Подарунки

Фотонну ракету проводжала вся Земля. То ж таки крок до зірок, а не казна-що…

Люди, затамувавши подих, стежили як зореліт повільно видирається небом, перетворюється на світну крапку, а потім зникає. Тоді люди змахнули скупу людську сльозу і повернулись до своїх важливих людських справ. Безлічі людських справ – купи книжок непрочитані, тібібайти серіалів непереглянунуті…

 

*

 

А за тиждень трапилось нечуване.

Прибульці.

Прибульці всюди!

На всіх головних площах світу!

І хоч кожна людина передусім подумала, що ті хочуть стати на горло юній, незміцнілій людській експансії, але прибульці чомусь всюди й постійно торочили про якісь подарунки. Більше того – вони захоплювались земним досягненням, всюди розказували, який важливий вклад у фотонну ракету зробила саме ця країна, навіть Зімбабва, всюди говорили місцевою мовою, а у Швейцарії – аж чотирма, і всюди пропонували подарунки: варп7, силові поля, навігатори, аналізатори, гіперзв’язок, конвертори непотребу у потріб…  Й усе – вже з менюшками місцевою мовою! Так ніби хотіли, аби Землі було легше й швидше експансити!

Місцеві влади ще з тиждень бігали з переляканими обличчями. Але зрештою здались. І прийняли подарунки.

Але дехто неабияк вагався. США послали Масака, що задавав дуже, дуже багато питань…:

– А чому варп7?

– А що? Хочете одразу 11? Але він трохи зашвидкий і дещо небезпечнуватий. Може не варто? – відраджували прибульці.

– Гм… А чи можна встановити ваші технології на наші ракети?

– На оті багатотонні металеві труни у вигляді олівців? Та можна. Ось, беріть всі креслення й довідники. Але навіщо? Маса завелика, інерційність, нестійкі – вітерець дмухне й впадуть…

 

*

 

Звідкілясь у соцмережах вигулькнув мем: “хто перший полетить – того й… планети.”

 

Найтрагічніші події розгорнулись після цього у Броварах. Так-так, у тих самих Броварах…

А все почалось з невинної заяви директора одного з АТП:

– Пацани. Я розкопав золоту жилу!

– Шо!? Всі маршрути на Київ наші? – звеселіли водії.

– Ха! Дрібно мислите. Центр Галактики – наш! Заявку вже погодила міськрада!

– Ооо!

– Правда шось там виступала якась Наса… Але ж у мене є козир! От!! – і директор хряпнув на стіл ухвалу Баришівського Райсуду “про скасування рекомендацій Наси”!

Люди ж на це лише заніміли, побожно завмерли, та з повагою схилили голови…

 

Чутки про таку разючо успішну експансію дійшли навіть до посла прибульців.

– А вони дивились базу даних досліджених планет? А ризики гравітаційних аномалій усвідомлюють?? І як у вас тут викладають астрономію???

Потім тисячам професорів, авторів, співаків… довелось створювати освітній шансон, реп і т.п. І по радіо ще довго крутили тільки таке.

 

*

 

– Пацани! Нова золота жила. Можете везти свої Богдани до конверторів! – не вгамовувався директор АТП.

– Ага. Щас! Дуже нада… Шо за жила тепер?

– Я все перевірив. Тепер 100%. Швиденько знаходимо нову Землю. І всі пасажирські перевезення будуть наші! Ось підписи і Наси, і Посла!

 

*

 

– Пане посол! Пане посол!! Екстрене повідомлення.

– Та дайте ж помитись! – у серцях вигукнув посол, поставив на паузу “зомбі Ларса”, і вкотре подивувався винахідливості землян до внутрішньої експансії. – Вже втретє відривають від лише цього серіалу! І що там у них знову підгоріло? – посол нашвидкоруч глянув підсумок накопиченої землянами бази даних, не побачив чогось нового й пішов питати…

– То що сталось?

– Йорк виявив щось страшне! І схоже, що воно хоче з’їсти цілу планету!! – випалив секретар. Вони вже залучили Наса і планують військову операцію!

– О! Дайте гляну на того страшка. Ага… Оцей. Дивіться, система збору даних його навіть параметризувала. Пробували шукати в базі даних?

– Звісно ж! Але знайшлось щось зовсім інше. Ось такий кулястий з лапо-крилами “Протоплазмон”. Не схожий. У нас – увігнута напівсфера з мацаками.

– Гм… Але ж у вашому світі купа зовсім не схожих тварин звуться хижаками?

– То це теж він…?

– Ага…

– А схвалюєте військову операцію?

– Я би не радив. Він повільний, обступає планету мільярд років, а потім ще пів-мільярда – перетравлює. Але у випадку нападу може небезпечно рефлексувати.

– То що, віддати планету йому на поталу? На ній навіть тварини є…

– За мільярд років навіть найтупіша тварина мала би помітити що її планету ковтають. І вилетіти звідти… Або відстрілюватись. А якщо вони зовсім безмозкі – то що там рятувати?

 

*

 

– Та шо ж воно так довго! – люто загрюкав по Аналізатору Сонячної Системи водій зорельота “Бровари-403/11”.

Очікування його гнітило. Замість просто сказати, чи є тут Нова Земля, чи й справді підійде та гарнюня 4-та, яку всі так замріяно роздивлялись…, або хоч пошвидше розчарувати – аналізатор щось довго вивчав. А це ж втрата часу! За який могли би долетіти до іншої зірки…

Екіпаж робив усе що міг – навіть спав позмінно. Китайців випередили!

А от аналізатор був невблаганний… А розібраний – не виправлявся, а просто ламався. Повна безнадія…

Нарешті він пискнув і видав таблицю даних. А в одній з комірок, непомітно, як йому, мабуть, здавалось, написав: “4-та планета. 90% подібна на Землю.”

– Знайшли, знайшли! Ми таки перші – заволав водій і побіг, радісно гупаючи в двері кают…

 

*

 

После, то як люди проявили себе в дослідженні космосу? – поцікавився керівник після місяця “експансії”.

– Вельми незле… – задоволено потер руки той. – Перекопують космос як прокляті. Все перетворюють на зорельоти і вйо!

– А чи розумно було приховувати в базі даних сектори із землеподібними планетами й позначати їх всі як нічийні? Люди ж перевірятимуть повторно – знову сумнівався керівник.

– Це для них “пряники”! – не погодився посол. – А мені хотілось би якомога довше досліджувати космос не вдаючись до “батогів”. Боюсь, тоді швидкість впаде до зовсім мізерної… Та й цікаво, наскільки їх вистачить. 1 чи 2тис років? Крім того, повторний аналіз і запис вражень від нового виду живих істот – робить дані глибшими, об’ємнішими.

– Гм… Дійсно. – погодився керівник за хвильку, роздивившись зразок.  – А до протоплазмонів наших вони чого лізуть?

– Молоді, зелені, гарячі… Я попередив, але може хай таки вляпаються раз чи два… Для закріплення.

– Хай…

*

Нескінченне картографування нескінченого Всесвіту – тривало успішно.