Коментарі

Могло б бути непогане оповідання, якби не деякі моменти:
1) Нелогічна поведінка персонажів:
– Грізний капітан при перших ознаках небезпеки лякається, панікує і запитує «що робити?» – у команди та ще й тремтячим голосом?
– поведінка ГГ взагалі не зрозуміла. Навіщо він сам, без підтримки пішов ремонтувати те, що (як він сам і зазначив) поняття не мав як ремонтувати?
2) Фінал історії – окремий біль. Він просто перекреслює важливість всього, що ми прочитали до того. Сенс експерименту мені не зрозумілий (є підозра, що через обмеження по обсягу довелось щось скорочувати). Тому не ясно чи там живі люди, що підключені до симулятора, чи їхні оцифровані версії (а справжні люди давно мертві).

“Його друг мав одну дуже корисну, з точки зору спецпризначенця рису: говорити коротко, ясно і по суті. “, а потім головний герой перебиває друга, бо того занесло не туди під час пояснення…

Взагалі, початок про одне, а далі – про щось інше.
Діалоги сподобались, сподобалась діловитість Сашка. Але не сам сюжет і не сама історія. Не зрозуміле рішення Антона вбити себе самого, ще й прийняте наче як спокійно. Не зрозуміло, що за вибух такий і які від нього наслідки. Якщо сторонньому очевидно, що там був вибух – то чому Сашко не постраждав? Виглядає так, ніби єдиний наслідок для нього особисто – це впаяний в руку годинник.
Таке відчуття, ніби кінцівка писалась швиденько, аби дописатись і влізти в обмеження конкурсу. Якщо так, то маленька непрохана порада: напишість наступного разу всю історію, як бачите, а потім відредагуйте, скоротіть, де це буде влучно, видаліть зайве і перефразуйте історію, а не закінчуйте абияк. Бо от мені особисто в кінці не вистачило ще хоча б кількох речень з поясненням що до чого і як.
Оповідання варте буде уваги, якщо його переписати. А у такому вигляді воно, чесно кажучи, викликає враження витраченого дарма часу.

От, нарешті хтось написав про от це бабусине “аби не гірше” і до чого це може привести!
Ніякі недоліки в очі не кинулись і вишукувати їх навіть не хочеться.
Дякую, історія дуже сподобалась.

Є явні проблеми з логікою. По-перше: процес утворення і посилення релігійної секти не миттєвий. Особливо до такого фанатичного стану. По-друге: якщо це колонія, чому вчені не викликали підтримку з метрополії? Ця підтримка змогла б упередити описані події. По-третє: нові люди, судячи з опису – просто біороботи. Без емоцій, без цікавості, без нічого, що присутнє людям взагалі і дітям особливо… Ну і звісно “Деякі прийшли через ненависть, деякі — через страх, а ще частина просто боялася не прийти.” Тобто хтось з ненависті, деякі через страх, а частина через страх? Щось тут не так…

Твір дійсно крутий. Ще б трохи фантастики — й було б взагалі захмарно.
Не хочу прискіпуватись, вірю, що перемога ближче, ніж за сто років, але при початку читання хотілося б хоч дрібки фантастики. Хоч зламаного андроїда в першому абзаці. Бо реальність більш фантастична, ніж у автора. Роботи мінери, роботи логісти, на оптиці, з динамічними частотами й просто автономні, дрони з сітками що полюють на інші дрони, дрони з сітками, що з сітками полюють на дрони з сітками… І це без усілякої художньої фантастики.
Посил тексту мені зрозумілий. Бог за нас, тримаймо стрій, і якась велика каменюка чи інший чорний лебідь зломлять хребет нашому ворогу. Але камон, невже без Бога та пояса Койпера нам немає на що розраховувати? Невже наша реальність не довела, що звичайний Фродо швидше донесе кільце, ніж впаде щось велике на челябінськ?
Бажаю аторові успіхів на конкурсі. Читерство чи ні, але на високі бали розраховує цілком виправдано.

Чорт. Добре.
Захопився. Зануд не слухайте. Все ок. Любителям розжовування – в гамазин за орбітом.

Історія класна. Наукової фантастики в ній, правда, майже немає. І, вважайте мене ким хочете, але писати на цю тему – це чит-код (моя власна думка). Менше з тим, читається легко (хоч і важко морально), орфографічних і пунктуаційних помилок я не помітив (а це прям дуже крутий показник на цьому конкурсі=))). Ну і фінал… Я був би радий, щоб так сталося. Але такий метеорит розвалив би весь континент, якщо не всю планету, на шматки.

Романтична історія, якій більше б пасувало щось містично-магічне, ніж науково-фантастичне. Втім, НФ тут обмаль. Але найсумніше, що 15К символів закінчились і історія обірвалась, так і не отримавши свого фіналу

Я чогось не зрозумів “найкращий інтерфейс для прямого зв’язку мозку з комп’ютерами” і “Ще вчора їх ніхто не хотів брати” ? Плювати скільки це коштує і які там ризики, дайте два!

Початок був цікавий, але під кінець чогось не вистачило. Ніби історію різко обрізали під вимоги конкурсу, та й тема притягнута. Тут же буквально ніде немає безвихідності?
Якщо проігнорувати тему конкурсу, розв’язати автору руки і дати можливість написати так, як саме йому (чи їй) хочеться – буде дуже непогана і цікава історія.

В цілому непогано. Звісно, виникають питання. Чому він на цьому завданні сам? Якщо він новачок, то з ним мав би бути хтось досвічений, щоб уникати подібних ситуацій. Якщо він сам вже тертий калач, то якось занадто просто він підставився. Ну і в кінці: якщо носити катану – це по статуту, то які питання взагалі?

Було б легше читати, якби не такі довжелезні речення. Багато з них розтягуються на три рядки. Спробуйте самі прочитати їх без пауз. Такі речення втомлюють навіть у межах мініатюри.
Дуже довга експозиція. Однак, там, де є рідкісні описи (як кораблі-павуки), оповідання починає блищати золотом анунаків. Твір цілком можна було збільшити вдвоє і розбити речення на коротші. А так, поки продерся крізь текст, відпало всяке бажання аналізувати персонажів і їхні дії.

Якщо сценарій, де люди контролюються інопланетним розумом можна рахувати непоганою – то так, тут непогана кінцівка.

Те, що цей слиз не такий вже й хороший стає очевидно майже одразу. В мене інше питання – що саме від цього отримують аерофлори? Була думка, що вони використовують інші живі організми, як батарейки, висмоктуючи з них все пережите… Але старіші організми зазвичай більш виснажені і все таке.
Це не те щоб щось погане, не бачу нічого поганого у долі фантастики і вигадки у науково-фантастичному оповіданні, це, скоріше, слабке незадоволення від того, що не на всі важливі запитання є відповідь, і що немає можливості цю відповідь десь дістати. Простіше кажучи, хочеться більш розширенної історії. Щоправда, не факт, що це не зруйнує усю її привабливість.
Але є і більш важливе питання. Чому капітан почув голос аерофлор? Спочатку складається враження, що голос можна почути після контакту зі слизом. Якщо ж там інші умови – то мені їх взагалі не помітно. От цей момент, що капітан почув голос просто тому що це потрібно було сюжету – от він псує загальне враження.

Непогана динаміка і напруга у сюжеті, але автору не вистачило лексики та трошки продуманості

Добре. Тільки треба добавити задуху від диму. Не в кисні справа.

Дуже класний сетап, люблю коли всяки такі міфи, легенди та науку від “істориків” та журналистів у шапочках з фольги замішують у реальний вордбілдінг. Це цікаво читати бо можна знайти багато відсилок до якихось ніби то незрозумілих речей з нашого світу. Ось як наприклад опис головного аннуака – мені одразу згадались релʼєфи з саме такою істотою з різних точок світу, це колись сильно форсили як доказ існування іншопланетян.
Але мені скоріш не сподобалось, бо десь на моменті перших діалогів я втратив розуміння сюжету, та що відбувається. Далі текст мені сприймався не як художній, а сухий абзац з підручника історії – дуже стисло, багато на події та абсолютно не відкладається в голові.
В политиці дуже багато акторів, в яких я просто заплутався, а одні з головних – “древні”, про яких я взагалі не зрозумів хто вони та звідки.

Головне, я так й не поняв за кого мені вболівати та чому. Чи за землян, в яких вже є впливові друзі, чи за аннуаків, яки шатаються по всій галактиці та не можуть знайти собі місце осілитись. Чи за всіх? Не поняв ще хто ці загарбники з Магелланової хмари, вони просто прийшли та все. Я про них інформації не отримав окрім того що вони розвалили самі свою планету. А чим тоді шумери краще них, особливо учитуючи що вони напряму платили місцевим “сепраратистам”.

Тому що багато чого з події просто проговарюється персонажами чи констатується автором, твір схожий за построєнням на міф, але трагедія народів теряється. Складні політичні маніпуляції теряються за фактичним “вбили та захватили”, нема ланки інтриг, зрад, героїчних постатей та королів – без чого міф неповний.
А для художньнього твору все занадто швідко та насичено, я бачив якусь картинку в голові поки читав рази два.

Дуже добре. Нарешті прочитав з задоволенням. Просто люблю дітей і хвилювався за маленьку дівчинку.

Оповідання задумувалося як оповідання – не більше.
Якщо “ввижається” імпульс до більшого формату, то дякую. Але, хіба, що в іншому тексті з циклу оповідань про Лабіринти. Можливого циклу.
Якщо вордлбилдінг-сетінг обтяжує, напружує, багато відсилає – отже я впорався із завданням. Бо весь сетінг дуже важливий як гравці – приховані персонажі – сюжету. Як і “заникана”, але яскрава і точкова кульмінація – вона є і аж нявкає.
Хтось пише одразу догодивши читачу легкістю, хтось густо, хтось кліпово. Вибирайте. Дякую за прочитання.

По-перше, атмосфера з кисню та вуглекислого газу отруйна для людини. В ній можливо існувати тільки в скафандрі.
По-друге, ніяка навіть сама найрозумніша планета не може змінити власну масу. А без цього не може змінитись гравітація. Це все навіть не фантастичні припущення. Це… Ну не знаю що й сказати.

Загалом ідея про живу планету добра. Перекликається з Аватаром. Треба редагувати і буде гарний текст.

Також бачу зв’язок з історією про проповідника, що у цій же групі трішки раніше. Можливо, саме через знайомство з тією історією, цю сприймати навіть легше.
Є деякі питання. Наприклад, між ким влаштовується аукціон, якщо Церква об’єдана? Хто окрім Церкви змагається за нові планети? І якщо вона об’єднана, то чи коректно говорити про як мінімум два напрямки, до яких, відповідно, належать Гріша і Антон? Може між ними і не така вже велика різниця, але на перший погляд, у них розбіжності майже як у католиків і християн, а цього достатньо, щоб розділитись. У цьому плані не вистачає деталей.
В цілому написано добре, банальність основної ідеї не сильно псує загальне враження, але… де зв’язок з темою конкурсу? Чи мова про безвихідь жукоподібних істот? Так вони за століття і століття розвитку все одно можуть мати інші релігії, як це є зараз на Землі.
Не вийшло в мене якось повністю зрозуміти цю історію, залишився присмак незавершенності і недосказаності.