Коментарі

Я тут випадковий подорожній, не у грі )))

Дякую, навзаєм)

Ех, а я думав – це фіча з майже такою назвою “Ікарчик”… Сам полюбляю іноді в тексти позаховувати алюзії і їх навіть деякі замічають. Дякую за оповідання!

“Хімічний склад і третинна структура – це не одне і теж. ”
В тексті не говориться про хімічний склад. Там є слово “хімічно”. Це можна сприйняти як обговорення біохімії білків. Каюся, я сприйняв саме так)
“Трохи дивно, пане Док, писати це в коментарях до фантастичної мініатюри”
Чому ж дивно? Мініатюра претендує на статус НФ. То чому б не поспікуватися на тему НФ-складової?
Сподіваюся, не образив Вас, Авторе.
Ще раз успіху на конкурсі!

“Частина оповідань писалася не людьми, а спеціальними системами”
Ото я думаю – що воно таке… Тепер зрозуміла!
Але це жарти. Щодо оповідання. Є порада. Шановний авторе, приберіть, будь ласка, все, що стосується конкурсу оповідань. Це наносне. Залиште те, як Шеклі прокидається в лікарні, як він наново знайомиться зі світом. Можна обійтися без пояснення того, що насправді з ним відбувається. Тільки в фіналі має стати зрозуміло, що то не світ змінився, а Шеклі в ньому не стало. Оповідання стане набагато сумніше, так, але в літературному сенсі вже буде просто цукерочка.

Славо, щодо Василя – зізнаюся, мені теж невідомо, звідки він прийшов. Якщо вважати, що час – якась лінійна структура, тоді цілком можливо, що Василь завітав із майбутнього. Але мені хотілося утворити світ необмежених можливостей, в якому головне – не прогрес, пов’язаний із часом, а здатність людей втілити власну мрію незалежно від зовнішніх обставин. Може, плутано розповідаю, але загалом так.

Зіркохіде, дякую за відгук! Химерна проза, кажете? А що, може бути. Просто хотілося зробити стилізацію – й мови, й тієї доби. Звісно, це складне завдання як на 10 тис. знаків.
Так, ще півень… Ну що сказати, сільське господарство не є моєю сильною стороною, це так ))) А хіба пташка не тваринка? На мою думку, все те тварина, що не рослина. 🙂

Трохи дивно, пане Док, писати це в коментарях до фантастичної мініатюри, але менше з тим.
Нанна припускає, що пристосуванням проти пріонних інфекцій може стати обмеження віку і пришвидшення розвитку. Тобто популяції гомінід, які жили довше буле менш успішними, ніж короткоживучі. Це і строге неприйняття канібалізму у більшості суспільств і пояснює (у всесвіті оповідання, наголошую), мале поширення пріонних інфекції у людини.
Хімічний склад і третинна структура – це не одне і теж. Пріонізація ніяк не впливає на хімічний склад. Лише на конформацію.

Дякую. А “Кривеньку качечку” забули? 🙂 Взагалі, уже все колись до нас написали… Але можемо, як ви слушно кажете, переосмислити, переписати на потрібну кількість знаків, та й надіслати на конкурс… 🙂

Трохи не зрозумів, Василь також був із майбутнього?

Є в рунеті конкурс “Битва на салфетках”, але куди йому до ваших дуелів на записках. А чим же все-таки історія закінчилася?

Забавне переосмислення міфу про Ікара, як про інопланетянина, що впав і оземлянився)

Дійсно, важко бути задроном. Ніхто тебе не любить. Навіть сапка.

4/5 банальна сімейна сварка, потім – опа! – розв’язка. Причому що до чого стає зрозуміло, коли чоловік підходить до телефону. Нема історії, на жаль. А могла б вийти непогана драма, букофф же начебто не бракувало.
Є, НМСД, проблема і з мотивацією ГГ. Якщо його дружина була така ЗОЯ (Змія Особо Ядовітая), нащо, скажіть заради восьминога, він замовив собі її андроїдну копію??? Де почуття самозбереження? Де логіка зі здоровим глуздом :-).
З технічного: забагато русизмів (лодка, вбиратися в квартирі, прислонився).
Удачі на конкурсі!

Попри дещо химерну (“з ногами вбравшись”) і надто книжну як на XVII ст., з неологізмами :-), мову (“Од гвинта!”), дуже сподобалося. Дух Шеклі вдалося-таки вловити у вітрила, за що авторові дяка :-)!
Удачі на конкурсі!
А, і півень не тваринка. Пташка він, одначе :-).

Чесно кажучи, після прочитання запам’яталися лише чорний костюм, клумба і плакат :-). Оповідання як такого нема, хоч до ліміту, здається, ще лишилася уйма знаків.
З технічного: мова рвана, з безліччю непотрібних уточнень. Деякі речення побудовані невдало: “…в чорному костюмі з розкиданими руками у формі хреста” (костюм з руками? руки у формі хреста?)
А от задумка накльовувалася цікава. Її б розгорнути у великий формат – і буде вам щастя :-).
Удачі на конкурсі!

Вічне питання #нуішо? лишилося без відповіді. В радянські часи такі твори друкувались у рубриці “Пріключілось однажди”. А в наш час хтозна, чи є десь така рубрика :-).
Написано гарно, але зубодробильна кінцівка, мабуть, не влізла в ліміт. Це прикро. Хоч і не трагічно :-).
Удачі на конкурсі!

Мені особисто, як біологу, було цікаво. Не сюжет, а саме гіпотеза виникнення пріонових інфекцій. Хоча пріони до цього часу є загадковими інфекційними факторами, останні дослідження показують, що все може бути прозаїчніше – пріонні білки є наслідками генетичних аномалій певних індивідуумів. Проте, це не пояснює унікальних інфекційних властивостей пріонів.
“Пріон не відрізняється від здорового білка хімічно. Інакша лише його третинна структура. Те, як згорнуто його молекулу.”
То в цьому і є хімічна відмінність )))
“пріони перетвоюрюють на себе здоровий білок”
Ну… не зовсім коректна фраза. Пріон каталізує перетворення нормального білка у патогенну форму. По суті, пріон – білок-мутант, якщо так можна сказати про молекулу. Він не є абсолютно чужорідним для організму.
Загалом, використання збудника повільних інфекцій, враховуючи його незначне поширення у наш час, у якості біологічної зброї, нмсд, досить сумнівне.
Авторе, успіху на конкурсі!

По-перше, назва заздалегідь розкриває єдину інтригу – хто герої. По-друге, я не можу назвати це оповіданням. Це нарис або реферат. Чи синопсис твору. Персонажі тридцять років мешкають у бункері. Бальдр напевно не тільки знає те, що йому розповідає Нанни. Вiн давно це вивчив напам’ять. Тобто маємо велику пояснювалку. Я не біолог, тому дуже складно сприймати подробиці “бактеріологічної війни” атлантів із лемурійцами. Якщо не помиляюсь, вийшло так – людське життя зараз коротше, ніж цикл розвитку “зброї відплати”. Це було би цікаво як одна з ідей у великому романі. Проте для мiнiатюри це розкоші, яки з’їли весь обсяг. Удачi на конкурсi!

От усе цікаво i без жодних зауважень – але тільки до фіналу. Таке враження, що кінцівка від іншого оповідання. Непогана гумореска, присутня iдея, а потім – бах, зовсім iнша стилістика, сумний настрiй. Якщо автор пропонує замислитися, це вдалося. Тільки про що?
Бажаю удачi на конкурсi!