Коментарі

Спочатку котик хотів просто фиркнути, загрізти лапкою та піти собі. Проте бачу автор не проти відгуків.
Тож спробую у деталях пояснити своє СУБ’ЄКТИВНЕ враження.
*слинить пальчика та гортає замизгані конспекти.
Як мене десь-колись нучали, то будь-який текст має певні складові:
1. Сама історія — сюжет;
2. Ідея — або моральна проблема, з якою авторі будує різні конфлікти. Така собі філософія рефлексія, моралізаторство… ну оте все.
3. Декорації — тобто сеттінг. Світобудова, експозиція, погода, описи… ітд
4. Герої.
5. Стиль письма.
Для того, щоб історію було цікаво читати треба мати бажано сильну трійку з вище зазначеного. Що саме на вибір, або на майстерність автора.
Почну з кінця.
Стиль: навіщо напружувати читача? Для чого вибрана така манера оповіді? Що такого в цій історії, те заради чого ми маємо пристосовуватись до такої оповіді? Потік свідомості не найпростіша форма для сприйняття. Така форма ускладнює роботу з іншими компонентами історії.
Герої: хто ці всі кобіти і якого котик має про них читати продираючись через оте все мережево незрозумілих слів?
Щоб було цікаво спостерігати за внутрішнім світом гг та її рефлексією, ми маємо законектетись з нею. (кажуть, що на це у автора є три секунди). Тут пропущена зав’язка та входження в історію.
Сеттінг: ну типу апокаліптичне майбутнє. Окок.
Філософія: через призму думок гг ми маємо подумати над дофіга складними темами…але все потрачено, бо байдуже на гг, вона не цікава котику. Аби не зобов’язання цей твір не читався десь після діалогу. Там де перший конфуз стосовно оповідача… То це не перша особа?.. ми вже на “ти” перейшли?
Сюжет: не фабульний сюжет для малої форми не найпростіший вибір. Оте все лише додає більше непорозуміння. Робить боляче мозку.
Тобто котик вважає, що це провальний текст. Ви вирішили створити химеру, а вийшов надмозг. Звісно, як зазначено вище, тут мало бути набагато більше символів. Проте котику недостатньо такої відмазки, щоб похвалити автора.
І ви, Авторе, і я прекрасно знаємо про обмеження і про тему. Нам обом довелось різати текст, щоб втиснутись у рамки. Тому котик знає і буде щирим — це саме ДЕШЕВА відмазка. Бо є умови конкурсу, а є задум який не пасує їм.
Якщо ви вагітні цією ідеєю і далі захочете перетворити це у щось більше та по-справжньому круте, гадаю ви впораєтесь, хоча буде складно.
Удачі на конкурсі.
Наснаги та натхнення з вашим задумом.

Соляріс, це ти?
Не буду називати вторинним, бо востаннє читав Лема в 13 років і вже не пригадую, як там було.
Енівей ідея про думки що прагнуть до автономності в цілому занятна.

Соціальна нерівність була, є і буде через сотні років, якби ми не розвивалися. Дякую.

Я теж голосую за Джина!

Ну от на відміну від багатьох інших оповідань, просто віриться, навіть попри кілька недоладних моментів. Згоден з досвідченими авторами Валерії Малахової, кілька каменів, що хитаються, можна ( і треба) виправити в редактурі і буде афігенсько. Те, чому удача не зробить сестрі моментальну ремісію, або як все ж чоловік відстежував ці вірогідності (написав свою програму, має зібраний вдома прилад?), але це пояснюється одним-двома реченнями.
Єдине що дійсно спантеличило, так це те, як швидко пронеслася кінцівка, хоча наче ще багато символів лишалося до 15 тисяч. Мені здається, варто було б додати трохи більше часу на вагання після пропозиції Олега, щоб рішення відчувалося більш виваженим і сильним. Бо, все ж, це було рішення головної героїні, а не її сестри, це важливо.
Енівей, загалом сподобалося, дякую за оповідання!

Трішки попрацювати з текстом і буде гарна історія.

Класно написано. Текст викликає емоції – і це головне!

Єнот з дубу, дякую за коментар. З астрономією я, мабуть, не товаришую))

Рудий хвостик, дякую за Ваш коментар.

Звірунька-бурмотунка, дякую за коментар. Мені цікава ваша думка.

Валерія Малахова, дякую за коментар та надихаючі слова. Повністю з вами згодна. Буду далі навчатися та розвиватися.

Antidepressant, дякую за коментар. Все саме так, як Ви подумали. На жаль у світі є те, на що ми не можемо вплинути, тому залишається лише насолоджуватися останніми митями.

Ох же ці раптові астероїди… Надто багато питань до того, як можна прогавити астероїд що прилетить за кілька днів. Окей, імовірність у два відсотки при зближенні через кілька десятків років це ще вірогідно, але у цивілізації, що уже космос колонізує, очікуєш дещо більшої точності. З моменту потрапляння героя в симуляцію все якось понеслося у “потрібний” напрям, як по діях героя, що раптом забив на місію (чи то пак гру), так і по кураторах, що гучно говорили, і зручному відключенню від того всесвіту.
Але сам кістяк історії, з героєм, який розчарувався у самій можливості когось врятувати, це цікаво. Така-собі пласко-негативна арка персонажа.
А ще пошукайте сучасніші публікації про події в Помпеях, там все ж відбувалася евакуація, вулкан не за один день прокинувся.

Добре написано, постійний екшн, змагання ніби просте по суті, але має багато цікавеньких деталей та це все до того ж дає підгрунтя для розкриття голвної героїні. З цим це прям на висоті.
Поворот з тим що шанс, який вона ловить – це шанс загинути, прикольно, дало драматизму.
Але в іншому кінцівку я не поняв, хоча арка з Наумом дуже добре шла. Якщо вона погодилась з принципу меншого зла, то це було подано дуже зімʼято та мені вічувалось скоріш як програш такої активної та виназідливої головної героїні по всіх фронтах.
Для мене це, мабуть, единий мінус – все інше круто, дякую.

Я не памʼятаю жодного випадку щоб бог із машини ставав хорошою основою для історії, і це оповідання закономірності не порушує. Ну не бачу я, як би це все мало працювати і що б мало значити.

Друга особа?
Дякую, але не дякую -__-

Вітання від черніговчанки)))

Величезні важкучі два інфодампи які розповідаю про кожного члена екіпажу, хто він, звідки і все таке) Треба над цим попрацювати.

Ідея мені сподобалась, проте кінцівка вийшла пласка. Мати просто вибір замало, треба щоб екіпаж зробив вибір, щоб вони провели якесь голосування чи ще щось, щоб вони нервували і мучались, а дехто щоб просто вже пішов до свого кишенького всесвіту доживати віку в світі-раю персональному. У вас не завершена думка яка не є хорошою в конетксті твору. При тому що багато чого можна було б скоротити і доробити кінцівку і влізти в символи. Скоротити його прокидання, походи поїсти і все таке, скоротити інфодампи і швижше показати що вони всі воскресають. Тоді були б символи для кінцівки. А так мати вибір просто…не вражає. Тим паче що важливість місії була лише мимохідь вказана, тому просто наявність вибору не є вирішенням для космонавтів.

Точно! Мама!
У всьому винна мама!

Мені сподобалося, як написано: тобто подача, образність, оповідь від другої особи – теж плюс. Але, як і інші коментатори, не розгледіла фантастичного елементу, принаймні в тому вигляді, в якому очікуєш на цьому конкурсі. Тим не менш, дякую за твір та удачі!

Вибачте, будь ласка, але як дізнатися, чи дійшов лист з голосуванням?