Коментарі

Лекція на початку втомлює. Відтак на кульмінацію у вас не вистачило знаків. А як початок роману… Не скажу напевно, що продовжив би його читати, якби ви його написали.
Авторе, бажаю наснаги.

Цікаво, читабельно. Єдина вада — відсутність драми. Так. Головний персонаж хороший і все таке, але все ж сюжет надто передбачуваний.
Наснаги.

Схоже на нову безамбіційну спробу від одного автора, любителя еко-фантастики. Атмосфера шкутильгає, конфлікт не пропрацьовано і такі-сякі люди, що не здатні вирішувати проблеми. Все б нічого, але читати трохи нудно. Вибачаюся у вас, Авторе, але сюжет “Аватара” ви запхнули у мініатюру досить недбало. Скоротити нудну першу частину, додати цікаву сцену кульмінації і це можливо б врятувало б задум. А так ні про що.
Наснаги.

Вітаю, авторе!
Я прочитав ваше оповідання й воно мені сподобалося!
От тільки не второпаю, може я щось пропустив, і повна назва цьогорічного конкурсу: “Експансія декількох тисяч оповідань про “Вояджера”? )
Творчих злетів!

Вітаю, авторе! Якщо минулорічне оповідання про “Вояджер” теж ваше, то мені подобається ця фішка, а якщо ні, то рекомендую – http://short.starfort.in.ua/nespodivane-vidkryttia
Нинішне про “Вояджер” теж сподобалося, але не настільки. Занадто багато, як для мене, деталей, що мало грають на сюжет (пандорійка, дорманці та інші). Як для прологу до чогось більшого – чудово.
Творчих злетів!

Вітаю, Авторе. Досить пристойний, читабельний текст. Але вже не вперше автори на Фортеці ловлять нашого втікача. Тому хотілося б хоч якоїсь родзинки та динаміки.
Успіхів.

Вітаю всіх з завершенням конкурсу. та вітання переможцям.
Що сказати – такий формат конкрусу мені сподобався значно більше. Бо набагато вибагливіше до роботи, до автора і до тексту.
Хотілосяб продовження саме в такому форматі.

Усім дуже дякую за вітання! Участь у ЗФ – це надзвичайний досвід та емоції!
Щиро бажаю всім учасникам успіху та натхнення!

Анастасія Гетманська (“Таємниця завіси”)

Тим парубком був я)) Щиро вибачаюся, від’їздив, не знав ні коли підсумки, ні що є ще один етап. Був трошки вдалині від інтернету. Шкода що не зміг взяти участь і далі, наступного разу виправлюсь)

Ой, я перепрошую, я написав оповідання перед від’їздом і не знав що є якийсь ще етап. Щойно повернувся. Дякую за цікавість) Щодо питань треба подумати.

Вітання переможцям!

Вітаю переможця і призерів!

Схоже на синопсис. Забагато персонажів як для мініатюри.
Прийом із використанням “часової петлі” досить заюзаний. Тож увесь кіберпанковий антураж спрямовано на те, аби цей прийом виглядав дещо свіжим. Але це все стосується фабули.
За насиченою подіями й персонажами сюжетною завісою, на жаль, повна відсутність ідеї. Тому й герої картонні, позбавлені психологічної мотивації. Вони не люди, а функції сюжету. Чи є кому співчувати? Ані Селіна, ані ГГ, ані інші епізодичні персонажі не викликають емпатії.
Щодо “маленького кроку” – тут він є спекулятивним. Не в поганому сенсі, а, так би мовити, в поняттях філософії. )))

Отже, підбиймо підсумки конкурсу!
(в порядку спадання симпатій).

Передісторія: парубок з повними торбами “радіоактивного попелу” не витримав всієї цієї вакханалії і передчасно зійшов з дистанції. Наскільки його люблять – ми так і не дізнаємось…

Тим часом якесь знуджене дівча, з явно вираженими мазохістським схильностями – потроху колупає завісу.
І, схоже, таки розколупало…
Бо далі почали безкарно вбивати військових. Не зовсім безкарно, але післяжиття і помста – якісь надто вже казкові, намріяні…
І реквієм після всього цього. А як інакше?
А далі – вже хто як може:
Одна стала психопаткою – масовою вбивцею…
Інший шукає якісні дороги, аби легше було тікати…
Ще хтось копирсається у генах, бо треба ж хоч якось, хоч чимось, перевершити інших і влаштувати потім сварку…
Але є люди, принаймні один, придуманий, хто, все-таки, тихо й мирно закопався у книги.
Але й це ще не кінець!
Деякі фанати продовжують намагатись силою впхнути “добре, світле й вічне”. Або просто “корисне”.
Інші – радять підліткам не уникати сексу, поки він ще є.
Ще хтось – шукає виправдання дикому розпилу бюдж.коштів… Жалюгідні – але хоч якісь.
І досі ще є віруючі в перебіжчиків на бік добра!
Хоча їх небагато – тому самогубства дедалі популярніші…
А хтось таки раптом, несподівано задумався про “братів наших менших” і не пожалів їм порталів для переходу в кращий, безлюдніший і, найімовірніше, не такий безладний світ.
Була спроба, вже значно слабша, дати більше влади й рослинам. Але спроба людськими руками. І, як і слід було очікувати – безладна й безглузда…
Ще хтось, швиденько назвавшись богами, тікає в казкове, вимріяне й нереалістичне минуле. Було ж оповідання про втечу в придумані світи.
І найвдатніші – звалюють подалі. Хоча б на сусідні планети. Та ще й прагнуть зовнішність докорінно змінити. Чим викликають особливо сильну заздрість.

Десь за кадром, майже нечутно: “Попіл! Ви всі попіл…!”
Але народ уже розбігся…

І якось все це так до болю знайоме!
І аж занадто схоже на реал.життя!!
Завіса була – але її зламали. Військових – вбивають. Плакатись вже скоро почнуть, мабуть… (коли тижневі, довгі новини на ТБ відновлять). А далі – все згідно переліку… Хоча воно й так вже було. Вже давно… А нині просто “не афішується”.

Вітання переможцям!

Моторошно…

Але сильно!

І чого ж Ви, Авторе, так несподівано зіскочили з конкурсу? Я ще можу зрозуміти людей зі слабкими оповіданнями, яких гноблять в коментарях. А тут чого було тікати?
Чи може все навпаки? Може конкурс надто теплий і домашній, і людині, яка вже розмірковує про особливості “радіактівнава пєпла” – тут якось і незатишно…?

А цікаво було би обговорити оповідання.
Наприклад – скільки вже років вони під землею?
Чому й досі виходять на поверхню і навіть щось там шукають!? Щось радіоактивне?? Але навіщо???
Це так засмучує…

Бо от мені було би цікавіше почитати про вцілілих, які розумітимуть – вони там на сотні (чи тисячі?) років. Які вже в перші роки “промиють” собі мізки й “відкладуть” поверхню на далеке потім.
Цікаво би знати чи мають вони джерело необмеженої енергії (напр., ядерний реакторик, як же ж без нього). Чи можуть створити замкнуту екосистему під землею? Чи здатні підтримувати й розвивати виробництво?

І чому назва, все-таки, не відповідніша?
“У радіоактивний попіл…” – було би саме те…

Чудова, цілісна історія. Все на своїх місцях. Дякую, сподобалося.

Приєднуюсь до привітань!

Дякую всім, хто приділив текстові час і лишив коментарі. Може, вже ніхто й не прочитає відповідь, але я навмисне вирішила позволікати з нею до кінця конкурсу.

Ні, це не була гумореска, написана заради останнього речення.)

На мій погляд, постапок є частиною метажанрової системи фантастики (це до питання про “не на цей конкурс” – саме на цей, спеціально), і крокувати ним – так собі взагалі развлєкуха)

Ще раз дуже дякую :-*

Вiтаю переможцiв, учасникiв й органiзаторiв зi святом!