Коментарі

Непогане оповідання, але, на мою думку, трохи бракує iнтриги. Бiльшу частину тексту займає розповідь про те, як ГГ готувався придбати Славу та як вiн йому допомагав. Для найцікавішого лишилося замало знакiв. Хоч i заяложена ця тема – кохання роботiв – можна було щось знайти нове. При тому, ще раз зауважу, написано добре. Удачi на конкурсi!

Що, авторе, дістали вас свідки Єгови? Не вас одного :-). Правда, толерантністю в творі й не пахне. Вірніше, я сприйняв його якраз як стьоб над толерантністю.
Написано непогано, хоч і з деякою кучерявістю.
Ну і чималий ляп у кінцівці: насправді сектанти завжди парами ходять! Думаю, це правило поширюється і на космічні простори :-).
Удачі на конкурсі!

Тобто натискати на невідому заборонену кнопку – це прояв людської допитливості й ледь не подвиг? Ну-ну… 🙂
Посил твору загалом зрозумілий, та не скажу, що для мене прийнятний. Ризик ризикові не рівня, є мужність, а є дурість, і все залежить не від ситуації, а від якості лою, залитого в посудину під кришкою :-).
Написано вельми кострубато, текст ну дуууже потребує хоча б вичитки (“скрутили якийсь зіваки”, “При масове перенесення”), про русизми давайте не будемо взагалі :-). Втім, досконалість не має меж, є ще куди розвиватися.
Удачі на конкурсі!

Антураж хороший, герої також рельєфні. Написано добре. А от кінцівка просто капець. Річ навіть не в тому, що очікувана до чортиків. Таке враження, що в автора різко скінчилися знаки. І замість шекліанського вибуху в фіналі читач пригостився банальною і бородатою мораллю. (Дух Шеклі скрушно зітхаєв кутку :-).)
Удачі на конкурсі!

Щось я заплуталася в просторі й часі ))) Ні, текст іде легко, просто ковтається. Тільки забагато персонажів і подій як на такий невеликий обсяг. І фінал… Так, знову фінал, як у більшості того, що я встигла прочитати з конкурсних оповідань. Шеклі з’являється як той рояль у чагарничку. Уявить собі – ви маєте справу з маніяками. Сталін, Гітлер тощо. А тут – Шеклі. Єдина пристойна людина з усієї зграї. Потім раптово звідкись виникає мотив ревнощів ГГ. Так заплутано, так заплутано… Ну й гаразд! Бажаю успіху на конкурсі.

Якщо би Шеклі писав у співавторстві з Кафкою, вийшло би щось на кшталт цього оповідання. Щодо жанру, можна сказати, що це фейлетон з елементами антуражної фантастики. Сценка, замальовка, ескіз – десь так. Бракує оригінальності сюжету й ідеї.
Удачі на конкурсі!

Оповідання сподобалося. Справжні космічні пригоди, яскраві герої, небезпечні обставини, трохи гумору, інтрига… Сюжет тримає майже до кінця. Проте фінал розчаровує. Фразою “Яку ж кінцівку люди хочуть почути?” автор відразу трощить у друзки філігранно створений світ. Ми випадаємо з утвореної реальності. Далі як пришвидшена кінозйомка – Афіна і Фред загинули, Ґорс просто зник із поля зору. Наче підійшов 10-тисячний знак. ))) І відразу виникає багато питань. Хто така ГГ, чому саме на неї “полювали” руджівійські жандарми. І найцікавіше – а хто є головним героєм у даному оповіданні? Оповідачка, Ґорс чи Афіна з Фредом? Коротше, чим краще текст, тим більше до нього питань… Бажаю успіху на конкурсі!

Який висновок робитиме читач після цього оповідання? Напевно, що треба вчасно лягати спати. ))) Дивіться: “Щось пішло не так… Можливо через втому і втрату сил. Мене закинуло в глибокі сни”. Тобто головна мета героїні – прокинутися. Але на цьому шляху на неї чатує багато усіляких пригод. На перший погляд – все логічно й зрозуміло. В фіналі героїня має прокинутися (це найпростіше) або зробити якийсь цікавий фінт. Це в теорії. На практиці є тільки сон, населений випадковими персонажами. Хто вони такі – бабуся, Пруто, звір, вартові, до чого клітка, ручка, ключ, озеро… Цей сон не закінчується, мета героїні залишається мрією. Фактично це виглядає фрагментом якогось великого твору, напевно, в жанрі фентезі. Тільки до чого тут Шеклі… І в чому полягає ідея оповідання – найулюбленіше питання Пташки. 🙂 Щодо стилістики оповідання – не ображайтеся, авторе, але склалося враження, що це гугло-переклад із російської, тільки трохи відкоректований.

“Якщо серйозно, то пан Шеклі з нами. Тільки не кажіть йому, що я проговорився. :/”
🙂
Домовилися! Тільки й ви не кажіть йому, що десь тут є ще один Шеклі. Бо посваряться відразу. А нам розбороняти.

Всім дякую за коментарі.

Птиця Сірін, приємно, що твір не лишив байдужими і дав можливість шукати альтернативні варіанти розвитку подій. Але це вже ваше оповідання. Напишіть його. Ще є день. Можливо ще вісім авторів підтягнеться. 😉

Якщо серйозно, то пан Шеклі з нами. Тільки не кажіть йому, що я проговорився. :/

Славо, навзаєм!

Дякую, авторе! Удачі на конкурсі!

Дякую за відгук. Русизми в себе повиправляв .
Про мотивацію: люди не завжди діють раціонально і логічно. Здебільшого ми заручники обставин та наших звичок. І не хочемо змінюватися, хоча це нам і не на користь. Це головна ідея тексту

Я тут випадковий подорожній, не у грі )))

Дякую, навзаєм)

Ех, а я думав – це фіча з майже такою назвою “Ікарчик”… Сам полюбляю іноді в тексти позаховувати алюзії і їх навіть деякі замічають. Дякую за оповідання!

“Хімічний склад і третинна структура – це не одне і теж. ”
В тексті не говориться про хімічний склад. Там є слово “хімічно”. Це можна сприйняти як обговорення біохімії білків. Каюся, я сприйняв саме так)
“Трохи дивно, пане Док, писати це в коментарях до фантастичної мініатюри”
Чому ж дивно? Мініатюра претендує на статус НФ. То чому б не поспікуватися на тему НФ-складової?
Сподіваюся, не образив Вас, Авторе.
Ще раз успіху на конкурсі!

“Частина оповідань писалася не людьми, а спеціальними системами”
Ото я думаю – що воно таке… Тепер зрозуміла!
Але це жарти. Щодо оповідання. Є порада. Шановний авторе, приберіть, будь ласка, все, що стосується конкурсу оповідань. Це наносне. Залиште те, як Шеклі прокидається в лікарні, як він наново знайомиться зі світом. Можна обійтися без пояснення того, що насправді з ним відбувається. Тільки в фіналі має стати зрозуміло, що то не світ змінився, а Шеклі в ньому не стало. Оповідання стане набагато сумніше, так, але в літературному сенсі вже буде просто цукерочка.

Славо, щодо Василя – зізнаюся, мені теж невідомо, звідки він прийшов. Якщо вважати, що час – якась лінійна структура, тоді цілком можливо, що Василь завітав із майбутнього. Але мені хотілося утворити світ необмежених можливостей, в якому головне – не прогрес, пов’язаний із часом, а здатність людей втілити власну мрію незалежно від зовнішніх обставин. Може, плутано розповідаю, але загалом так.

Зіркохіде, дякую за відгук! Химерна проза, кажете? А що, може бути. Просто хотілося зробити стилізацію – й мови, й тієї доби. Звісно, це складне завдання як на 10 тис. знаків.
Так, ще півень… Ну що сказати, сільське господарство не є моєю сильною стороною, це так ))) А хіба пташка не тваринка? На мою думку, все те тварина, що не рослина. 🙂