Коментарі

Хто зна. Не все очевидни є очевидним )))

Спочатку, хотів нарешті прочитати “Так казав Заратустра”, щоб більш компетентніше підійти до коментування вашого твору, оскільки так-то, наскільки я читав про сюжет твору Ніцше, то ваш твір є дуже гарною алюзією на нього. А змегрійці навіть біологічно обіграні з ідеєю надістоти. І водночас, ваш твір, окрім купи емоцій, змусив задуматися, що залишатися від людини, коли вона стане надлюдиною? І так сумно від цього стало. А ще здалося, що автор ніби сам сповідується, що не варто десь застрягати.

Оце, ви, так цимблика утворили) Невже це все про звичайні пологи?)

Початок і закінчення – гарні. Середина – провисає. Повторення “Я – робот” не дуже мене переконювало в тому, що, дійсно, він – робот. Чомусь, сприймалося словами-паразитами, що притаманні якраз саме людям. А ось чомусь часу і метрам в цифрах, навпаки, було більше віри. Також не зрозуміла поведінка куратора. Звичайно, він може негодувати на робота, але ж все одно знає про роботів всю ту інформацію, що починає простирадлом викладати йому робот, та й ще й, враховуючи важкий характер куратора, як він тільки витримав монолог цього вбогого робота?

Дійсно, пріонні захворювання дуже небезпечні. І, дійсно, це може бути однією із гіпотез обмеженості життя людині, в середньому, у сто років. Щодо композиції й форми, то не дуже спочатку віриться в “пояснення” Нанни, коли вона тридцять років вже провела поряд з Бальдром. Потім, звичайно, йде фраза “Ця сцена повторювалася вже безліч разів.”, але вона більше виглядає як ще одним “поясненням”, тільки вже “поясненням” “поясненням”. А далі, звичайно, на такі нюанси вже не звертаєш уваги, бо захоплює розповідь про пріони і т.д. Єдине, що залишилось мені незбагненим – так це дія загадкового Каледойскопу. Поясніть, будь ласка, принцип його дії.

Вітаю, авторе! Так розумію, нюанс про те, що люди в тому майбутньому саморозмножуються і самозадовільняються без будь-чиєї допомоги завдяки своїм членопіхвам, залишили поза кадром, бо інакше було би 18+? Гумор є. І смішний. Знаєте, єдине, що псує твір? Ворожість. Наш метод все-таки – гуманізм.

Утопія, як не крути. Коротко і ясно. 😉

Фінал – гарний, і оповідання добре. Дякую автору!

Цікаво і сумно. Хай вибирається, в наступному оповіданні. 🙂

Прикольне оповідання!

Дуже дякую за відгук. Ваші б слова та до остаточного результату)))

“Багато прмилок” і “погано вичитано” – це дуже правильна критика! А от про дефіс – так, це зла помилка, ніяк не навчуся писати окремо….

Багато прмилок, погано вичитано, будь ласка без дифіса! Так довго балакали, а в кінці мол я не мав часу Вам щось пояснювати.

Хороше оповідання, гарно написане. От тільки закінчення якесь незрозуміле, щось у ньому не вистачає, як на мене.

Авторе, ви знаєте, це просто шикарна розповідь! Дуже по-шекліанськи, дуже сатирично, дуже актуально. Поки що це топ на цьому конкурсі. Звісно ж, у моєму особистому заліку 🙂

насправді надихнули “Свинарка і пастух”… ну, це вже з далекого минулого …, а ще мрія згорнути простір таким чином, щоб Україна і Грузія були хіба тільки через горіх одна від одної 🙂

Вітаю! Певен, що ви заслуговуєте на зірочку не тільки в моєму путівнику фантастики )

Міжгалактична українсько-грузинська кулінарна дружба 🙂

Трошки трешовенько, але нічого так 🙂

Головне, щоб хлопець знову не напросився на чергове коло пекла.