Коментарі

Дякую за дискусію. Щодо “аматора”. Не ображайтесь, ну так я теж аматор. По-суті ні я, і, напевно, ви з цієї теми кандидатську чи хоча б дипломну не писали, і все що ми знаємо про це – з відкритих джерел та науково-популярних видань. Колись давно я деяку літературу з цієї теми прочитав, тому так ревно відношусь коли альтернативщину “примазують” до СТВ.

Досить сумне оповідання про психічний розлад. До теми конкурсу також не можу зарахувати. І лікарі якісь садисти. При цьому автору вдалось викликати емоції.

Непогано, є інтрига і закінчення яке виглядає як закінчення. Єдине трохи збило з пантелику різкий початок епізоду з виделкою. До нього хоч трохи підвести читача, не зважаючи на ліміт знаків. А так успіхів.

Сподобалося. Гарне цілісне оповідання. Успіхів автору!

Брунатно-бурий бобер, в жодному разі не сперечаюсь. Просто твори, де є хоч якась динаміка, вигідно відрізняються від сірої маси основних творів у групі. Тут написано якісно. Без питань. Але не чіпляє і щось виділити важко. Просто гарне середнє оповідання.

Хороше оповідання з чітким сюжетом і живими героями. Особливо сподобалась ідея, що якщо в керуючого добре на душі, то може пощастити й людині.
Авторові удачі!

Сподобалось, що історія нестандатна. Із зауваг: на початку великий шматок роз’яснення. Далі: “Я розуміла – тоді, але знала, що потім все забуду, адже так мало бути.” а нижче по тексту: “Я повернуся назад, я про все розповім і житиму далі.” Тобто вона все ж забуде чи все пам’ятатиме і розповість?
Чого забракло, щоб історія мене зачепила – ілюстрації, чому, власне ГГ вирішила не лишатись, якщо там так добре.

Ідеї в творі хороші, але ЧСВ героїні ДУУУУЖЕ відштовхує і не дає їй переживати:
“…такій прогресивній людині …”, “…казали, що я йду проти волі Небес”, “Якщо ти станеш ЛЮДИНОЮ, то я дам відповідь”, “Так, багато людей долучилися до вашої справи”… Ну просто бе-е-е. Може це вона до їх справи долучилася, а не всі до неї тягнуться? Лідер це не той, хто змушує навіть пісок горіти, а іскра, що підпалює щось горюче та підтримує вогонь. У творі навпаки й тому попахує наївністю.
“На сцені стояла незаперечна переможниця вже багатьох років” – ну а це вже просто заявка на титул Мері Сьою, або корупціонер десятиліття. В незалежних конкурсах так не буває, як мінімум через випадковості та фактор людської суб’єктивності, що точно є у будь-якого журі…
Момент з втратою дитини мене завжди чепляє, як люблячого батька, але тут ні. Реалізували його не правильно. В емоції матері не віриш, а саме вони поставлені в центр твору.

Сприйняття тексту залежить від того, що заважало тим двом впасти в обійми одне одного раніше. Якщо суспільні норми, то про це варто зазначити. Якщо ж вони пішли кохатись від нема шо робити, то це складніше зрозуміти, оскільки люди зазвичай хочуть кохатись з тим, до кого сильна симпатія, а не з першим, хто під боком. То саме питання виникає щодо інших хворих. Ідея щодо шпиталю у космосі хоч і трохи моторошна, але цікава.

Для Фантома.
Дякую за коментар. Трохи поясню. “Заговорили однією мовою” – голос виник у свідомості, там же дві різні істоти й спілкувалися. Інколи ти не можеш собі пояснити, як саме можеш когось розуміти. Можливо, насправді Мілена не чула слів, а просто розуміла, що їй хочуть сказати. Саме через це вона Знала про те, що не залишиться… і що планети більше не буде. Це не зовсім рішення – це внутрішнє Знання. Немов те саме Передчуття, про яке згадується вище. Кожен з нас хоч раз у житті відчуває, що саме має статися, але не розуміє, звідки така впевненість.

Початок зацікавив, а від кінцівки очікував більшого. І так, операція Шурика теж одразу згадалась)). Але тема злочинів іншопланетниками сама по собі цікава. Тут є, де розвернутись.

Автор хотів похизуватися своїми академічними знаннями у фізиці, а забув, що це – всього лише літературний конкурс. Та і вийшов відверто коктейль невідомо чого. Навіщо потрібно було розкручувати ту безлику Сейфі?
До речі, Владислав Лєнцев правий: відстані між астероїдами досить великі. Я навіть вчора про це бачив згадку у передачі про космос на каналі “Мега”. Там йшлось про те, що фантастичні фільми часто формують викривлене уявлення про Всесвіт( “астероїдні поля”, звук у вакуумі і т.д.). А що, дія відбувається на орбіті Сатурна, прямо акурат у площині його кілець? І посилання чомусь не відкривається.
У цьому оповіданні для себе я нічого не знайшов.

“Та сама парочка знайшлася в його каюті за дуже, дуже брудною справою. Орест відлетів за ріг та ледь стримався уточнити, чи збирається дівчина проковтнути, щоби ото все не розлетілося…” – Ну нащо зіпсували твір цією огидою?((( Всеж було як мила історія, а тепер блін треба 16+, а сам текст на таке не тягне…
Не зовсім зрозумів нащо Оресту було знищувати павуків-хакерів іякі в нього відносини з людиною в масці Гагаріна (який наче є володарем цих механізмів)…

“Молодий чоловіче” скидається на кальку в цьому контексті. “Юначе”. Це те, що впало в око.
Підозрюю, що з тексту мені зрозуміло менше, ніж задумував_ла автор_ка, але у всякому разі описаний епізод дає слабке уявлення про гг. Подача імен другорядних персонажів сподобалася – Джон і не-Джон, це справді зручно і просто. Гарний хід.
Але хвилинку. Якщо Соколовський зрозумів той принцип життя “виродків”, чи не означає це, що він і сам недалко від них пішов? Свій свояка вгадає здалека, і все таке? Чи я дивлюся не туди?
За алюзію – навмисну чи ні – на “Хан вистрілив першим” дякую.
Щасти на конкурсі!

Оповідання небанальне, та я знову ж таки не побачив експансії!
Не розумію, як може розвинутись емпатія між зовсім різними видами.
Добре, віртуально вони однаково бачать іншого/іншу як представника своєї раси, але як же ж спільність всього іншого?
Хоча, для помислити, для пофантазувати – навіть дуже добре.

Оповідання не вписується в конкурс. Це просто якийсь філософський потік, а не фантастика.

Для мене це оповідання ні про що. Ні конфлікту, ні таємниці, ні якогось цікавого/суперечливого персонажу.
Ніяке.

То що воно було? Божевілля? Пси-атака?
Мені б дуже хотілося знати, що насправді сталося, але автор(ка) не сказав(ла).
Прикро.

Обрана тема цікава.
Але по сюжету є запитання.
Навіщо Ірина так детально розповідала подрузі всю процедуру підготовки до розмножування, якщо вона сама її вже мала пройти і все це знати?
Непереконливо описано, що саме спонукало дівчину до рішучих дій.
І головне питання- де ж експансія?

Прийом прибуття іншопланетян нагадує фільм “Війна світів” двохтисячних.
Нічого оригінального не побачив. Та це вже щось свіжіше.
Але я не допетрав, а в чому, власне, експансія? Експансія прибульців на Землю, чи експансія тільки починається в головного героя? І яка мета всього цього?