    Легка історія про маленький крок хлопця до стосунків з дівчиною на фантастичному тлі. Шкода, що все так сумно з Землею 🙁

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 6:47 pm
  • Від Зелений промінь на Маленький крок Селіни

    Підглядання минулого – тема не нова, але широка. Дарма автор притягнув за вуха термін “маленький крок”, бо де ж тут перший крок зла? От як би та маньячка, скажімо, в дитинстві хлопців залякувала – то був би перший маленький крок. Мотив не для феміністок – дійсно, як ще дівчина може прославитись – тільки завалити чим більше чоловіків 🙂 При чому прославитись = вразити декількох неснайомих детиктивів 🙁

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 6:35 pm
  • Від Автор на Перший пішов

    rosava, дякую за коментар і за пораду, буду старатися.

    Фантом, дякую за коментар, радий, що оповідання сподобалося. Я так і знав, що котяча тема когось та й зачепить 😉

    Зелений промінь, дякую за коментар. Дівчина відчувала, що улюбленцеві там буде добре, тому і ризикнула.

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 5:30 pm
  • Від Автор на Ретро

    Дякую за відгуки.

    Повчати, моралізувати – думки якось і не було. 🙂
    І потребу в читанні – кожна людина визначає таки сама.

    Питання в іншому – після чого людині краще?
    Якщо їй втомлюють, виснажують, спустошують мережа/фільми/книги… (щось одне, або кожне з них) – то може проблема не в людині? Може вина лежить на невідповідності інфопотоку до свідомості?

    Чи є це оповідання літературою абсурду?
    Чи можна вважати хаосом інформаційно перенасичений світ? (і то за умови, якщо він є таким).
    Чи, можливо, потрібні зовсім несуттєві заходи задля його впорядкування – хоч би й релевантнішим спрямуванням інфопотоків?

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 4:55 pm
  • Від Зелений промінь на Перший пішов

    “Перший пішов” – Взагалі-то другий 🙂 Люблю історії про аномалії. Ризикова та дівчина – а раптом плями заманюють тварин, щоб переробляти на паливо чи ще на щось жаливе. І хлопець туди ж…Я б свого не відправив (кота тобто), бо домашні до вільного життя не пристосовані 🙁

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 4:41 pm
  • Від Зелений промінь на Останнє правило

    Сподобалась перша частина, як цікава замальовка антиутопії, а потім побачив оту всю Московію, Гетманщину… Я не проти згадок про реалії, але краще не кидати такі речі прямо. Достатньо натякнути, щоб читач сам здогадувався. ГГ якийсь непевний типчик – перемітнувся, тому що завалив іспит (який готував в останні дні), собаку ображав, батька кинув. Але і такі бувають 🙁

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 4:11 pm
  • Від Зелений промінь на Таємниця завіси

    Гарне фентезі. Наче все сподобалось, але на місці правителя я б краще пильнував цінні кадри 🙂 Цікаво було б побачити, як змінювалось ставлення людей до колишніх ворогів: просто з плином часу, чи все ж таки завдяки зміні “політики партії”.

    Перейти до коментаря
    2019/08/22 at 4:05 pm