Коментарі

Непогано, особливо в технічному плані, от трошки з мотивацією суду незрозуміло. Можна припустити, що суддя визнає науково-технічну перевагу своєї імперії і всього лише намагається морально зламати “демократично обраного”. Цим же можна пояснити відсутність ретельного сканування обвинуваченого, яке б якраз і мало проводитися, враховуючи можливості розвідки.
Успіхів на конкурсі! 🙂

І знову Лем на мінімалках.

Дуже спірне рішення покласти відповідальність за виживання цілої раси на капітана, який не дуже схильний до того, щоби бути наодинці. Інша річ – те, як швидко він почав типу їхати з глузду: лише за один рік? Тю.

І ще: мені здалося, або тут натяк на те, що саме так була заселеня Земля? Динозаври, метеорит? Ні?

У будь-якому разі, глибоко вторинно та банально. Формат щоденника дуже специфічний, його треба вміти використати. Тут більш виграшним була би повна інтроспекція думок капітана, щоби ми відчули, як він божеволіє. А так – мінус-мінус.

Знову ж таки. Справа не в гравідвигунах. Справа в тому, що хоча б теоретично, рухатися з білясвітловими швидкостями можна. Байдуже – гравідвигуни, іонодвигуни, плазмоїди чи інші штуки з дивними назвами. І я хотів показати моменти і проблеми, що виникають у зв’язку з цим. А от гіперпростір… вибачте, це занадто суперечливо з точки зору фізики…

Знав що буде подібний коммент 🙂 Розумієте, справа в тому, що закон збереження енергії та неможливість рухатися зі швидкістю, більшою за швидкість світла – це ФУНДАМЕНТАЛЬНІ закони. Тобто гіперпростір – це можливість за короткий час переміститися з однієї частини галактики в іншу швидше за світло. Так наш Всесвіт не працює. І я сумніваюся що ми знайдемо вихід з цієї ситуації. Що стосується гравітаційних двигунів, то покажіть мені фундаментальний закон фізики, якому вони СУПЕРЕЧАТЬ? Отож і воно. Можливо, гравідвигуни ніколи не будуть побудовані, але принаймні є ТЕОРЕТИЧНО шанс що таке можливо, це не суперечить законам природи. На відміну від гіперпростору. Чи може ви хочете, щоб я вам ще надав креслення цих гравідвигунів, чи може ще збудував їх, а? 🙂

Ви все правильно догнали, Владиславе, саме так все і було.

Можливо, драма і надумана. Це залежить від того, з якої точки зору дивитися, бо з такої неочікуваної зустрічі Нори з колегою (після тривалих пошуків представників вимираючої раси) можна небезпідставно робити висновок, що єллерійців лишилося ще менше, ніж ті 30-40 осіб. Якщо взагалі хоч хтось лишився. В очах ксенолога це навіть більше ніж трагедія.

Окремо приємно знати, що оповідання викликало емоції.

Дякую за відгук!

Не підкажете, де можна про таке почитати?

Красно дякую за відповідь!
Про гравітаційні хвилі цікаво, але не зустрічалася поки що можливість ними прискорюватися. Виглядає схоже на славнозвісний “гіперпростір” 🙂

Тобто, я так зрозумів, за тиждень винахідник зумів придумати ще й вічний двигун першого роду, який не тільки витрачає повністю все тепло в роботу, а ще й виробляє? Тому й назвав наступний винахід вже “довговічний двигун”? Фантастика. Це сильніше за згаданих в оповіданні Ньютона, Менделєєва, Вернадського всіх разом 🙂

Вітаю Вас, Саша!
всі пояснення в мініатюрі не вмістяться))) насправді, на початку доповідають, що корабель готовий до стрибка. Тобто прискорення відбувається за дуже короткий проміжок часу, утворенням гравітаційних хвиль. Ну а рівномірне гравітаційне поле не викликає відчуття перевантаження. Тобто, наприклад, коли ви падаєте ви ж не відчуваєте перевантаження від дії гравітації Землі. А тут просто штучне гравітаційне поле набагато сильніше. Таким чином це пояснює те, що вже не можна так просто повернутися назад на планету, бо стрибок вже здійснився, і тому “вчений” так легко зізнався головному герою. Енергії, що залишилась на кораблі вистачить лише на гальмування. Ну а щодо колосальної енергії як на сто кораблів, так подивіться на наші звичайні ракети. Там 95-98 відсотків маси – це паливо, що згоряє. Не бачу проблеми щоб за такої схеми літали зорельоти у моєму оповіданні. Заправка на планеті – вперед до іншої планети. Але цієї “заправки ” вистачить лише на 1 подорож. Далі – “дозаправка” на планеті прибуття і знову в подорож.

“Бідна Марічка, от же козел трапився.”
Він до неї повернеться, вона його пробачить і взагалі у всесвіті буде любов та “кабанга”.

“А ще слово “Кабанга” не має аж такого крутого сенсу, але при цьому часто зустрічається й тому дратує.”
Вибачаюся, хотілося показати щось справді чужорідне і тому згенероване саме таке слово. Якщо комусь буде цікаво придумати інше слово, що буде органічно пов’язане з примиренням всіх у всесвіті, радо прошу.

“І ще претензія до всіх творів конкурсу й цього теж:…”
Дякую, прийму до уваги. Хоча раз все ж виникла подібне зауваження, то конфлікт героя все ж чіпляє читача. Мав на меті якраз не пропаганду чи конвергенцію, а навпаки показати, що те від чого ми тікаємо, може бути можливостями, і саме тому наркотики не є рішенням жодних проблем.

Дякую за коментрарі.

Вітаю!
Не образитеся, якщо скажу, що ідея підходить якраз до космоопери?
Просто в скільки разів сповільниться час на кораблі, то в стільки разів збільшиться й маса корабля.
Тобто, щоб пролетіти сотню світлових за рік корабельного часу, потрібно буде потратити енергії не як для розгону одного корабля, а як для ста таких кораблів. Ніяких запасів енергії так не напасешся.
Хіба що у вас на кораблях якісь вічні двигуни, що ще виробляють енергію, а не тільки споживають 🙂
Творчих злетів!

А мені сподобалося. Особливо натяк в кінці на те, що планету знищать через можливу загрозу “експансії” її душі.
Успіхів на конкурсі! 🙂

Чудовий стиль, гарні діалоги. Щоправда, не зрозуміло, навіщо проводиться “місія”, бо ситуація, яку проживає жінка, – цілком буденна, і виникає питання, що ж цікавить у ній (ситуації) науковців поза межами Землі.

Оце так чудове поєднання фентезі з фантастикою, не очікував побачити тут подібного. Дуже гарно написано, читалося легко і з цікавістю, приєднатися немає до чого.
Успіхів на конкурсі! 🙂

Пардон, авторе_ко, але текст більше схожий на замальовку діалогу, а не на самостійне оповідання. Персонажі зустрілися, поговорили… і все. Зав’язка наче є, але на тому все.
“Слугувати” повторюється в двох реченнях, яке йдуть одне за одним, дуже помітно.

Успіхів на конкурсі!

Зараз посиплються образи на конкретні твори 🙂
Порівнюючи це оповідання з “Перші на Марсі”, є чим вас утішити. Шароварщина там, а у вас її висміювання, як мені бачиться. Бо у вас видно, що за бурячками-борщиком криється проблема. А бурячки-борщик подаються не як суть українства, а як його примітні зовнішні ознаки.
Знову-таки, ваш твір для мене перед усім гумористичний і я висвітлюю цю його грань.

Мабуть, перше питання, яке у мене виникло, це етичне.
Тут відносно нещодавно одна компанія шукала людину, обличчя якої можна було б використовуватися в серійному виробництві андроїдів-доглядальників, якщо не помиляюсь. І сама ідея “взяти” у реальної особи її обличчя з такою метою дуже неоднозначна, а в творі йдеться навіть про щось більш особисте – спогади.
Звідси маю друге питання: чому спогади у андроїдів є, емоції є, національність теж є, а зовнішність у всіх однакова? Здається, що людство створювало їх здатними бути особистостями, але не додало однієї з важливих можливостей це зробити. А ще ім’я. Імен у них теж немає, що дещо дивно – якщо андроїди імітують людей у багатьох інших аспектах, то перше, що вони мали б вимагати, це імена, а не назви, щоб “як у нормальних людей було”, адже їх, очевидно, все ж зачіпає, коли люди кажуть, що андроїди “симулюють” емоції чи “самодіагностуються і налаштовуються”.
І головне питання.
А нащо андроїдам національність?

Ще додам про літери в назвах андроїдів. Текст написаний кирилицею, але літера в назві гг латиницею, а номер блоку, де він живе? Логіка каже, що також латиниця, як і літера в назві його сусідки, хоча з однаковим успіхом то може бути і кирилиця. Веду до того, що кирилиця могла б підкреслити ту національну приналежність, яку мають андроїди. І розвіяла б сумніви щодо того, як читати назви.

Успіхів на конкурсі!

Хах, твір просякнутий стилістикою Рея Бредберрі. Бредберрі часто коли хотів описати щось яскраве, або ж веселе, порівнював це з 4 липням. У мене вже згодом, перечитуюючи його твори, це вже стало викликати іронічну посмішку.

P.S. Я бачу ще одного фаната великого письменника)))

Дякую усім за такі гарні коментарі! Мене тішить, якщо оповідання викликало приємні спогади або емоції.
Бажаю усім успіху і наснаги!

Едуарду.

У спостерігача могло скластись враження, що видно мозок, хоча це однозначно не так.
“Ці дивні люди не розуміють, що вони не жартують” – це було направлено на делегатів від полковника Черненка.
Насправді, може здатися, що мотивація героя це релігія, але у нього досить жорстокий характер, тому справжня мотивація це влада над іншими планетами та насадження своєї єдиної вірної точки зору.
Якби там не здавалось, але для полковника Черненка його поразка була неочевидною, адже він думав, що планета технологічно відстала.

Дякую за відгук.