Коментарі

Звичайно, закинути кілька людей в одну місію? Судячи по тому, що Макс бачив цілу групу в останній місії, то це можливо. Цікаво вийшло. Прочитала з задоволенням, щодо штампів… Хз, якщо воно чудово вживається в твір, чому б не використати?

Може Кінга начитався в перекладі, чи ще щось:))
Дякую! Успіхів!

Текст дууууже крутий, гарно побудоване основне тіло сюжету. Класна тема з зустріччю ангела. Там або треба було поставити крапку, або брати сюжетну планку ще вище, а тут навпаки, сюжетне послаблення, у менш атмосферні, менш глобальні пласти. Та мить коли всю історію читаєш про потужність технологій, відчуваєш вагу їх світу і місії, зустріч з невідомим, а то стара бабуся бавиться …

Зелений хвостик, це все сни або галюцинації персонажу. Нема ані Вишні, ані Нікого (чи Ніхта?). Є лише мозковий імплант, що помітно глючить з самого першого речення.

Як знати, як знати…
Про астероїд то трохи притягнуто, орбіти великих астероїдів відомі ДУЖЕ задовго, тож у людства був би час щось зробити.
Але якби ось так несподівано узнати, що завтра світ загине, то як ні хотілося б зробити щось, про що мріяв все життя, але не знайшов часу, грошей чи здоров’я… Все до біса, цей час я проведу з родиною і друзями.

> Подивитись, що ви зробите тепер. Коли знаєте правду про себе і своє походження!
Ну а хто знає? Оці два дивака у білих халатах, що розмовляли з Саваофом, плюс аспірант і пара лаборантів, що слухали? Ну то нерепрезентативна виборка для соціологичного експерименту, а як вони почнуть розповідати про почуте іншим – то їм ті халати швидко замінять на новенькі, із рукавами, що зав’язуються на спині.
Не вистачає якоїсь трансляції на півсвіту. Щоб з дублюванням на мільярдну аудиторію. Тоді хтось вважатиме пранком, а хтось таки повірить. Чутки там підуть і всяке таке.
Але ж ліміт на 15 тисяч знаків… Щось важливе знов довелось залишити за кадром.

Персонажу на ім’я Сергій Ярко не дуже лічить прямий переклад лайки з англійської “Святе лайно” (“Holy shit”). Ось про “висрали з дупи світу” – це більш натурально.
Дякую за цікавий сюжет, успіху!

Ох скільки флейму!
Признаюся, після слів “Олена встала та вийшла з кабінету грюкнувши дверима” очікував розвиток ситуації в напрямку, що це все була сумісна постанова лікаря і пацієнта, щоб отримати саме цей ефект: дружина грюкає дверима і сама подає на розлучення. Ото був би (без)виграшний сценарій. Ну і останні рядки про те, як той пацієнт обіцяє доктору порадити його послуги деяким своїм друзям. 🙂

> Ракетоплан транспортної компанії “Місячні цикади”
Що-що цикади? У цикад це точно буває?

> розширення Бойконура
Бойки – вони такі. І побудують, і розширять. Байками не годуватимуть.

А так цікаво, хоч детективна лінія зникає в нікуди.

Ійон Тихий влітає за кермом Ендюренс у чорну диру.
Мені сподобалось, прикольний поворот, всі запитання по тому чому головний герої не размазаний гравітацією та скрівленнями простору пояснені, такий класний зарис. Тексту б хотілось більше вичітки та редактури. Якщо головною ідеєю було передати цю емоцію “я не знаю що роблю з життям, але я роблю щось нестандартне та взагалі не розумію що в ітозі відбувається”, то це вийшло, криза середнього віку на максмалках. Але він отримав все що хотів. Навіть себе врятував. То я думаю, воно того коштувало.

Автор, не зупиняйтесь! Талант у Вас безумовно є. Але ж треба повторити шкільний курс фізики. 😉

Я погождусь з Ал, дуже потужний початок, все оригинальне, яскраве, таке архитипове. Ну сочно прям.
Але конфлікт між головним героєм та Прометеєм слабкий, бо це перетягування канату між всесильною майже всемогутньою машиною та депресивною людиною. Я побачив в Прометеї алюзію на отакого вселюблячего Бога, який рятує раз за разом Алана, та який поступово перетворює його самого на частину себе, щоб убезпечити його від його людської природи, але натомість сам стає слабким, як людина. Нц прям древньогрецький міт, краисво.
Як на мене внутрішнього конфлікту в головного героя нема. В нього дуже впізнований образ людини в депресії: він втратив спочатку свою близьку людину, потім він гіперфокусується на своїй теорії та веде себе антісоціально (не повертається, обманює тощо), загалом коли він розуміє що саме його ідея розпалась, ми селфхарм та спроби самогубства. Та такий герой вже на початку твору, він не змінюється, він вже депресивний та вже готовий до наступної спроби суїциду. В чому тут внутришній конфлікт? Страждання це не внутрішній конфлікт. В нього фактично нема бажань, окрім жаги до саморуйнування. Він хоче померти так само як Пакс, схожим способом, та не дивиться на те, як він школдить людству, руйнуючи континент на Землі та Прометей. Це не красиво, це безглуздо, але саме в такій максимі головний герої хоче знайти для себе сенс. З чим саме тут внутрішній конфлікт, якщо в нього в моменті є тільке одне бажання та він робить все щоб його досягнути. Це як раз типовий “герой”. Для конфлікту бажань повинно бути більше ніж одне.
Арка героя добре считується, але вона не чипляє емоційно, тому що це ровна лінія з норми в нуль. Він тільки втрачає. Те що він залишився – єдиний його свідомий поступок який, не дав йому нічого. В цій історії нема “але”: ГГ розробляв Прометей, потім його жінка померла, потім він обманом залишився на прометеї, потім його теорія не виправдалася, потім станція зробила його своєю частиною та він вбив себе зі станцією.
Якщо б він себе не вбив, а наприклад залишився, то це було б “потім його теорія не виправдалася, але станція зробила його своєю частиною, та він знайшов новий сенс та душевний спокій”. Чи так “його теорія виправдалась, але він вбив себе зі станцією бо …”

Енівей. Мені дуже сподобалось, я ніби подивився кіно. Але відучття як від Ітерстелар, дуже красиво та свіжо, але щось не те. Теж поки в фаворитах групи.

А обов’язково ставити комусь 1?

Я все це зрозумів, але лиш одна подія, причому у внутрішньому конфлікті, на все оповідання – даруйте, цього недостатньо.

Класна ідея, читати цікаво, нічого зайвого, плюс емоційно та дуже кінематографічно.
Круто, точно буде в мене в десятці кращих.

Murrrchyk, ну ось такі ми, російськомовні бандерівці. 🙂 Наче було вичитано-виправлено тричі, але щось таки пролізло, за що прошу пробачити.

Ігор, так, ця розповідь з самого початку була задумана у стилі Шеклі. Радію, що мені це вдалось реалізувати. 🙂

Здається мені, що творові дійсно забракло обсягу, щоб все хитросплетіння ліній і подій розгорнулося повноцінно. Я, власне, трохи загубила точку відліку, бо три різних варіанти форматування роздробили і так невеличкий текст. Але рефрени цікаві та й калька з “Гоулі шит” потішила
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

це неможливо вмістити в коротке оповідання, навіть в 3 абзаци. це буде штучним інфодампом. достатньо просто вивчити матчастину наприклад послухати сучасні лекції з косманавтики. там чітко розповідають ЧОМУ людина у найближчі 300-500 років просто так літати між зірками. навіть якщо побудують фотонний двигун на 0,2 швидкості світла. через інтенсивне космічне випромінювання можне довезти лише роботів та ембріони, захищені під захисним шаром води товщиною 10 метрів і потужним магнітним полем . Жодна людина не перенесе подорож у 80 – 100 років під косічними променями. Зараз навіть пілотований людиною політ на Марс є проблемою – дуже великі шанси долетіти туди вже мертвим.

Це якийсь метамодернізм виходить, коли сама реакія на художній твір стає надбанням мистецтва. Як на мене, написано не так уже і складно, логічно і з цікавою ідеєю в основі. Щоправда, я б не назвала його фантастичним. Це драма про те, що таке норма і чи варто до неї прагнути. До прикладу, чи варто лікувати РДУГ, щоб бути організованішим, якщо у процесі втратиться надмірна креативність і пошук новизни, тож планувати буде нічого…
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!

У таборі біля вогнища подібна історія і лякатиме, і веселитиме. Але чи є тут необхідні складові конкурсу? Сподобалося хіба що припущення про маскування під хижака.
Удачі, хай конкурс пройде цікаво!