– Вибачте, я мабуть, помилилась планетою! Я підвів очі від комп’ютера. Мабуть я вчора перепив з друзями пива – посеред кухні стояла ВОНА. Я закрив очі і відкрив їх знову – вона стояла. І пива я не п’ю. Взагалі. – Це FF 2442-45 в сузір’ї Оріона? – Ні. – А де я? – Це Земля.… Читати далі »
Світанки тепер тихі та лагідні. Але напередодні вересня приходить знайомий зі шкільних років неспокій. Кінець волі, друже, час тепер тобі вже не належить. Яка іронія: тепер мені належить увесь час, що залишився. Світ відгородився від мене гектарами запущених полів. У перший рік вони заросли цупким твердим бур’яном, на п’ятий в права вступила аборигенна флора. Заповідник… Читати далі »
16+ Знову дощ. Дріботіння крапель по асфальту нагадує короткі черги. Тра-та-та… Тра-та-та… Ба-бах… Особливо велика крапля вибухає сто двадцятим у мініатюрі на капоті кортежу, який ніколи не з’явиться там. – Шкода, що лише крапля, – мурмотить собі під носа Боєць і неквапом рушає за кортежем. Броньована почвара мчить вулицею – байдужа до усіх, бездушна –… Читати далі »
Олесі залишалося ступити ще один раз. Вона стояла за крок до входу в апарат, назву якому ще не придумала. Стільки років клопіткої праці, експериментів, провалів, і ось, нарешті, мрія здійснилася. Почалося все з буденної розмови. Вони з Максом, її колегою, а згодом і другою половинкою сиділи у ресторані. Святкували створення телепорту: – Ми зробили це.… Читати далі »
Я — суперкіт. Бо в мене дійсно дев’ять життів. Щоправда, наразі вісім. Але заради доброї справи й двох життів не жаль. Чому не дев’ять? Я ж кіт. Значить, сам собі на умі. Якщо жертвую життям, то не для чийогось порятунку, а просто надаю милість. Як із нинішнім рабом. Бідолаха помирав на пошкодженому астероїдом зорельоті від… Читати далі »
Максимко ще ніколи не вибирався із задимленого мегаполісу на природу й виявилося, що одна річ бачити зорі на відео, і зовсім інша — вживу в загадковому нічному небі. — Які гарні! — вигукнув він. — Колись я виросту й обов’язково прилечу до вас в гості! Одна із зірок промайнула небосхилом, наче сама поспішала на зустріч… Читати далі »
Олімпія завмерла на орбіті. Скоро з неї вислизне човник, який дослідить цей світ. Ми дісталися сюди тому, що керуємо часом. Ні, ми не спиняємо старіння, лише швидко долаємо великі відстані. Довжина відрізку від пункту А до пункту Б незмінна. Змінюється швидкість руху або швидкість часу. Променевий годинник примушує час прискоритися для певної відстані, тоді відрізок… Читати далі »
18+ “Привіт, невідомий друже. Якщо ти тримаєш у руках цей лист, то мене, скоріш за все, вже немає серед живих. Ти хочеш дізнатися, хто я такий? Мабуть, що ніхто, звичайний в’язень, в якого замість імені тільки довгий рядок цифр та прізвисько, про яке навіть соромно говорити. А ще нещодавно був великою людиною, про яку часто… Читати далі »
Друзі! Система коментарів на сайті налаштована так, що перший ваш коментар має бути схвалений модератором. Це відбувається вручну, тому від написання вами коментаря до його появи на сайті може пройти від декількох хвилин до декількох годин (особливо вночі 🙂 ). Але наступні коментарі вже не потребують схвалення, якщо ви пишете той самий мейл у відповідному… Читати далі »
Остап клацнув пальцями. Вода заструменіла зі стелі омиваючи тіло блаженною прохолодою. Хлопець розслабився і підставив обличчя під краплі. Неслухняне серце все гупало, наче він пробіг десять кілометрів, а не п’ять. — Де ти був? — Бігав. І чого вона пристала? Остап знову клацнув пальцями. Дощ зі стелі зупинився і з підлоги потягнуло сухе повітря. Ще… Читати далі »
«Кохати, як люди, не вмію». Здогадуйся — це труднощі перекладу марсіянина, що погано володіє земною, чи їх збочена логіка? Вийти заміж за марсіянина, мабуть, було поганою ідеєю. Але переповнена Земля нагадувала Людмилі задушливий мурашник. Відтак пустельний Марс здавався ледь не раєм обітованим. Подруги намагалися відмовити: — Ви не сумісні фізіологічно й у вас ніколи не… Читати далі »
Мартину вже було несила терпіти навантаження – через незручне сидіння затерпли ноги, ремені безпеки боляче врізались у плечі, у вухах гуло. Але від однієї думки про важливість сьогоднішнього дня ставало легше. Заради такого можна потерпіти й маневри. В якийсь момент він відчув слабенький поштовх – сигнал того, що двигуни прискорювача зупинились і почалось гальмування. Ще… Читати далі »
50 років тому корабель «Аполлон-11» здійснив посадку на Місяць. Вперше людство досягло іншого об’єкту Сонячної системи, а фраза Ніла Армстронга увійшла в історію. Давайте пофантазуємо про те, як маленькі кроки назавжди змінюють історію, можливо, згадаємо про титанічний труд перед ними та наслідки після. Не обов’язково про космос, адже маленькі кроки оточують нас у будь-якій справі.… Читати далі »
Конкурс «Зірка Шеклі» завершений. Ми дякуємо всім, хто взяв в ньому участь. За результатами голосування у фіналі трійка переможців набула наступного вигляду: І місце: Галина Михайловська «Зірковий Мішлен» – 57 ІІ місце: Тетяна Нікітенко «Перший контакт» – 53 ІІІ місце: Олексій Тимошенко «Дім-на-хмарі» – 52 У фіналі голосували лише автори творів, що пройшли до фіналу.… Читати далі »
Завершений перший тур голосування. За його підсумками до фіналу потрапили наступні оповідання (наведені в алфавітному порядку): * Варіації на тему * Дім-на-хмарі * Зірковий Мішлен * Кнопка * Мрія * Перший контакт * Побажання * Рибний день * Слава-допоможець * Так говорив Ґорс Голосування ІІ туру завершується у неділю, 15 липня, о 21:00. В фіналі… Читати далі »
Розпочинається голосування конкурсу фантастичних міні-оповідань «Зоряна фортеця: Зірка Шеклі». Нагадуємо кілька важливих деталей: 1. Голосування І туру завершиться 11 липня о 21:00. 2. При голосуванні знаходите у яку групу потрапило ваше оповідання, й голосуєте за наступну. Тобто: Оповідання у групі 1 – читаєте й голосуєте за групу 2. Оповідання у групі 2 – читаєте й… Читати далі »
Луціус, глава Техвідділу корпорації «Хейвен™», і Старший Технік тієї ж корпорації – Астерос, були давніми друзями. Ще із часів заснування вони разом працювали над деякими проектами для віртуального середовища і відтоді зарекомендували свій дует, як винахідливий та результативний. Луціус подавав ідеї і пропонував рішення, а Астерос – технічно втілював їх у життя. Перший швидко завоював… Читати далі »
– Террі, ти знов тут? І знов на повну? Ти цей, обережніше. Дупця не болить? – лисий Боб неприємно захихотів, ховаючи руки у кишені. – Та пішов ти, – пробурмотів Террі і втупився у спину попереднього в черзі – аби не бачити остогидлих пик. Так, він знав їх давно. Хоча, що таке «давно»? Десяток разів… Читати далі »
Коли зранку вперіщило не на жарт, Ляля злякалася, що буде зіпсовано головний день її життя. Але розвиднілося, і брат, який її підвозив, усміхнувся по-підлітковому: — Не зможе погода завадити святу. — Це ж чому? — Бо на сторожі стоять солдати і гармати, готові щомиті розстріляти хмари впритул! А тепер не бійся і йди. Ляля поправила… Читати далі »
Адам нерішуче дивився в екран. За п’ятнадцять років праці копірайтером він ще жодного разу не заходив на біржу відгуків. Він би, мабуть, і не навідався сюди, якби не гостра потреба. Справи з роботою йшли дедалі гірше. В минулі часи досить було йому лиш зачепити своєю ідеєю бренд-директора – і вважай, що гонорар уже в кишені.… Читати далі »