Коментарі

Мабуть перший випадок на цьому конкурсі, коли пояснення автора в коментарях справді доповнюють картину, а не слугують виправданнями автора.
Після коментарів моя думка про оповідання покращилась. Бо автор конкретно розписав тло твору, а не що там так-то метафора в його задумі значить. І не береться доводити, як у деяких інших, що читачі нікчемні плебеї, котрі чогось не второпали.
Успіхів! На жаль, ваше оповідання не в моїй групі, тому можу підтримати тільки відгуком.

Ну ось мені люди майбутнього не здалися дебілами. В них інші канали комунікації, де усна мова відійшла на другий план. Швидше вони надто залежні від технологій, яких самі не розуміють.

Ідея твору хороша. Мені навіть здалось, що чимось нагадує “Соляріс”, де дослідники також контактували із дивною розумною істотою, і під час цього змогли зустрітись із втраченими близькими людьми.

Зд., у Шеклі є повістина про планету з надзвичайно плинною і швидкозмінною мовою.
І там високорозвинута цивілізація теж дійшла до однозвучної мови. Зд., з інтонаціями.
І це аж ніяк не свідчило про дебілізацію. А навіть навпаки…

Я мовчав, мене поглинали. Написано цікаво, як на мене, не звично але читаєься важкувато. Погоджуюсь з Хтоською, сенс впіймати складно, мабуть, це і придає шарм оповіданню 🙂

“Чор… на діра вас бери! ” – це шикарно)))). Мені надзвичайно сподобалося, аж сльоза виступила((

Бійка без мордобою. Це так мило… 🙂 І фантастично! Це плюс.
Хоча кров’яки таки багацько… Можна ж було лише пальці відрізати, чи руку?

Дякую усім! Щасти у конкурсі!

Схожі оповідання, може й одного автора(?), в одній групі… Дивно.
Людям може й справді треба якийсь вимикач функції виносу мозків. Хоча би своїх власних… Але тут, зд., він аж занадто потужний. Чому так!?

То алмази будуть нам роздавати?
Чи увесь цей крик і бійка — зовсім ні про що??
🙂

> Ці люди були єдиними на увесь всесвіт. Їм випав жереб «вийти з кімнати останніми й вимкнути за собою світло», запустивши модуль штучного інтелекту.

Яке трагічне й безглузде самогубство…
А що заважало запустити кілька модулів штуч.інт. Поступово. По черзі. Переконуючись, що воно хоча б якось спрацює…?

Дякую за відгуки! Були сумніви щодо того, чи достатньо прозорі вийшли натяки, тож ваші коментарі мене дуже радують)

Фантоме, Примарна хмаро, Мандрівнику, дякую за позитивні коментарі!
Фантоме, точно – десь так бійка і відбувалась 🙂
Примарна хмаро, радію, що сподобалось поєднання!
Усім успіхів навзаєм!

starfort, Вам вирішувати:
https://www.facebook.com/groups/298499057540184/permalink/652145308842222

***Цікаво, а чи сам автор дотримується правил та законів? Наприклад правило конкурсу 2.3? І чи опис тексту у формі загадки на різних фейсбук-сторінках вважається порушенням даного правила, пане Олександре?***

Автор розкрив своє авторство?

Вітаю!
Згоден з попередніми коментарями щодо “відкритості” тексту. Якби в тексті були якісь загадки, якісь гачечки, щось, що вказує на можливу розв’язку – тоді було б дійсно цікаво. А так, як влучно підмітили вище, можна підставити будь-яку кінцівку – і вона підійде. Жодної цікавості. Прочитав і забув, це явно не те, чого очікуєш від інтригуючої кінцівки. Та і персонажам якось не віриться, з самого початку відчуття штучності діалогів.

Але окремо я хотів би сильно виділити коментар автора:
“Щодо порожнечі: я ніколи не пишу без натхнення і насправді тут закладена доволі проста думка, яка має бути засвоєна змалечку: законів потрібно дотримуватися.”

Цікаво, а чи сам автор дотримується правил та законів? Наприклад правило конкурсу 2.3? І чи опис тексту у формі загадки на різних фейсбук-сторінках вважається порушенням даного правила, пане Олександре?

Мені нічого нового додати до попередніх коментаторів. Слов’янський сетинг для слов’ян, як на мене, небезпечний тим, що можна перезахопитися й створити берестяний комікс, а якщо воно ще й у космосі, рівень кічу множиться на 100 одразу. Музика, яка керує кораблями, вогняні кулі – ну ок, можна було б якось вигребти це все, навіть прикольно, але ж у такому обсязі немає ні повноцінних персонажів, ні конфлікту. І все на такому серйозному обличчі, аж щелепи судомить. Знову ж таки, цей “Дим по воді” як драсьті – такі конкретні вказівки на нашу популярну культуру, чисто моя думка, додають непорозумінь. Коли це відбувається? Як ми дійшли до життя такого?..

Екшн, звісно, це добре, але все інше вийшло дуже вже пунктирно.

Сюжет настільки спресований у мініформат, що стає трохи епілептичним( Тобто це могло би бути прикольно, але зрештою ми не встигаємо як слід роздивитися ні персонажів, ні світ, ні основне наукове припущення. А що за кабанга?..
Бідна Марічка, от же козел трапився.

Бідолашки…..
Ні хвильки спокою…
Навіть на березі озера…
Печалька. 🙁

То от чого вони вимерли…?

Щось не так з тими “вітрилами”.
На Марсі хіба є щось хоча би схоже на атмосферу?
А якщо вітрила сонячні — то хіба гравітація не завелика для таких розваг?
Чи це просто наркотичні марення…