Коментарі

Гарна ідея. Сподобалось.

Дивно, чому Сава сам себе переконав, що доказів про злочин зібрати неможливо ні зараз, ні у майбутньому. Дивно, чому Сава не зарізав сам себе, адже також тут працював й напевно отримував за це гарну зарплату. Дивно, чому Сава не позбавив життя Головного Вченого, який безпосередньо керував неетичним виробництвом і явно був у захваті від свого проекту. Дивно, чому він вирішив вбити інвестора, який дійсно нічого не знав про таку технологію отримання м’яса і судячи по блювотинню – був проти неї. Дивно, чому Сава не придумав щось ефективніше, адже смерть Роя не закриє даний проект. Обов’язково знайдуться спадкоємці, які продовжать бізнес. І можливо ніхто з них більше сюди не приїде. А якщо і колись відвідає той клятий ангар – то немає гарантії, що так само розкається, як перший власник…

До речі, капітану Василю Данилюку більш підходящим був би лайнер з назвою «Князь Такий-то», або «Гетьман Такий-то»…

Головним завданням в описаній ситуації є визначення критеріїв за якими буде розподілені обмежені об’єми ліків та організація процесу вакцинації. І керівництво лайнера з цим не впоралось, зважаючи на розгардіяш на палубах та десятки трупів (ймовірно в жорстокій бійці загинуло багато тих, хто міг врятуватись). А медперсонал, який мав би допомагати екіпажу й на цьому фінальному етапі – боягузливо самоусунувся… Головна героїня та Дмитро вважають, що зробили все можливе, хоча по суті вони спровокували між людьми бійню за шанс вижити. А потрібно було трішки мізками порухати: додати до загальної кількості доз із вакциною дози із знеболювальним, щоб їх загальної кількості вистачило на всіх, а потім:
– варіант 1 – розподіляти ін’єкції між хворими згідно медичних критеріїв (які вартувало змістовно обговорити із керівництвом на суші).
– варіант 2 – здійснювати вибір ампул для кожного пацієнта рондомно (в тому числі й для медперсоналу та членів екіпажу на чолі з капітаном).
Було б добре якби й інші читачі зазначили який варіант їм подобається більше, або запропонували свій.

Дуже гарний початок. І добра читабельність тексту. Й присутні всі ознаки жанру НФ. Але далі, ймовірніше за все, автору забракло терпцю вигадати цікавіший фінал, ніж плекання надій на авторозпад часової петлі та квола рефлексія головної героїні стосовно пошуку сенсу життя, яке постійно повторюється. Передивіться “День Бабака”. Там головний герой, потрапивши в часову петлю, перебирає купу “статусів”, від відверто егоїстичної, безсовісної поведінки й до вершин самовдосконалення та альтруїзму. А у Всесвіті Вашого оповідання головна героїня у підсумку не знає яку стратегію обрати на майбутнє. І ця екзестенційна невизначеність мене, як читача, який налаштувався отримати мудрий меседж від автора, – розчарувала.

Залишається гадати, по який бік дверей «Небуття» життя справжнє….

Автор милостливо пробачає бо в принципі згоден зі сказаним

Припускаю що цей твір має відношення до мандрівок проповідника, який був написаний раніше. Концепція добра. Читається легко. Залік.

Оповідання зацікавило акцентом на внутрішній світ головної героїні, її боротьбою зі своїм alter ego… Кращим чи гіршим за оригінал – також не розкрито і вартує пояснення автора. Оригінал міг бути слабким, але в той же час толерантним та альтруїстичним щодо інших, а друге “я” – сильніше, але нахабніше та егоїстичніше.
А ще склалося враження , що то Артур за допомогою наноботів захопив повний контроль над дівчиною щоби схилити її до статевого акту.

Погоджуюсь з Амодеус, але тільки в тому, що ідея вартує більшого об’єму ніж формат коротенького оповідання, бо хотілося читати далі і будь який фінал здався б не таким… бо мало.

Дякую автору!
Спостерігач своїм коментарем розсмішив- глибоко копнув)

Твір починається кумьмінацією з наростаючим саспенсом, що вже було заявкою на динамічність та швидкий розвиток подій. Однак саме цього темпу й не вистачило. У деяких моментах присутня деяка недомовленість та нелогічність дій, через що втрачається частина атмосферності та емоційного впливу. Фінал виявився не зовсім зрозумілий. Якщо автор хотів вбити головного героя, то це можна було б подати більш драматично. Загалом, вийшло непогано.

Хай автор милостиво пробачає, але я нічого не второпав, хоч і старався з усіх сил. Напевно цей текст – частина якогось більшого твору. Та ще й погано редактована. Багато епізодів вартує значно скоротити. А головне – мені нікому було співчувати. Тому описані перипетії нічим не зачепили.

Дійсно, цікава думка. Але я не зрозуміла: він вийшов кудись чи потрапив у реанімаційний бокс у тому ж світі?
Мені чомусь здавалося, що 3816 шпигує за ним і насправді не є автором.
Чорний монітор на стіні та цілодобовий нагляд нагадують «1984».
Тож, за аналогією, мав би бути якийсь шпигун.
Я, наприклад, не побачила себе в цьому тексті. Це скоріше схоже на антиутопію з елементами філософських роздумів.

У вашого тексту є великий недолік: він занадто швидко закінчився)

Спостерігач, 100% так!

Ох ті привиди сивих чоловіків… Без них ніяк. І з ними – занадто штучно. А ще дивна прога… Кожен зміг би збагатитись: перенаправив удачу від всіх інших на себе, забіг на п’ять хвилин у казино, виграв кілька лямів конвертованої валюти та одразу віддав удачу назад господарям. А отримані грошенята – сховав у кілька надійних банків (на випадок банкрутства). Чим не ідеальний бізнес-план? 🙂
Але загалом оповідка… сподобалась. Автор/авторка має всі шанси на успіх. Сподіваюсь він/вона не викрав/викрала їх у інших учасників на час проведення конкурсу? Якщо так – ображені вже збираються на лаві супроти його/її вікна зі скляними поглядами та піною на писках!

Автору слід додати на початку оповідання застереження про те, що його твір не для християн. Інакше він сильно ризикує для початку погрітись на вогнищі святої інквізиції, а потім поваритись у котлі в пеклі…

У мене таке відчуття, що творець оповідання в досить оригінальний спосіб посміявся над… всіма нами. Ще й таку потужну теорію безсмертя вигадав! А виявляється, що ті автори – просто божевільні пацієнти психлікарні. Сидять по палатах, а поміж лікувальними процедурами строчать багатороздільні шедеври, нібито спасаючи власні душі. Напевно подібна терапія заслуговує на увагу та є помічною при певних ментальних розладах, але в рамках даного конкурсу залишає по собі гіркуватий присмак. Втім, можливо це тільки мені здається. Цікаво буде дізнатися про враження інших читачів.

Спочатку я написав для великих абзаци. Потім стер.
Це компьютерна лоботомія, хай би що вона не означала.

Хіба влаштовувати експерименти над людьми – законно? Гадаю, що гг слід звернутися з позовом до суду на чіпошахрайників. А також зробити запит до власника казино щодо оплати кропіткого тестування охоронних систем (адже Весел сам нічого не крав, і на виході його не зупинили коли він випадково прихопив із собою контейнер для сміття, яке він, як культурна людина, планував викинути десь далеко за межами населеної планети). Нехай знайде гарного адвоката – ото і буде найбільша вдача!