Коментарі

Топ групи. Написано цікаво, персонажі яскраві та об’ємні. Фінал прогнозований, але все ж логічний. Рано чи пізно всі бар’єри падають і людям треба щось робити з тими, хто за ними.
Успіхів.

Дякую шановним коментаторам за слушні і просто зауваження!
Ні, це не частина більшого твору, хоча, з іншого боку… Річ у тім, що мені дано не давав спокою відкритий епізод в одному дуже відомому романі одного дуже відомого фантаста і вченого. Але писати фанфік не хотілося, тож локації, світ і герої цілком самостійні, як і сама історія.
Тут усі дивуються, звідки Нечай усе знав. Не знав, але припускав на основі наявних фактів, зібраних другою експедицією – вони наведені у творі. Він ксенолог, фахівець із контактів. Усе підготував на Землі, але у власній правоті не був певен, тож пояснив усе після вдалого експерименту – це все теж є у творі.
Щодо щупальців, то якраз це й є калька з російської і найрузизміший русизм. В українській нема слова щупати, зате є мацати, тож для позначення кінцівок головоногих та органів комах здавна вживається два слова: помацок (невеликий) і мацак (великий). Те, що щупальці проникли в совіцькі словники, ніякий не аргумент їх українськості.

Цікаво, але малочитабельно. Спишемо це на поспіх в останній момент. Але навіть для поспіху в останній момент є кілька питань. Нащо було приплітати москалів явно? Сучасна література має не розказувати, а показувати. Вистачило б кілька фраз застигнутих зненацька піратів. Пересолили. Ну, так… В чому мораль? Що має отримати читач, прочитавши про різанину і ненависть?
Успіхів.

Кумедна мініатюрка, учміхнулася)

Оповідання з тої породи, що я називаю “гальмівна фантастика”. Тобто та, що гальмує прогрес на противагу фантастиці прогресивній. В цьому немає нічого поганого. Може саме завдяки такій літературі вчені в нас час з відповідальністю ставляться до того, що вони роблять. Але це знову світ без динаміки. А писати про світ без динаміки у час, коли все постійно змінюється… Ну, може комусь подобається ходити у теплих шкарпетках серед літа.
Успіхів та наснаги.

Кінець дійсно цікавий. Але заувага як і до значної частини оповідань на конкурсі. Що зміниться, якщо початок скоротити? Може підготувати читача до закінчення можна іншими словами?
Наснаги.

Уявіть собі, що вони стрибали чи падали не в реальну порожнечу, а в безодню Всесвіту.
Не поодинці, а один за одним. Вони ж не гинуть, вони розчиняються в безкінечності, аби повернутися в іншому вигляді. Це нормально. Просто в нас із вами різні грибочки.
*бурмотить під ніс – не варто… не варто було писати оповідку вночі протягом трьох годин*
Може, й турнуть мене після першого туру. Але ж трохи пограюся! Бо це вже залежність від конкурсів. )))

Незле, геть незле!
Розвеселило, дякую.

Оце круто! Яскраві персонажі. Закручений сюжет. Промальований світ. Але, Авторе… нащо такими набоями стріляти у холосту? Хай би ніхто не вижив, але де динаміка? Де натовп, якому хочеться хліба та видовищ? Чому цей натовп не зніс шерифа? Чи все писалося заради назви? Ну назва трохи не вписується. Придумали б іншу. Коротше в прольоті одне з найперспективніших оповідань у групі.

Але спробувати можна ж авторе. В мене особисто був такий випадок, коли в школі фарбували вікна. Однокласник похитнувся і я його схопив. Могли б впасти обидва, та все ж нині обидва живі. Це відбувається інстинктивно, логіка спрацьовує згодом.
І так, крок в порожнечу, це не до Амстронга, а до Олексія Леонова. Але тут вже, визнаю, я присікаюся

Погоджусь з попереднім коментатором, хоча в плані читабельності текст виглядає дещо краще за переважну частину групи. Але головна заувага… Де крок? Де динаміка? Чому автор не дав шанс герою усвідомити себе?
Успіхів і наснаги.

До George Longly

Новобудова?! Наскільки мені відомо, він старший друїдів і дадують його щонайменше тридцятим сторіччям до нашої ери. Так там два кільця і зовнішнє значно молодше, а камінь в центрі взагалі встановлено на початку Середніх Віків, та все ж заклали його більш, ніж давно. До того ж, я обрав його не за давнину, а через відомість та загадковість.

Конфлікт, ідея, навіть певна динаміка. Це є. Чого не вистачає? Хоча б надії. Я не кажу писати всім з хепіендами. Свобода творчості і все таке. Але вже сама тема конкурсу просить авторів – крокуйте. А так суцільна безнадія ще й арка героя не завершена, а залишена не середині дуги замість закінчення.
Наснаги.

В лоб і про космос. Але загалом слабенько. Першу частину можна сміливо скоротити і не зміниться абсолютно нічого. Тільки більше лишилося б знаків щоб розвинути сюжет.
Наснаги авторові. Ті, хто пробують свої сили – ті вчаться.

чудово

Нечитабельна стіна тексту. Так наче програміст написав штучний інтелект і згодував нам його творчість. Нам, білковому слизу, до високої кремнієвої літератури ще рости і рости.

Ні, ну а що? Прикольно. Люблю збирати пазлики в текстах.

Герой з квестовою свідомістю? Гм…

Зіркохід, Шпротина, дякую за коментарі і за критику. Кінцівка тут відкрита тому що ми не знаємо до чого може призвести наш перший крок і не знаємо, що може з нами статися десь там, за обрієм або просто за рогом вулиці.
Герой вказаний неробою не просто так, цим я хотів показати що магнетизм невідомого і непізнаного може зачепити будь-кого, навіть того, кому нічого не потрібно від життя. Та й хотілося залишити читачеві простору для уяви
Про огородження плям. Так, мій прокол, я забув згадати про це. А бетон би не допоміг, бо плями не матеріальні.
Annet, Mesnik, дякую за підбадьорювання, радий, що мініатюра сподобалася

Люди дивні. Китай запускає кораблі на місяць, але якщо жінка народжує двійню — одну дитину вбивають.
Саудівська Аравія — одна з найбагатших країн, але до жінок ставляться як до тварин.
Ділитися ресурсами з псованими? Фу.