Коментарі

Людоїдоїде, маєте рацію: три дні сексу – це явно ту мач. Але певен, що герої знайдуть собі й інші цікаві заняття. Я, власне, тому й не перераховував, чим вони в ці дні займатимуться, щоб лишити кусючі питання. Думаю, є люди, які всі три дні займалися б чистим гедонізмом – бухали і трахалися б весь час, чи ще щось таке; а є й такі, які писали б вірші, наприклад, чи до останнього сподівалися б на порятунок. Але я б не хотів, щоб якийсь з цих варіянтів висвітлювався як правильний, а якийсь – як аморальний. Бо, зрештою, всі вони рівноправні й приводять людей до однієї й тієї ж точки – смерті через три дні.

Ось найбільш кусюче питання, яке я сам для себе зміг сформулювати вже з коментарів Читача: які критерії оцінки моральності/правильності дій в умовах, коли жодна з цих дій не має жодних наслідків? В звичайних умовах ми оцінюємо дію за наслідками (те, що комусь шкодить – аморальне), але якщо забрати наслідки, то що нам лишається? Така собі моральна невагомість.

Мені сподобалось. Дуже майстерно написано. Чудові діалоги без штамів та заяложених фраз.
Автор описав безвихідь. Ситуацію, коли персонажі точно знають, скільки залишилось життя, точно знають, що помруть і як це відбудеться. Звичайно, відчуття страху затьмарює інші. І можливо для когось видається кращим обірвати все самому, раніше, бо не сила чекати…
Що можна порадити змінити в цій історії? Не знаю. Додати в останній момент раптовий порятунок і закінчити хепі-ендом? Якраз в це я б повірив менше…
Єдине зауваження- мабуть, для рішення про самогубство все ж 40 хвилин мало. Надія – це останнє, що втрачає людина. Важко віриться, що безвихідь відчувається вже через 40 хвилин.
В цілому сподобалось! Успіхів!

А я не побачив ніякої пропаганди у творі.
Героями твору обрано наркоманів, то й що? Це могла бути будь-яка група людей з прийняттям рішень, притаманним саме тій групі.
Автор намагався передати світ з точки зору героїв, тому є своя специфічна логіка, деколи абсурдність.
Я не можу оцінити, чи дійсно саме так думають наркомани (сподіваюсь, не лише я), тому не маю причин не вірити.
Моє сприйняття твору, як несерйозного, трохи трешового, проте ніяким чином не пропагандуючого чи відразливого.

Позиція організаторів: цей твір не порушує правила, бо не містить жодних “закликів”.
На пошту конкурсу надходили твори, які порушували правила, і ми їх відхилили. Цей не порушує.

З таким підходом ми і Біблію маємо заборонити, бо чого там тільки не згадується.

Сумне оповідання. Хтось, не замислюючись, робить аборти або обирає життя чайлд-фрі. А хтось все життя носить нав’язливу ідею про дитину, тим самим позбавляючи себе радіти іншим радощам життя.
На жаль, такі жінки є і, доведені до крайньої межі відчаю, здатні на злочин.
Плюс за вибір такої проблеми для сюжету твору.
Проте я не полюбляю оповідання, складене з уривків. Таке враження, що з великого роману вирізані частинки і названі єдиним оповіданням. Я б порадив прибрати три крапки і поєднати всі уривки між собою реченнями-переходами. Це лише моя думка.

Може я такий великий гуманіст, але звідки впевненість, що всі три дні всі на станції влаштовуватимуть треш, угар і содомію? Може вони, переситившись, медитуватимуть, відкриваючи шляхи подорожей всесвітом силою думки?
Не хочу вводити автора в оману, я не схвалюю поведінку персонажів і підозрюю, що поведінка більшості на станції – це прямий наслідок моралі планети, звідки їх прислали. Я зовсім не відношу “Барабан” до творів, які мені сподобалися. Проте я геть не згідний, що в оповіданні відбувається пропаганда. Не бачу в творі підстав вважати, що Макс і Алекс об’єктивно кращі за когось із читачів і їх треба наслідувати.
Перед персонажами відкриваються можливості (як деструктивні, так і конструктивні), котрих вони досі не бачили. Весь висновок у “Це будуть неймовірні три дні”, що автор міг би розгорнути аби не було кусючих питань. Чим неймовірні і що задумали персонажі. Три дні трахатися? Даруйте, це фізично неможливо, вони займуться чимось іще. В фіналі зачин для більшого твору про джерела моралі. Яку відповідь дасть автор, не берусь передбачити, але шанс дати варто.

Що гноїть людські душі? Гомосексуальність? Я ще розумію про наркотики – вони шкідливі і нелегальні, це правда. Але чим вам шкодить гомосексуальність у художньому творі? о_0

Завжди було цікаво… Авторе, навіщо створювати те, що призначене розкладати та гноїти людські душі? Чим керуєтесь? Будемо сподіватися, що люди правильно відзначать ваш твір у своєму голосуванні.
Пробачте

Дякую, це теж слушно. Я хотів додати більше інформації про суспільство на Сінеті, щоб було зрозуміло, чому пацієнти певні, що їх вбили. Але ліміт символів сказав мені “НІТ”, ггг. Взагалі дуже вперся в ліміт.

Цікавий і оригінальний задум – госпіталь на орбіті для очищення “раю”. Проте в мене залишилось кілька запитань.
Чому раптом хворих покинули, разом з усім обладнанням? Хоча, до такого висновку прийшли самі хворі, а вони могли перебільшити та просто “накрутити” себе. Так, як твір написаний від імені хворого, правди ми так і не взнаємо.
Чому хворі от так одразу одноголосно вирішили, що їх покинули і залишилось кілька днів, які потрібно прожити на повну?
Чому оргії- це саме те, що вирішили зробити в останні дні?
Не вистачає більш детальних пояснень ходу думок, щоб зрозуміти дії.
Моя порада- додати до тексту більше описів, речення здались сухими і неемоційними.

Дякую, Людоїдоїде, слушне порівняння і зауваження.

А “Читач” мене трохи дивує: у вищезгаданій бляшанці справді дуже підносилась наркокультура, але до оргів він не звертався. У моєму оповіданні наркотики згадуються один раз і без ідеалізації, і він вважає це порушенням о_0

Ну а щодо гомосексуальності, то це у нас в країні абсолютно законно 😉

Відповідь Мандрівнику:
“Читачу, ви багато знаєте випадків засудження лікарів в Україні? А засудження безвинного лікаря?”
Шановний Мандрівник, з вашого запитання зрозуміле ваше ставлення до медичних працівників. Дуже жаль.

“Мова у творі йде не про всіх з дипломом мед.університету , а про одного конкретного лікаря.”
Уважно читайте твір: ” ми, лікарі, поклали до могили не тільки моє дитя, сотні тисяч людей пішло у небуття, величезна кількість з яких не отримала навіть мінімальної потрібної допомоги. “. Тому мова йде про лікарів, як поганців, загалом.

Пробачте.

Звертаюся із запитанням до організаторів конкурсу:
Чи не підпадає твір під порушення пункту 2.10 правил Конкурсу (http://short.starfort.in.ua/rules/) через пропаганду наркоманії, суїциду та гомосексуалізму:
“Координатори залишають за собою право знімати або не вивішувати тексти, які суперечать законодавству України, закликають до насильства, зміни державного устрою, розпалюють міжнаціональну ворожнечу тощо.”

“Не буває таких поломок, щоб усе й одразу — все відключили спеціально. Це не аварія, це — геноцид.”
Ага, змова проти Макса та Алекса, бо вони погано працювали.

“Певно тепер прекрасні люди у раю вирішили, що не хочуть витрачати свої ресурси на хворобливих нікчем.”
Кілька абзаців тому всі, крім Макса та Алекса, успішно звалили зі станції (“Максим дивиться у вікно і бачить, як десятки капсул мчать у бік Сінета — великої і красивої зелено-блакитної планети.”, “Персонал вже втік. “)

“інші пацієнти перемовляються у коридорі. Чути різні голоси: налякані, обурені, роздратовані. ”
Цікаво, чим хворіють пацієнти, яки можуть існувати без апаратів та світла, мають достатньо сил, щоб виказувати роздратування та обурення? Старечою деменцією чи що, авторе?

“А скажуть, що це була жахлива катастрофа, і всі ми загинули.”
Ну звичайно, власних дивайсів для комунікації в нікого немає, інтернет не провели.

“Певно хтось усвідомив приреченість і кинувся обдовбатись наркотою, — припускає Алекс.”
Ну а як же без наркотиків? Які продвинуті пацієнти на борту, оскільки чудово знають де – наркотики, а де проносне!

” мене пухлина в мозку, у тебе розкладаються легені. ”
У героїв розвинувся синдром Котара, оскільки в їх нічого не болить, спостерігається вільний рух без обмежень.

“Але тепер люди в палатах займаються дивними речами”, “Хлопці пролітають повз цю оргію, залітають назад до своєї палати і зачиняють двері. ”
Авторе, ви впевнені, що людина, яка страждає від серйозних хвороб, буде “танцювати під музику, наїдатися смачною шкідливою їжею, питиміцні алкогольні напої і, звісно, кохатися”? Пригадайте свій стан після банального харчового отруєння. Що, вам дуже хотілося танцювати і кохатися?

Фактично, твір є класичною пропагандою наркоманії, суїцидів та гомосексуалізму.

У цьому творі немає порушення авторського права.

“на відміну від своєї дружини, зрадів повідомленню про те, що його було обрано для космічної місії”
Авжеш зрадів: звалити подалі від необхідності кормити та вдягати “маленьку С’юзі “. В творі втілена мрія тисяч одружених чоловіків. Такщо я б посперечалася, хто із героїв більше нещастя.

” Робимо все те ж, що і минулого разу. – віддавши команду, командир втомлено зітхнув.”
Правильно, оскільки треба підкормлювати домашніх улюбленців, чи не так, авторе?
Одне із двох: командир – або божевільний або дурний.
В реальних умовах наступна експедиція була б забазпечена зброєю або отрутами, оскільки автор дає ясно зрозуміти, що організаторм експедиції відома причина невдач.

Твір написано до абсурду банально: подорож – тварюка – людину на корм для тварюки. При цьому ніхто із героїв не пішов на допомогу другу та не став оборонятися. Чому, авторе?

Порушуються авторські права законодавства України: назва корабля “Командир, зв’язок з Аполоном втрачено”. Авторе, вам не вистачає уяви вигадати нову назву?

Про низьку художню цінність та орфографічні помилки розписувати не буду.

Авторе, бажаю вам сприйняти критику як лікувальні грязі. Удосконалюйтеся.

Пробачте.

“Сьогодні в Україні лікарі – це одна із найбідніших верств населення, якого можуть посадити й назавжди відняти диплом, незважаючи на відсутність його вини.”
Читачу, ви багато знаєте випадків засудження лікарів в Україні? А засудження безвинного лікаря?
“У творі лікар в 2025 році – багатій, який може собі дозволити купити нову машину та літати на курорти, харкає на життя новонароджених заради грошей і таке інше…
Автор любить дивится ток-шоу…”
Читачу, і сьогодні, і 5 років тому в країні були і є такі лікарі, які дійсно купують машини і літають на курорти. Мова у творі йде не про всіх з дипломом мед.університету , а про одного конкретного лікаря.

В цілому оповідання вийшло оптимістичне, з вірою в те, що великі зміни розпочинаються з однієї людини.
Не відповідає темі конкурсу, проте має право на існування.

Людоїду:
Дякую за пояснення

Хоча оповідання гнітюче, в ньому є проблиски, котрих бракувало схожому “Шестеро в бляшанці”. Помирати так справді вільними. Персонажів відкинув світ, то вони зроблять свій маленький, приречений, але такий, де в них є безліч фіналів. В такий розвиток подій можна повірити. За винятком того, що замотані в бинти люди фізично здатні кохатися.
Порівнюючи з “Шестеро в бляшанці” на випадок, якщо автор в них один, персонажі “Іншого барабана” дійсно стали вільними і перед ними різні шляхи завершення життя. Вони можуть вчинити так, як захочуть, а не як диктує пристрасть. А може і порятунок за ті три дні для когось знайдеться.

Історія має потенціал до розвитку, а читати її таки цікаво. Втім, вона розбивається об логіку організації заселення іншої планети. Можна пробачити одне-два авторських допущення, що жертвували б логікою взамін на переживання персонажів, описи, посил тощо. Проте автор ніби поставив собі за мету вигадати персонажам побільше проблем. Щоб вони завідомо не вийшли з корабля живими і вже точно аби татко не став-таки героєм.
Отож, поїхали:
Цікаво що за механізм діє при підборі учасників експедиції, якщо туди може потрапити той, хто “залишив вагітну дружину роздавати борги”. Це ж очевидний аферист. Можна зрозуміти, якщо йому виплатили аванс і тепер він зобов’язаний летіти.
Місцевість, покрита ярами, це найгірший варіант для посадки. Але чомусь обрали саме його, а не степ чи плато, де є стійкий ґрунт.
“Це вже третій корабель, в якого експансія нової планети пройшла явно невдало та який зник з радарів після приземлення” – послати спершу безпілотні апарати на розвідку не розглядається? Чомусь Аполлон-11 не послали на Місяць одразу з екіпажем, а спершу обстежили Місяць автоматичними станціями. А чому вирішили, що експансія пройшла невдало? Зникнення з радарів не дорівнює загибелі корабля.
В програми колонізації не командування, а якісь людоїди, що закидують планету кормом для тамтешніх істот. І мають напевне купу зайвих ресурсів, бо після двох аварій продовжують робити те саме, не внісши жодних коректив.